ЛФМ Утеплення Вікна та двері Технології Техніка | Ринок Аналітика Новини компаній



ДБН В.2.6-22-2001. Конструкції будинків і споруд. Улаштування покриттів із застосуванням сухих будівельних сумішей

Оцініть матеріал!
(6 голосів)

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Конструкції будинків і споруд

Улаштування покриттів із застосуванням

сухих будівельних сумішей

ДБН В.2.6-22-2001

 

Вводяться вперше

Дані Норми поширюються на виконання і приймання робіт з улаштування покриттів будівель­них конструкцій розчинами і фарбами на основі сухих будівельних сумішей при будівництві та реконструкції будинків і споруд промислового та цивільного призначення.

Норми регламентують: технологічні процеси опорядження та утеплення фасадів; облицюваль­ні, штукатурні, фарбувальні та гідроізоляційні роботи; улаштування підлог.

Наведено класифікацію сухих будівельних сумішей і викладено технічні вимоги до них, а та­кож вимоги до підготовки поверхонь конструкцій, дотримання яких забезпечує експлуатаційну надійність готових покриттів.

Перелік нормативних документів, на які є посилання в даних Нормах, наведено в додатку А, а терміни та визначення - в додатку Б.

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Вибираючи конструктивно-технологічне рішення щодо нанесення на поверхні будівельних конструкцій будинків і споруд робочих сумішей розчинів і фарб, виготовлених із сухих полімер-мінеральних сумішей, треба враховувати такі фактори:

- досягнення високого архітектурно-естетичного вигляду фасадів будинків та споруд;

- досягнення високої якості й довговічності покриттів;

- матеріал конструкції, тип і призначення поверхні, на яку наноситься покриття;

- призначення будинку та експлуатаційні характеристики приміщень;

- розташування поверхні (зовнішня чи внутрішня);

- наявність і можливість придбання потрібних матеріалів і виробів;

- найбільш повне та ефективне використання фізико-механічних характеристик матеріа­лів, що застосовуються;

- відсутність шкідливих для здоров'я людини й навколишнього середовища викидів під час виконання робіт і експлуатації будинків та споруд;

- створення оптимальних гігієнічних умов перебування у приміщенні людей;

- забезпечення пожежо- і вибухобезпечних умов під час виконання робіт і експлуатації будинків та споруд;

- техніко-економічна та екологічна доцільність прийнятого рішення.

1.2  У складі сухих сумішей для покриття поверхонь будинків і споруд не повинно бути матері­алів, на використання яких немає дозволу Міністерства охорони здоров'я України.

1.3 Застосовуючи для влаштування покриттів сухі полімермінеральні суміші закордонного виробництва, потрібно провести дослідження на токсичність і одержати дозвіл Міністерства охорони здоров'я України, а також дотримуватись вимог нормативних актів з пожежної безпеки. Властивості цих сумішей мають відповідати вимогам розділу 3 даних Норм.

1.4 Сухі полімермінеральні суміші вітчизняного виробництва повинні бути виготовлені за нор­мативною документацією (ДСТУ, ТУУ), узгодженою у встановленому порядку, та відповідати ви­могам розділу 3 даних Норм.

1.5 Покриття, які одержують з сухих сумішей на основі портландцементу і глиноземистого цементу, можуть експлуатуватися у вологих умовах, а з сухих сумішей на основі гіпсу і вапна - лише в сухих приміщеннях.Використання в будівництві сухих сумішей обумовлене їх хімічним і геолого-мінералогічну ладом, технологією приготування і застосування, кінцевими фізико-механічними та експлуатацїними характеристиками розчинів на їхній основі.

1.6 Кожен елемент покриття слід влаштовувати після контролю правильності виконання від­відного нижчерозташованого елемента зі складанням акта огляду прихованих робіт.

2 КЛАСИФІКАЦІЯ СУХИХ БУДІВЕЛЬНИХ СУМІШЕЙ ЗА ВИДАМИ РОБІТ

2.1 Класифікацію сухих будівельних сумішей за видами робіт наведено втабл.1. Таблиця 1 -Класифікація сухих будівельних сумішей за видами робіт

 

Види робіт

Функціональне призначення сумішей

Групи сухих будівельних сумішей та сфера їх застосування

 

 

Опоряджувальні роботи:

- облицювальні;

- штукатурні;

- фарбувальні (фасадні);

 - улаштування підлог

Клейові суміші

Група К1.Для закріплення керамічних, фаянсових, клінкер­них та інших плиток з водопоглинанням понад 3 %, розміром не більш як 300х300 мм на бетонних, цегляних та обштукату­рених недеформованих основах усередині та зовні будинків. Може використовуватись як вирівнювальний шар

 

 

Група К2.Для закріплення плиток з природного каменю, скла, кам'яного литва та інших матеріалів з водопоглинанням менше 3 %, розміром не більш як 300х300мм набетонних, цегляних та обштукатурених недеформованих основах усередині та зовні будинків, у тому числі за методом "плитка на плитку"

 

 

Група К3.Для закріплення усіх видів плиток усередині та зовні будинків, у тому числі розмірами понад 300х300 мм, на дефор­мованих основах (підлоги з підігрівом, тераси, балкони, сходи та ін., конструкції, що зазнають температурних і вологісних перепадів)

 

 

Суміші для заповнен­ня швів

Групи 31.Для заповнення швів завширшки 1-5 мм між кера­мічними, фаянсовими, клінкерними та іншими плитками з водопоглинанням понад 3 %, що закріплені на недеформо­ваних основах і експлуатуються у звичайних умовах всередині та зовні будинків (стіни)

 

 

Групи 32.Для заповнення швів завширшки 4-10 мм між плит­ками з природного каменю, скла, кам'яного литва та інших матеріалів з водопоглинанням менш як 3 %, що закріплені на недеформованих основах і експлуатуються у звичайних умовах всередині та зовні будинків (стіни та підлоги)

 

 

Група 33.Для заповнення швів розміром 2 мм і більше між плитками усіх видів, у тому числі закріпленими на деформованих основах всередині та зовні будинків (стіни та підлоги)

 

 

Суміші для анкерування

Групи 34.Швидкотверднучі суміші для анкерування та закріп­лення металевих елементів, що використовуються в облицювальних роботах

 

 

Група 35.Високоміцні суміші для анкерування та закріплення металевих елементів, що використовуються в облицювальних роботах

 

 

Суміші для штукатур­них робіт

Група Ш1.Декоративні штукатурні суміші для внутрішніх робіт по бетонних, цегляних, обштукатурених і гіпсокартонних основах (товщина шару - 2,5-5 мм)

 

 

Група Ш2.Гіпсові вирівнювальні штукатурні суміші, в тому числі на легких наповнювачах, для внутрішніх робіт (товщина шару - 3-30 мм)

 

 

Група ШЗ.Декоративні штукатурні суміші для зовнішніх ро­біт по бетонних, цегляних і цементно-піщаних основах (товщина шару - 2,5-5 мм)

 

 

Група Ш4.Цементні вирівнювальні штукатурні суміші для внутрішніх і зовнішніх робіт (товщина шару - 3-30 мм)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суміші для підготов­ки поверхонь під опо­рядження

 

 

Група СІ.Шпаклівки на основі мінеральних в'яжучих (гіпсу, цементу) або полімерних зв'язуючих для внутрішніх робіт по бетонних, цегляних, обштукатурених поверхнях і гіпсокартону

 

Група С2.Шпаклівки на основі цементу для зовнішніх і внут­рішніх робіт по цегляних, бетонних і цементно-піщаних по­верхнях. Можуть фарбуватися фарбами, приготовленими на основі органічних розчинників

 

Ґрунтувальні суміші

 

Група СЗ.Для просочування і грунтування основ перед нане­сенням покриттів

 

Сухі полімермінеральні фарби

 

 

Група Ф1.Для внутрішніх робіт по підготовлених бетонних, цегляних, обштукатурених поверхнях і гіпсокартону

 

Група Ф2.Для зовнішніх робіт по підготовлених бетонних, цегляних та цементно-піщаних поверхнях

 

Суміші для влаштування підлог

 

 

 

 

Група П1.Для влаштування стяжок підлог (товщина шару-10-80мм).Можуть використовуватися для влаштування стяжок по утеплювачу (товщина шару - не менш як 30 мм, залежить від міц­ності теплоізоляції та інтенсивності механічних навантажень)

 

Група П2.Самовирівнювальні суміші для влаштування горизон­тальних і гладеньких поверхонь під різні покриття (міцність основи - не менш як 15 МПа, товщина шару - 2-15 мм)

 

Група П3.Високоміцні суміші для влаштування полімерце­ментних покриттів підлог по міцних основах (не менше 30 МПа). Стійкі до дії помірних навантажень (виробничі приміщення), придатні для фарбування (товщина шару - 5-30 мм)

 

Група П4.Швидкотверднучі суміші для зовнішнього та внут­рішнього ремонту бетонних основ (підлог, сходів, рамп та ін.), влаштування монолітних основ і обігрівних підлог, а також для заливання обігрівальних елементів (можливе введення заповнювача фракції 2-8 мм)

 

Ізоляційні роботи:

- гідроізоляційні;

- утеплення фасадів

 

 

 

 

Суміші для гідроізоляції

 

 

Група Г1.Для влаштування гідроізоляційних покриттів резер­вуарів, терас, балконів, фундаментів, стін у підвалах. Наносяться з боку напору води по бетонних, цегляних та цементно-піщаних основах. Потребують улаштування деформаційних швів

 

Група Г2.Еластичні двокомпонентні суміші, які сприймають деформації основи в межах 0,5 мм. Сфера застосування та сама, що й сумішей групи Г1

 

Суміші для влаштування скріпленої теплоізоляції фасадів

 

 

Група ТІ.Клейова суміш для приклеювання пінополістироль-них та мінераловатних плит при влаштуванні теплоізоляції будівельних конструкцій

 

Група Т2.Гідроізоляційна суміш для захисту пінополістироль-них або мінераловатних плит, а також для створення основи під декоративний шар (армується спеціальною сіткою). По цій суміші можна наносити декоративні штукатурки або фар­би, у тому числі й на органічних розчинниках

 

           

 

3 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО СУХИХ БУДІВЕЛЬНИХ СУМІШЕЙ

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СУХИХ СУМІШЕЙ

3.1 Сухі будівельні суміші мають відповідати вимогам діючих технічних умов на них, серти- фікату якості і вимогам, наведеним у даному розділі, та виготовлятися за технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку, з урахуванням ДСТУ Б.В.2.7-23.

3.2 Матеріали, що використовуються для виробництва сухих сумішей, повинні відповідти вимогам нормативних документів, зазначених у рецептурі, погодженій з органами Міністерства охорони здоров'я України. Вхідний контроль сировини потрібно здійснювати відповідно до ГОСТ 24297.

Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у сухих сумішах і рівень іоні­зуючих випромінювань регламентуються ДБН В. 1.4-1.01 і ДБН В. 1.4-2.01.

3.3 Масова частка вологи в сухих сумішах не повинна перевищувати 1 %.

3.4 Розчинові суміші одержують, змішуючи сухі суміші та розрахунковий об'єм води у співвід­ношенні, зазначеному в нормативній документації на суху суміш або в інструкції з її застосування.

3.5 Розчинові суміші під час виготовлення та застосування не повинні виділяти в навколишнє середовище шкідливих речовин в об'ємах, що перевищуютьграничнодопустимі концентрації.

3.6 Розчинові суміші поділяються на прості, в яких застосовується один вид в'яжучого (це­мент, гіпс, вапно та ін.), і складні, в яких використовується змішане в'яжуче (цементно-вапняне, вапняно-гіпсове та ін.).

3.7 До основних показників якості розчинової суміші незалежно від її призначення належать:

розшаровуваність і водоутримувальна здатність.

3.8 Розшаровуваність розчинових сумішей не повинна становити більш як 10 %.

3.9 Водоутримувальна здатність розчинових сумішей, визначувана в лабораторних умовах, має бути:

- не менш як 95 % - при приготуванні в літніх умовах;

- не менш як 90 % - при приготуванні в зимових умовах.

Водоутримувальна здатність розчинових сумішей, яку визначають на місці провадження робіт, повинна становити не менш як 75 % від визначуваної в лабораторних умовах.

3.10 У процесі приготування розчинових сумішей проводиться масове дозування компонентів. Допускається об'ємне дозування води. Похибка дозування не повинна перевищувати 1 %.

3.11 Температура розчинових сумішей, що використовуються в зимовий період, має бути не нижчою за 5 °С. Вода для замішування повинна мати температуру не більш як 30 °С.

3.12 Розчинові суміші повинні легко наноситися - при зазначеному в нормативному документі способі застосування і температурі рівним шаром потрібної товщини.

3.13 Розчини являють собою затверділі розчинові суміші з такими марками за міцністю на стиск: М25, М50, М75, М100, М150, М200, М300, М400, М500, М600.

Марку розчину за міцністю на осьовий стиск слід призначати й контролювати у всіх випадках.

3.14 Для розчину, що піддається поперемінним циклам заморожування і розмерзання у зволо­женому стані, потрібно призначати й контролювати марку морозостійкості - F35, F50, F75, F100.

3.15 Розчини на основі сухих сумішей повинні мати стабільні фізико-механічні показники про­тягом усього періоду експлуатації в інтервалі температур експлуатації, встановлених нормативними документами і технічною документацією на конкретний вид продукції.

Усі кількісні показники відповідають наведеному нижче рівню за умови застосування розчи­нових сумішей на основах з температурою 5-30 °С, при температурі повітря 20±5 °С і відносній вологості 50-60 %.

ВИМОГИ ДО КЛЕЙОВИХ СУМІШЕЙ

3.16 Клейові суміші являють собою полімермінеральні системи, що містять мінеральні в'яжучі, наповнювачі та полімерні домішки, які регулюють фізико-механічні та реологічні власти­вості розчинових сумішей і розчинів.

3.17 Клейові суміші всіх груп повинні:

- забезпечувати високу міцність зчеплення облицювальних матеріалів з різними основа­ми - бетонними, цегляними, цементно-піщаними, гіпсокартонними, пінобетонними та деревинностружковими плитами - не менш як 0,5 МПа і зберігати цей показник при впливі різних експлуатаційних факторів - негативних температур, водного середовища, статичних і динамічних навантажень;

-мати тривалий термін придатності розчинової суміші - не менш як 60 хв;

- мати високу фіксувальну здатність (опір зміщенню плитки, покладеної на розчинову су­міш) - не більш як 0,5мм;

- мати високу липкість до приклеюваного облицювального матеріалу та основи;

- мати тривалість витримування не менше 10 хв і тривалість коректування положення плиток не менше 10 хв.

3.18 Основні фізико-механічні характеристики кожної групи клейових сумішей наведені в табл.2.

Таблиця 2 -Основні фізико-механічні характеристики клейових сумішей

Показники

 

 

Суміші групи

 

 

К1

 

К2

 

К3

 

Сухі суміші

 

 

 

 

Залишок на ситі № 08, %, не більше

 

1

 

1

 

Без залишку

 

Розчинові суміші

 

 

 

 

Зміщення плитки,мм, небільше

 

0,2

 

0,5

 

0,5

 

Тривалість витримування, хв, не менше

 

10

 

15

 

15

 

Тривалість коректування клейового з'єднання, хв, не менше

 

10

 

10

 

15

 

Товщина клейового шару, мм

 

До 10

 

До 8

 

До 6

 

Розчини

 

 

 

 

Міцність зчеплення з усіма основами (згідно зтабл.1 розділу 2), МПа,

 

0,5

 

0,7

 

0,8

 

не менше

 

 

 

 

 

 

 

Міцність на стиск, МПа

 

10-20

 

10-25

 

15-25

 

Морозостійкість, цикли, не менше

 

50

 

50

 

75

 

Прогин, мм, не менше

 

-

 

-

 

2,5

 

ВИМОГИ ДО СУМІШЕЙ ДЛЯ ЗАПОВНЕННЯ ШВІВ

3.19 Суміші являють собою полімермінеральні системи, що містять мінеральні в'яжучі, напов­нювачі та армувальні домішки, а також домішки, що підвищують адгезійні та деформативні харак­теристики розчинів (модуль пружності) і знижують усадку.

3.20 Суміші усіх груп для заповнення швів повинні:

- разом з облицювальними матеріалами надавати поверхні потрібні архітектурно-художні (естетичні) якості;

- захищати конструкцію від проникнення вологи;

- мати стійкість до атмосферних, усадкових або механічних впливів;

- швидко тужавіти в процесі тверднення;

- мати морозостійкість не менше 50 циклів;

- мати стираність для груп 32и33 не більш як 0,7 г/см2 і усадку не більш як 2 мм/м;

- мати міцність зчеплення з основою не менш як 0,5 МПа.

3.21 Основні фізико-механічні характеристики кожної групи сумішей для заповнення швів наве­дені втабл.3.

Таблиця 3 -Основні фізико-механічні характеристики сумішей для заповнення швів

Показники

 

 

Суміші групи

 

 

31

 

32

 

33

Сухісуміші

Залишок на ситі  № 0315, %, не більше

Залишок на ситі  № 063, %, не більше

 

1

Без залишку

 

10

1

10

1

 

Розчинові суміші

 

Ширина шва, мм

Термін придатності, хв, не менше

2-5

30

4-10

45

2 і більше

60

Розчини

Міцність на стиск, МПа, не менше: через 1 добу

через 28 діб

4

10

6

15

6

15

Міцність на розтяг при згинанні, МПа, не менше:

 

 

 

 

 

 

 

 

через 1 добу

 

1

 

1

 

1,5

 

 

через 28 діб

 

3,5

 

4

 

5

 

 

Початок експлуатації шва після заповнення,год

 

24

 

24

 

24

 

 

             

 

ВИМОГИ ДО СУМІШЕЙ ДЛЯ АНКЕРУВАННЯ

3.22 Суміші являють собою полімермінеральні порошкоподібні системи, які містять мінераль­ні в'яжучі, полімерні домішки, заповнювачі, наповнювачі та домішки, що прискорюють тужав­лення розчинової суміші і забезпечують швидкий набір міцності розчином.

3.23 Суміші для анкерування повинні:

-  забезпечувати потрібну міцність зчеплення закріплюваних металевих елементів з бе­тонними, цементно-піщаними та іншими поверхнями;

-  зберігати стабільність адгезійних і міцнісних властивостей при впливі різних експлуата­ційних факторів - водного середовища, негативних температур, деформаційних наван­тажень;

-  швидко набирати під час тужавлення високу міцність на стиск і на розтяг при зги­нанні;

-  мати стійкість (не розтріскуватися) до усадкових процесів, що протікають внаслідок ту­жавлення.

Матеріали групи З5 під час тужавлення можуть незначною мірою збільшуватися в об'ємі.

3.24 Основні фізико-механічні характеристики кожної групи сумішей для анкерування наведе­ні втабл.4.

Таблиця 4 -Основні фізико-механічні характеристики сумішей для анкерування

Показники

 

 

Суміші групи

34

 

35

 

Сухі суміші

 

Залишок на ситі № 0315, %, не більше

Залишок на ситі № 063, %, не більше

10

Без залишку

Не регламентується

Те саме

Розчинові суміші

 

Термін придатності, хв, не менше

Ширина заповнюваного проміжку, мм

 

4

До 20

 

60

20-50;

понад 50 (потребує об'ємного армування полімерною фіброю або введення заповнювача -щебеню фракції 4-6 мм)

 

Розчини

Міцність на стиск, МПа, не менше

 

 

Міцність на розтяг при згинанні, МПа, не менше

 

 

Міцність зчеплення з основою, МПа, не менше: бетонною

сталевою

12 (через 6год)

22,5 (через 24год)

40(через28 діб)

2,2 (через 6год)

2,6(через24год)

8(через28 діб)

 

0,8

0,5

40 (через 24год)

55 (через 3 доби)

60 (через 7 діб)

3,8 (через 24год)

6,5(через3 доби)

7 (через 7 діб)

 

0,8

0,5

ВИМОГИ ДО СУМІШЕЙ ДЛЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ

3.25 Суміші для штукатурних робіт являють собою полімермінеральні системи, що містять мі­неральні в'яжучі, заповнювачі, наповнювачі та різні домішки, в тому числі й такі, що підвищують паропроникність і зменшують усадку розчинів.

За видом основного в'яжучого суміші поділяються на цементні, цементно-вапняні та гіпсові.

3.26 Залежно від фракції наповнювача вони поділяються на дрібнодисперсні (0-0,315 мм), середньодисперсні (0,315-1,2 мм) та великодисперсні (1,2-2,5 мм і більше).

3.27 Розчинові суміші повинні мати зчеплення з основою не менш як 0,5 МПа.

3.28 Паропроникність розчинових сумішей - не менш як 0,1 мг/(м×год×Па).

3.29 По закінченні процесу тверднення штукатурки на поверхні не повинні утворюватись трі­щини.

Цементні суміші

3.30 Цементні суміші всіх груп повинні:

- при виконанні зовнішніх робіт забезпечувати високу стійкість покриттів до впливу воло­ги і різних кліматичних факторів, у тому числі негативних і підвищених температур;

- при виконанні зовнішніх робіт мати коефіцієнт водопоглинання не більш як                       0,2 кг/м2×год0,5 (група Ш3);

- легко наноситися й вирівнюватись.

3.31 Основні фізико-механічні характеристики цементних сумішей усіх груп наведені втабл.5.

Таблиця 5 -Основні фізико-механічні характеристики цементних сумішей

Показники

 

 

Суміші групи

 

 

Ш1

 

ШЗ

 

Ш4

 

Розчинові суміші

Колір

Термін придатності, хв, не менше Товщина шару, мм

 

Має відповідати еталону

Не регламентується

60

3-30

 

60

1,5-5

 

60

1,5-5

 

Розчини

 

Міцність на стиск, МПа, не менше

Міцність на розтяг при згинанні, МПа, не менше Морозостійкість, цикли, не менше

 

5

 1,5

Не регламентується

 

10

2,5

50

 

10

2,5

50

 

Гіпсові суміші

3.32 Гіпсові суміші (група Ш2) призначені для опорядження внутрішніх поверхонь приміщень. До їх складу входять гіпс, вапно, наповнювачі, полімерні модифікуючі компоненти, сповільнювачі тужавлення та інші домішки.

3.33 Гіпсові суміші повинні:

- не руйнуватися при періодичному короткочасному зволоженні;

- забезпечувати можливість регулювання процесу тужавлення в широкому часовому діа­пазоні (1-2год).

3.34 Основні характеристики гіпсових сумішей:

Термін придатності, хв ...................................................................................................................Не менше 30

Товщина шару, мм ..........................................................................................................................5-30

Міцність на стиск, МПа..................................................................................................................Не менше 2,5

Міцність на розтяг при згинанні, МПа..........................................................................................Не менше 0,5

Адгезійна міцність, МПа................................................................................................................ Не менше 0,5

 

ВИМОГИ ДО СУМІШЕЙ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ПОВЕРХНІ ПІД ОПОРЯДЖЕННЯ

3.35 Суміші для підготовки поверхні являють собою системи, що містять мінеральні в'яжучі, наповнювачі та різні домішки, в тому числі й такі, що знижують прилипання розчинової суміші до інструмента.

3.36 Суміші для підготовки поверхні під опорядження повинні:

- мати зчеплення з основою не менш як 0,5 МПа;

- мати паропроникність не менш як 0,1 мг/(м×год×Па);

-бутиморозостійкими (для зовнішніх робіт) і витримувати не менше 50 циклів;

- легко вкладатися на основі, не залишати смуг, грудок і не тягнутися за інструментом;

- мати стійкість до тріщиноутворення і мінімальну усадку, яка не повинна перевищувати 0,2 %;

- шліфуватися й фарбуватися, в тому числі фарбами на органічних розчинниках;

- не стікати з вертикальних поверхонь;

- бути водостійкими (на основі цементу).

3.37 Основні фізико-механічні характеристики кожної групи сумішей для підготовки поверхні під опорядження наведені втабл.6.

Таблиця 6  -  Основні фізико-механічні характеристики

сумішей для підготовки поверхні під опорядження

Показники

 

 

Суміші групи

 

С1

 

С2

 

Сухі суміші

Залишок на ситі № 02, %, не більше

1

1

Розчинові суміші

Колір

Термін придатності, хв, не менше Товщина шару, мм

 

Має відповідати еталону

30

0,5-3

 

60

0,5-3

 

Розчини (лише для сумішей, які містять мінеральні в'яжучі – гіпс або цемент)

 

Міцність на розтяг при згинанні, МПа Міцність на стиск, МПа

0,5-1,5

2,5-10

2-3,5

10-20

ВИМОГИ ДО ҐРУНТУВАЛЬНИХ СУМІШЕЙ

3.38 Ґрунтувальні суміші (група С3) являють собою однопакувальні, готові до застосування композиції на основі водної дисперсії синтетичних смол. Призначені для зміцнення і просочуван­ня основ з ніздрюватого бетону, деревинностружкових, гіпсових і гіпсокартонних плит, цементних стяжок підлог, гігроскопічних штукатурок, цегляних, керамічних і кам'яних поверхонь, а також основ під паркет, фарби, шпалери, плитки на стінах і стелях всередині й зовні будинків.

3.39 Ґрунтувальні суміші повинні:

- сприяти підвищенню міцності зчеплення покриттів (шарів), що наносяться, з основою;

- глибоко проникати в основу;

- мати паропроникність не менш як 0,1 мг/(м×год×Па);

- мати антисептичні властивості;

- знижувати ймовірність утворення тріщин у покриттях.

3.40 Основні характеристики ґрунтувальних сумішей:

Густина, кг/м3..................................................................................................................................... Близько 1000

Тривалість висихання,год.................................................................................................................6-8

Еластичність плівки, мм.................................................................................................................... Не більше 1

Стійкість плівки до статичної дії води при температурі 20±2 °С,год..........................................Не менше 12

ВИМОГИ ДО СУХИХ ПОЛІМЕРМІНЕРАЛЬНИХ ФАРБ

3.41 Полімермінеральні фарби належать до композицій, які містять мінеральні в'яжучі, полі­мерні модифікатори, пігменти, наповнювачі, стабілізуючі й адгезійні компоненти і служать для виконання фарбувальних робіт усередині й зовні будинків.

3.42 Фарби всіх груп повинні:

- за зовнішнім виглядом бути однорідними дисперсними матеріалами, що не містять сто­ронніх домішок, які видно неозброєним оком; грудки, утворені в сухій суміші після її зберігання і транспортування, повинні руйнуватися при незначному механічному впливі під час приготування розчинових сумішей;

-містити атмосферо- та лугостійкі мінеральні й органічні пігменти;

- мати тонкість млива (залишок частинок на ситі після мокрого просіювання) не більш як    1 % і не менше 80 % на ситах відповідно 0,2 і 0,071мм;

- мати міцність зчеплення з основою не менш як 0,5 МПа;

- мати паропроникність не менш як 0,1 мг/(м×год×Па);

- мати інтервал експлуатаційних температур від -35 до +70 °С для зовнішнього застосу­вання і від -10 до +40 °С - для внутрішнього застосування;

- мати стійкість до впливу низьких (-35 °С) і високих (+70 °С) температур і кліматичних факторів (для зовнішніх робіт);

- бути стійкими до стирання;

- характеризуватися комплексом реологічних і технологічних показників, які дають змогу виготовляти фарби й наносити їх без потьоків на поверхні, що фарбуються (умовна в'язкість на віскозиметрі ВЗ-4 становить 50-180 с);

- наноситися на опоряджувану поверхню щіткою, валиком або механізованим способом з використанням пневморозпилювача в один чи два шари при температурі навколишнього середовища 5-25 °С.

3.43 Основні фізико-механічні характеристики кожної групи сухих полімермінеральних фарб наведені втабл.7.

Таблиця 7 -Основні фізико-механічні характеристики полімермінеральних фарб

Показники

 

 

Фарби

групи

 

Ф1

 

Ф2

 

Розчинові суміші

 

 

 

Колір

Термін придатності, хв, не менше

Покривність, г/м2, не більше

Тривалість висихання до ступеня 3,год, небільше

Має відповідати еталону

 

120

120

24

120

180

24

Розчини

 

 

 

Стійкість до впливу змінних температур

 

 

 

Стійкість до статичного впливу води при температурі 20±2 °С,год,

не менше

Не нормується

 

 

 

Не нормується

Стійка (без крейду-­

вання, тріщин, лу­-

щення і відшарову­-

вання)

24

ВИМОГИ ДО СУМІШЕЙ ДЛЯ ВЛАШТУВАННЯ ПІДЛОГ

3.44 Суміші являють собою полімермінеральні системи, що містять мінеральні в'яжучі, запов­нювачі, наповнювачі та різні домішки, в тому числі й такі, що підвищують тріщиностійкість, стій­кість до стирання, морозостійкість і водостійкість розчинів.

3.45 Суміші для влаштування підлог повинні:

- швидко набирати міцність (технологічний прохід - через 8год,невеликі навантаження -через 72годдля групи П2 і відповідно через 3 і 24год- для груп П3 і П4);

- мати високий опір стиранню для груп П3 і П4 (стираність - не більш як 0,7 г/см2);

- бути морозостійкими (не менше 75 циклів) в неопалюваних приміщеннях і поза примі­щеннями (групи П3 і П4);

- забезпечувати потрібну монолітність стяжок, прошарків і покриттів за рахунок високого зчеплення між шарами.

3.46 Основні фізико-механічні характеристики кожної групи сумішей для влаштування підлог наведені втабл.8.

Таблиця 8 -Основні фізико-механічні характеристики сумішей для влаштування підлог

Показники

 

 

Суміші групи

 

 

П1

 

П2

 

П3

 

П4

 

Сухі суміші

 

Залишок на ситі № 063, %, не більше

 

Не регламентується

 

1

 

1

 

Не регламентується

 

Розчинові суміші

Термін придатності, хв, не менше

 

30

 

20

 

15

 

15

 

Товщина шару, мм

 

10-80

 

2-15

 

5-30

 

2-50

 

Розтічність, см

 

Не регламентується

 

17-24

 

15-21

 

Не регламентується

 

Розчини

Міцність на стиск, МПа, не менше:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

через 1 добу

 

Не регламентується

 

5

 

10

 

10

 

через 3 доби

 

8

 

10

 

20

 

15

 

через 28 діб

 

15

 

15

 

30

 

40

 

Міцність на розтяг при згинанні,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МПа, не менше:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

через 1 добу

 

Не регламентується

 

1,5

 

2,5

 

3

 

через 3 доби

 

2

 

3

 

3

 

5

 

через 28 діб

 

4

 

0,8

 

7

 

9

 

Міцність зчеплення з бетоном,

 

0,5

 

0,5

 

1

 

1

 

МПа, не менше

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИМОГИ ДО СУМІШЕЙ ДЛЯ ГІДРОІЗОЛЯЦІЇ

3.47 Суміші для влаштування гідроізоляційних покриттів повинні:

- мати коефіцієнт водопоглинання не більш як 0,1 кг/м2×год0,5;

- характеризуватися водонепроникністю не менш як 0,2 МПа протягом 24год;

- мати морозостійкість не менше 75 циклів;

- бути паропроникними (коефіцієнт паропроникності - не менш як 0,04 мг/(м×год×Па);

- наноситися на вологі й мокрі поверхні;

- мати стійкість до впливу атмосферних факторів і бути тріщиностійкими та стійкими до усадки, яка не повинна бути більшою за 0,2 %;

- сприймати деформації основи (ширина розкриття тріщин - в межах 0,5 мм для групи Г2).

3.48 Основні фізико-механічні характеристики кожної групи сумішей для гідроізоляції наве­дені втабл.9.

Таблиця 9 -Основні фізико-механічні характеристики сумішей для гідроізоляції

Показники

 

 

Суміші групи

 

Г1

 

Г2

 

Сухі суміші

Залишок на ситі № 0315, %, не більше

Залишок на ситі № 063, %, не більше

 

20

10

 

25

5

 

Розчиновісуміші

Термін придатності, хв, не менше Товщина шару, мм

60

3-5

120

2-3

Розчини

Міцність на стиск, МПа, не менше:

через 3 доби

через 28 діб

Міцність зчеплення з основою, МПа, не менше

Міцність на розрив, МПа, не менше

 

 

12

20

1,5

Не нормується

 

 

-

Не нормується

1

0,6

 

Примітка.Гідроізоляційні суміші групи Г2 складаються з компонента 1 (цементи з наповнювачами, полімер-ними та іншими інгредієнтами) та компонента 2 (водної дисперсії полімерів).

ВИМОГИ ДО СУМІШЕЙ ДЛЯ ВЛАШТУВАННЯ СКРІПЛЕНОЇ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЇ ФАСАДІВ

3.49 Для влаштування скріпленої теплоізоляції застосовуються три види сумішей: суміші для наклеювання теплоізоляції з пінополістирольних і мінераловатних плит; гідроізоляційні суміші для захисту пінополістирольних і мінераловатних плит; суміші для штукатурних робіт або сухі фарби.

3.50 Суміші групи ТІ, призначені для закріплення пінополістирольних і мінераловатних плит, повинні мати міцність зчеплення плит з основою, яка забезпечує когезійний розрив щодо утеплю­вача, та відповідати вимогам, що викладені в 3.17 і 3.18 для групи К2.

3.51 Гідрозахисні суміші групи Т2 для захисту пінополістирольних і мінераловатних плит ма­ють відповідати вимогам, викладеним у 3.47 і 3.48 для групи Г1. Міцність зчеплення розчину з плитами повинна бути вищою за міцність утеплювача.

3.52 Штукатурні суміші повинні відповідати вимогам 3.31 для групи ШЗ.

3.53 Сухі полімермінеральні фарби мають відповідати вимогам 3.42 і 3.43 для групи Ф2.

 4 ПРОВАДЖЕННЯ РОБІТ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ СУХИХ БУДІВЕЛЬНИХ СУМІШЕЙ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.1 Роботи з застосуванням сухих будівельних сумішей слід виконувати при температурі нав­колишнього середовища від 5 до 30 °С і відносній вологості не менше 50 %. Температура поверхні основи має перебувати в таких само межах.

4.2 Покриття на основі сухих будівельних сумішей потрібно влаштовувати згідно з робочим кресленням проекту, проектом виконання робіт і вимогами даних Норм.

4.3 Основа під покриття має бути міцною (не нижче міцності покриття) і сухою (вологість - не більш як 4 %). Основи під покриття і готовність об'єкта до провадження робіт з використанням сухих будівельних сумішей приймає комісія у складі представників генерального підрядника, за­мовника, підрядної та спеціалізованої організацій.

4.4 Заміна матеріалів, передбачених проектом виконання робіт, допускається лише за узго­дженням з проектною організацією і замовником. Властивості матеріалів, що допускаються до за­міни, мають бути не нижчими за вимоги, викладені у розділі 3 даних Норм.

4.5 Розчинові суміші з сухих сумішей потрібно приготовляти згідно з інструкцією, що дода­ється до цих матеріалів. Марки та витрата сухих будівельних сумішей наведені в додатку В.

4.6 Рухливість розчинових сумішей, які починають тужавіти, допускається підвищувати додат­ковим перемішуванням. Забороняється для цього додатково вводити в розчинові суміші воду.

ПІДГОТОВКА ОСНОВИ ПІД ПОКРИТТЯ

4.7 Спосіб підготовки основи вибирають залежно від її стану згідно зтабл.10.

Таблиця 10-Способи підготовки основи

Вид підготовки

Спосіб підготовки та використовувані матеріали

1

2

1. Очищення від пух­ких продуктів корозії

Обробка поверхні піскоструминним чи дробоструминним методом. Як абразивний матеріал рекомендується застосовувати пісок або дріб розміром 0,75-1,2мм. При невеликих обсягах робіт поверхню слід очищати від пухких, неміцних шарів ручним будівельним інструментом

2. Знежирення

а) Обробка водяними лужними розчинами, що містять поверхнево-активні речовини (ПАР). Як солі варто використовувати карбонат натрію Na2Co3, тринатрійфосфат Na34, пірофосфат натрію Na4P2О7,триполіфосфат натріюNa3PО4-2NaPО3.Як ПАР рекоменду­ється використовувати неіоногенні ПАР (ОП-7, ОП-10), що являють собою продукти оксіетилювання моно- і діалкілфенолів. Розчини солей мають бути 4-5-відсоткової концен­трації. При приготуванні рекомендується додавати до них не більш як 1 % ПАР.

б) Обробка органічними розчинниками. Для знежирення рекомендується застосовувати такі розчинники, як трихлоретилен СНС1=ССl2, перхлоретилен ССl2=ССl2, уайт-спірит. У разі обробки мокрих і вологих поверхонь до хлорованих вуглеводнів рекомендується додава­ти аміак, триетаноламін або уротропін.

в) Обробка емульсійними сумішами, до складу яких входять органічні розчинники, вода і ПАР.

г) Очищення від плям мастил, які не висихають. Обмазування плям жирною глиною

3. Очищення від висолів

 

Обробка розчином соляної кислоти концентрацією до 6 % з наступною обробкою 4-відсотко-вим розчином гідрооксиду натріюNaOH

 

4. Очищення від плям бітуму

 

а) Обробка скребками (при невеликих обсягах робіт).

б) Промивання розчинником (уайт-спіритом, нефрасами)

 

5. Очищення від кіптяви

 

Промивання 3-відсотковим розчином соляної кислоти з наступним промиванням 4-від-сотковим розчином гідрооксиду натрію NaOH

 

6. Очищення від плям водних і неводних фарб

 

а) Обробка скребками (при невеликих обсягах робіт).

б) Обробка піскоструминним апаратом (при великих обсягах робіт).

в) Обробка органічними й неорганічними рідинами для змивання з наступним очищенням механічним способом. 3 лужних сумішей рекомендується використовувати розчинені у воді гідрооксиди лужних металів, до яких додають прискорювач. Як прискорювач реко­мендується використовувати трипропіленгліколь або його суміш із монофеніловим ефі­ром етиленгліколю. Вміст прискорювача в суміші - від 1 до 10 % (за масою).

Для видалення епоксидних і поліуретанових покриттів рекомендується використовувати суміші на основі неорганічних кислот з наступним промиванням 4-відсотковим розчином гідрооксиду натрію NaOH. Для виведення олійних фарб рекомендується використовувати суміші на основі органіч­них розчинників

 

7. Очищення від бруду та пилу

 

а) Обдування стисненим повітрям.

б) Піскоструминна обробка.

в) Промивання розчином карбонату натріюNa2CO3.

г)Промивання водою з додаванням ПАР

 

8. Виведення з поверх­ні слідів очищувальних сумішей

 

а) Механічне очищення (виведення з поверхні слідів глини).

б) Промивання водою.

в) Обдування стисненим повітрям

 

9. Сушіння поверхні (операція виконується в разі потреби - при значному зволоженні, а також після очищення з наступним промиванням великим об'ємом води)

 

а) Природне сушіння при температурі 20±5 °С.

б) Обдування теплим повітрям з калориферів

 

ОБЛИЦЮВАЛЬНІ РОБОТИ

4.8 Вимоги та рекомендації цього розділу поширюються на облицювальні роботи, що викону­ються на будівельних об'єктах із застосуванням сухих сумішей. Їх потрібно дотримуватися при облицюванні зовнішніх і внутрішніх поверхонь будинків та споруд.

4.9 Конструктивні рішення облицювання, застосовувані основні й допоміжні матеріали, а та­кож номенклатура, розміри та колір облицювальних матеріалів встановлюються проектом на ко­жен конкретний об'єкт з урахуванням вимог даних Норм.

4.10 До початку облицювальних робіт мають бути закінчені всі роботи, виконання яких може призвести до пошкодження облицьованих поверхонь.

4.11 Поверхні, що підлягають облицюванню, не повинні мати відхилень від вертикалі й гори­зонталі, що перевищують такі допуски:

- для стін на довжині 2м- менше 3 мм; у всьому приміщенні по вертикалі - менше 4мм, по горизонталі - менше 6 мм;

- для підлог на довжині 2м- менше 4 мм; у всьому приміщенні - менше 5 мм.

4.12 Для облицювання конструкцій із застосуванням плиток, водопоглинання яких становить понад 3 %, потрібно використовувати розчинові суміші групи К1, а для затирання швів між ними -розчинові суміші групи 31. Для облицювання конструкцій із застосуванням плиток, водопоглинання яких менше 3 %, треба використовувати клейові суміші груп К2 іК3,а для затирання швів між ними-суміші груп 32 та 33. Облицювання стінових конструкцій плитами з природного каменю та бетону, які мають товщину понад 10 мм та розміри понад 400х400 мм, слід виконувати, застосовуючи клейові суміші груп К2 і К3 з додатковим механічним прикріпленням до кон­струкцій. Для встановлення металевих кріпильних елементів (шпильок, скоб, гаків, анкерів, петель) у конструкціях будинків та в облицювальних плитах із природного каменю й бетону потрібно вико­ристовувати сухі суміші груп З4 і З5. Отвори під кріпильні вироби треба висвердлювати глибиною не менш як 100ммвідповідно до попередньої розмітки. У разі використання сухих сумішей групи 34 діаметр просвердлених отво­рів не повинен перевищувати діаметр кріпильного елемента більш як на 40мм.Якщо діаметр отвору перевищує діаметр кріпильного елемента більш як на 40мм,слід застосовувати сухі суміші групи З5. Розчинові суміші групи З4 потрібно готувати в об'ємах, які дають змогу використовувати їх протягом часу, зазначеного втабл.4. Для приготування розчинових сумішей групи З4, призначених для заповнення отворів під крі­пильні вироби, співвідношення сухої суміші і води слід приймати 2:1 (за об'ємом). Тужавлення розчинових сумішей групи З4 починається через 4 хв після замішування. Отвір для кріпильного елемента потрібно заповнювати розчиновою сумішшю групи З4 не пізніше, ніж через 3 хв з момен­ту її приготування. В отвір потрібно відразу вставити кріпильний елемент, а надлишок розчинової суміші, що утворився після встановлення кріпильного елемента, видалити.

Розчинові суміші групи З5 слід приготовляти за два етапи: спочатку перемішати суміш з во­дою у бетоно- або розчинозмішувачі у співвідношенні 25:2 (за масою) до отримання однорідної маси, потім до цієї маси додати 0,9 масових частин води і перемішати ще протягом 5 хв. Розчинову суміш групи 35 слід використати протягом 60 хв.

4.13 Облицьовуючи поверхні плитами з природного каменю та бетону з додатковим механіч­ним закріпленням плит, просвіти між стіною й облицювальним матеріалом слід заповнювати розчиновими сумішами груп К2 і К3 рідшої консистенції.

Після заповнення проміжку між поверхнею, що облицьовується, та облицювальним матеріа­лом потрібно зняти розчинову суміш, яка виступила зі швів, а шви між плитами очистити від розчинової суміші на глибину, що дорівнює товщині облицювального матеріалу. Шви між облицюваль­ними плитами потрібно заповнювати розчиновими сумішами групи З2.

4.14 Для вирівнювання поверхонь, що підлягають облицюванню, потрібно застосовувати розчинові суміші групи Ш2 для стін та П1, П4 - для підлог. Допускається також застосування клейо­вих сумішей, якими виконують облицювання. Попередньо дефектні місця слід зволожити водою. Основи з високою вбирною здатністю треба зволожувати багаторазово.

Облицювальні роботи виконують по закінченні 24 год з моменту заповнення дефектних місць вирівнювальними сумішами. Місця, що подають глухий звук, а також пухкі місця та місця лущення потрібно роз­чистити, заґрунтувати ґрунтовкою групи С3 і після висихання ґрунтовки заповнити розчиновою сумішшю, приготовленою з сухої суміші групи С2 (глибина дефектів - до 3 мм). Для усунення дефектів (западин) завглибшки від 3 до 10 мм застосовуються клейові суміші, якими виконують облицювання.

4.15 Робочі суміші для закріплення облицювальних матеріалів і для затирання швів слід при­готовляти безпосередньо перед використанням, перемішуючи суху суміш і воду. Співвідношення об'ємів сухої суміші та води треба приймати відповідно до інструкції з застосування кожної конк­ретної сухої суміші.

4.16 При облицюванні поверхонь клейові розчинові суміші мають наноситися на основу шаром, товщина якого дорівнює висоті зубця терки, який добирають залежно від розмірів плитки:

Розміри плитки, мм...………………………………....200´200           200´250          300´300          400´400

Висота зубця терки, мм ,………………….....……………6                       8                    10                     12

4.17 Облицьовуючи стандартні основи (штукатурка, витримана не менше 28 діб; бетон, витри­маний не менше 3 міс після виготовлення), а також основи, покриті раніше воднодисперсійними фарбами, всередині будинків з вологістю не більш як 60 %, облицювальні матеріали можна уклада­ти без попередньої обробки ґрунтовкою. Гіпсові основи та основи з високою вбирною здатністю потрібно попередньо обробити матері­алами групи С3.

4.18 Облицьовуючи фасадні поверхні та поверхні у вологих приміщеннях, клейові розчинові суміші слід наносити на основу згідно з 4.16 і на поверхню облицювальних плиток шаром завтов­шки 1 мм й покривати рівномірно всю поверхню.

4.19 Виконуючи облицювальні роботи на поверхнях усіх видів, клейові розчинові суміші по­трібно наносити на таку площу основи, яку можна облицювати протягом 10-15 хв. Плитки замочувати не можна. Укладені в проектне положення плитки допускається коректувати впродовж 10-15 хв після укладання.

4.20 Внутрішню поверхню резервуарів, підлоги ванних кімнат, душових та інших приміщень, що експлуатуються у вологому середовищі, потрібно попередньо, перед облицюванням, покрива­ти гідроізоляційними сумішами груп Г1 і Г2, які мають гарне зчеплення з матеріалом конструкції та з клейовими сумішами, що використовуються для закріплення плитки. У цьому разі для кріп­лення плиток до поверхні, що облицьовується, потрібно використовувати розчинові суміші, які готуються з сухих сумішей груп К2 іК3,а для затирання швів - матеріали групи 32.

4.21 Сталеві елементи, що прилягають до облицювання, мають бути захищені від корозії від­повідно до вимог СНіП 2.03.11, СНіП 3.04.01 і СНіП 3.04.03. На площах понад 30 м2 в облицюванні потрібно влаштовувати деформаційні шви, які заповню­ються силіконовим герметиком. Деформаційні шви, які є в основі, повинні дублюватися в об­лицюванні.

ШТУКАТУРНІ РОБОТИ

4.22 Вимог даного розділу потрібно дотримуватись під час виконання штукатурних робіт, крім робіт, застережених особливими умовами експлуатації будинків і споруд.

4.23 Штукатурні роботи допускається починати після закінчення загальнобудівельних і мон­тажних робіт, після перевірки правильності виконання відповідного нижчерозташованого покрит­тя (основи), а також після перевірки й випробування мереж водопроводу, каналізації, опалення, електропостачання та зв'язку зі складанням акта обстеження раніше виконаних робіт.

4.24 Штукатурні роботи допускається виконувати лише після закінчення термінів, що виклю­чають можливість пошкодження штукатурки внаслідок осідання або зсуву конструкцій.

4.25 У приміщеннях за дві доби до початку штукатурних робіт, у процесі їх виконання, а та­кож після трьох діб по закінченні потрібно підтримувати температуру не нижче +10 і не вище +30 °С (на позначці 0,5 м від рівня підлоги приміщення). Відносна вологість у цих приміщеннях має бути не нижчою за 60 і не вищою за 70 %.

4.26 Виконуючи штукатурні роботи на основах з цегли, розчин у швах потрібно загладжу­вати врівень з основою, а поверхні очищати від пилу та бруду механізованим інструментом або вручну.

4.27 Виконуючи штукатурні роботи на стінах з цегли, шлакобетону та інших матеріалів, які швидко поглинають вологу, при температурі навколишнього середовища +23 °С і вище поверхню перед нанесенням розчину потрібно зволожувати.

4.28 Для виконання штукатурних робіт застосовуються сухі суміші груп Ш2 і Ш4, характерис­тики яких наведені в додатку В.

4.29 Улаштовуючи багатошарове штукатурне покриття товщиною понад 30 мм, кожен наступ­ний шар потрібно наносити після тужавлення попереднього. Нанесений шар слід розрівнювати до початку тужавлення розчинової суміші.

4.30 Штукатурні роботи потрібно виконувати безперервно, дотримуючись правила стикування ділянок "мокре на мокре".

4.31 Виконуючи роботи, слід уникати нанесення штукатурних сумішей на дуже нагріті поверхні (понад 30 °С).

4.32 Шліфування поверхонь вирівнювальних штукатурних розчинів груп Ш2 і Ш4, а також нанесення лакофарбового покриття та декоративних облицювальних матеріалів потрібно викону­вати не раніше, ніж через 24 год після нанесення останнього шару штукатурної суміші.

ОПОРЯДЖЕННЯ ФАСАДІВ ДЕКОРАТИВНИМИ ШТУКАТУРКАМИ

4.33 Перед нанесенням декоративних штукатурок міцні бетонні або полімерцементні основи потрібно зволожувати, а цегляні та цементно-піщані просочити ґрунтовками на основі синтетич­них смол і модифікуючих домішок групи С3.

4.34 Поверхні конструкцій, що підлягають обштукатурюванню, мають бути підготовлені згід­но з 4.7 даних Норм.

4.35 Ґрунтовки наносять на суху основу щіткою або валиком. Тривалість висихання ґрунтовки залежить від температури й вологості навколишнього повітря і становить 3-6год. Длянадання поверхні однотонної структури слід застосовувати фарбувальні ґрунтовки групи С3.

4.36 Сухі штукатурні суміші змішують з водою безпосередньо перед нанесенням розчину. Для перемішування застосовують електродриль з насадкою. Суміш перемішують до одержання одно­рідної пастоподібної маси.

4.37 На зволожені або проґрунтовані поверхні штукатурні розчинові суміші потрібно наносити шпателем чи теркою з нержавіючої сталі.

4.38 Штукатурні розчинові суміші потрібно наносити на основу суцільним шаром завтовшки 1,5-5 мм залежно від їх марки.

4.39 У разі перерви в роботі потрібно вздовж смуги, де планується закінчення роботи, приклеї­ти липку стрічку, нанести на неї штукатурку й надати їй бажаної структури, потім стрічку видали­ти разом із залишками свіжої штукатурки. По змозі слід уникати горизонтальних швів.

4.40 Після нанесення штукатурної розчинової суміші, в момент початкового тужавлення (5-30 хв) потрібно сформувати фактуру штукатурного покриття. У цей час розчинова суміш не при­липає і не тягнеться за інструментом (шпателем, щіткою, теркою, валиком та ін.).

4.41 Виконуючи фасадні опоряджувальні роботи, слід уникати укладання штукатурної розчи­нової суміші під час дощу та на дуже нагріті поверхні.

4.42 Свіже фасадне покриття на основі штукатурного розчину треба протягом 3 діб захищати від опадів, а також від надмірного висихання.

ФАРБУВАННЯ ФАСАДІВ СУХИМИ ПОЛІМЕРЦЕМЕНТНИМИ ФАРБАМИ

4.43 Якщо немає проекту виконання робіт (ПВР), фарбування фасадних поверхонь будинків і споруд сухими полімерцементними фарбами потрібно здійснювати відповідно до еталону та вимог даних Норм.

4.44 Полімерцементні фарби на основі сухих сумішей, а також допоміжні матеріали (шпак­лівки, вирівнювальні суміші, ґрунтовки), які застосовуються для фарбувальних робіт, мають від­повідати вимогам чинної нормативно-технічної та проектної документації, а також розділу 3 да­них Норм.

4.45 Перед фарбуванням поверхню потрібно підготувати відповідно до 4.7 даних Норм і нада­ти їй однорідної структури, використовуючи шпаклівки групи С2.

4.46 Розчинові суміші полімерцементних фарб слід готувати на місці виконання фарбувальних робіт, змішуючи сухі суміші з водою. Об'єм води залежить від стану поверхні, способу та умов застосування фарби.

4.47 Для приготування розчинової суміші застосовують ручний електродриль з насадкою. Приготовлену розчинову суміш слід витримувати протягом 5-8 хв, після чого вона буде готова для застосування.

4.48 Фарби треба наносити на добре зволожені поверхні після зникнення з них "водяного дзер­кала" за один чи два рази щіткою, валиком або пневморозпилювачем. Якщо фарбу наносять за два рази, то інтервал між нанесенням шарів має становити не менш як 24год.

4.49 Термін придатності готових для застосування фарб, як правило, становить близько 2год.

УЛАШТУВАННЯ ПІДЛОГ

4.50 Улаштування прошарків підлоги під покриття з використанням сухих сумішей потрібно виконувати в такій послідовності:

- перевірити основу та обстежити її стан;

- влаштувати стяжку з матеріалів групи П1 (у разі потреби);

- підготувати поверхню основи;

- заґрунтувати поверхню основи;

- встановити репери, які регламентують потрібну товщину покриття;

- приготувати самовирівнювальну розчинову суміш із матеріалів з міцністю на стиск не менше 15 МПа (група П2);

- перевірити розтічність суміші;

- нанести самовирівнювальну розчинову суміш на поверхню основи;

- розрівняти розчинову суміш на поверхні основи за раніше встановленими реперами;

- витримати розчин та здійснювати за ним догляд;

- нанести покриття на вирівняну основу.

Вид сухих будівельних сумішей для влаштування стяжок, прошарків під покриття та покриття потрібно вибирати залежно від заданих впливів на підлоги. Товщину шарів зазначених елементів також слід призначати з урахуванням заданих впливів на підлоги.

4.51 Застосовуючи самовирівнювальні суміші групи П2, потрібно враховувати наступне:

- основи для вкладання полімерцементних сумішей мають бути міцними, щільними й чис­тими;

- за основу потрібно використовувати бетонний або цементно-піщаний підстильний шар, укладений відповідно до вимог СНіП 3.04.01, СНіП 3.03.01, або матеріали групи П1;

- бетонні та цементно-піщані основи мають бути витримані відповідно не менше 3 міс і 28 діб з моменту виготовлення до нанесення розчинових сумішей;

- різні забруднення, а також зруйновані та слабкоприлеглі шари мають бути вилучені з основи механічним способом, а поверхня - знепилена;

- тріщини в основі мають бути розшиті та затерті матеріалами групи З4 або П4, осколки зруйнованої основи вилучені, а поверхня - знепилена;

- грунтування основи потрібно виконувати на всій поверхні, без пропусків, так, щоб на ній утворився тонкий суцільний шар; при цьому не допускається наявність на поверхні основи калюж із ґрунтувальних сумішей; для ґрунтовки слід використовувати матеріали групи С3;

- для покриття основи в одному приміщенні потрібно використовувати розчинову суміш одного замісу; якщо площа основи велика і зазначену вимогу виконати складно, основу треба поділити на кілька ділянок і заповнити їх послідовно, стикуючи новий шар розчи­нової суміші з раніше нанесеним за принципом "мокре на мокре";

-співвідношення сухої суміші та води слід приймати, керуючись інструкцією з застосу­вання, наведеною на упаковці, суворо дотримуючись дозування складових;

- розтічність розчинових сумішей потрібно контролювати відразу після їх приготування;

- на площах понад 20 м2 у стяжках і прошарках (групи П1 і П2) потрібно виконувати дефор­маційні шви; якщо такі шви були в основі, їх треба продублювати у наступних шарах;

- у місцях стикування розчинової суміші зі стінами, стовпами, колонами та іншими елемен­тами також потрібно влаштовувати деформаційні шви з еластичних матеріалів;

- для влаштування стяжок слід використовувати матеріали групи П1; товщина шару ви­значається проектом;

- час від моменту нанесення самовирівнювального шару групи П2 до початку влаштуван­ня покриття підлоги повинен бути таким: при укладанні плитки, лінолеуму, ковроліну, поліхлорвінілової плитки та інших плиткових і рулонних матеріалів на водних клеях - не менш як 72 год; при укладанні тих самих матеріалів із застосуванням клеїв на органіч­них розчинниках - не менш як 7 діб; при укладанні паркету на водних клеях або клеях на органічних розчинниках - тривалість повного затвердіння самовирівнювального шару (28 діб);

- при використанні епоксидних або поліуретанових покриттів міцність на стиск самовирів­нювального шару має бути не нижчою за 40 МПа (група П3), при укладанні паркету - не нижчою за 25 МПа;

- у процесі дозрівання розчинової суміші слід уникати впливу на неї прямих сонячних променів і протягів; потрібно забезпечувати відповідну вентиляцію та провітрювання приміщень, особливо впродовж перших двох днів після нанесення самовирівнювальної розчинової суміші на основу;

- для укладання плиток на підготовлену основу треба використовувати розчинові суміші групи К1, К2 абоК3залежно від виду плитки;

- для затирання швів між плитками потрібно використовувати розчинові суміші, що готу­ються з сухих сумішей групи 32 або 33 залежно від виду плитки.

4.52 Якщо проектом виконання робіт передбачено влаштування тепло- та гідроізоляційного шарів, то послідовність робіт має бути такою:

- перевірка основи та обстеження її стану;

- підготовка поверхні основи для нанесення гідроізоляційної суміші;

- нанесення гідроізоляційного матеріалу;

- укладання теплоізоляційного шару;

- влаштування стяжок із сумішей (група ПІ) з товщиною шару не менше 30 мм (товщина шару залежить від міцності утеплювача та інтенсивності механічних впливів);

- грунтування поверхні сумішами групи С3;

- встановлення реперів, які регламентують потрібну товщину покриття;

- приготування самовирівнювальної розчинової суміші з сухої суміші; перевірка розтічності суміші;

- нанесення самовирівнювальної розчинової суміші з матеріалів групи П2 (міцність на     стиск - не менше 15 МПа) на поверхню основи;

- розрівнювання розчинової суміші на поверхні за раніше встановленими реперами;

- нанесення опоряджувального покриття на вирівняну основу.

4.53 Якщо проектом передбачено влаштування "плаваючої" підлоги, то роботи виконуються в такій технологічній послідовності:

- перевірка основи та її обстеження;

- підготовка поверхні основи;

- укладання ізоляційних шарів з пінополістирольних матеріалів по периметру стіни;

- укладання шару жорсткого теплоізоляційного плитного матеріалу;

- укладання шару гідроізоляційного матеріалу, який разом з теплоізоляційним; шаром по-винен утворювати непроникне "корито";

-перевірка горизонтальності поверхні та встановлення товщини шару, що заливається (товщина шару залежить від міцності утеплювача та інтенсивності механічних впливів);

- приготування самовирівнювальної розчинової суміші з матеріалів групи П2 або П3 (міц­ність на стиск - не менше 25 МПа);

- перевірка розтічності розчинової суміші;

- нанесення розчинової суміші на поверхню гідроізоляційного шару;

- вирівнювання та розподіл суміші;

- нанесення покриття на вирівняну основу.

4.54 У разі влаштування підлог, що обігріваються, послідовність виконання робіт буде анало­гічна послідовності, зазначеній в 4.53. При цьому труби для теплоносія потрібно укладати по шару гідроізоляційного матеріалу і заливати матеріалами групи П4.

4.55 У процесі підготовки основи усуваються дефекти поверхні, видаляються слабкі місця, знімаються забруднення, заповнюються розчиновими сумішами тріщини й дефектні місця. Суміші для заповнення тріщин і дефектних місць потрібно підбирати з групи П4 або 34.

4.56 Суміші груп П3 і П4 можна використовувати як покриття підлоги. Роботи в цьому разі виконуються в такій послідовності (товщина шару покриття залежить від інтенсивності механіч­них впливів і приймається відповідно до СНіП 2.03.13, табл. 1):

- підготовка поверхні основи;

- нанесення ґрунтовки;

- приготування розчинової суміші;

- нанесення розчинової суміші.

4.57 Після нанесення ґрунтовки групи С3 потрібно провітрити приміщення протягом 6год до повного її висихання.

4.58 Приготовлену розчинову суміш групи П3 треба відразу вилити на основу й розрівняти протягом 20 хв, використовуючи для цього планку, голчастий валик або зубчастий шпатель. При великих обсягах робіт для укладання розчинової суміші можна використовувати насоси. Після на­несення й розподілу на основі розчинової суміші слід провести деаерацію для вилучення бульба­шок повітря, використовуючи голчастий валик з висотою голки 15мм.

4.59 Для основ з деформаційними швами, при використанні всіх груп матеріалів для влашту­вання елементів підлоги, потрібно продублювати шви в усіх елементах підлоги.

4.60 У місцях стикування розчинової суміші з вертикальними поверхнями слід знімати напру­ження, вставляючи еластичні матеріали.

4.61 Для вкладання на підготовлену основу підлоги керамічних плиток і плиток з природного каменю допускається використовувати розчинові суміші, приготовлені з тих самих матеріалів, що й самовирівнювальні суміші.

4.62 Для вкладання керамічних або інших облицювальних плиток на підлогу, що обігрівається системою опалення, потрібно застосовувати клейову суміш групиК3.

4.63 З'єднання між стіною й підлогою в приміщеннях, де можливе затоплення водою, мають бути заповнені матеріалами, що забезпечують герметичність, - силіконовими герметиками.

ГІДРОІЗОЛЯЦІЙНІ РОБОТИ

4.64 Роботи з улаштування гідроізоляції потрібно виконувати відповідно до проекту виконан­ня робіт. Послідовність виконання робіт:

- огляд і обстеження стану конструкцій;

- підготовка конструкцій до влаштування гідроізоляції;

- підготовка матеріалів;

- приготування розчинових сумішей;

- нанесення гідроізоляційних розчинових сумішей на гідроізольовану поверхню конструкцій;

-  влаштування деформаційних швів;

- догляд за нанесеними гідроізоляційними шарами до набору покриттям проектної міц­ності;

- перевірка якості виконання гідроізоляційних робіт.

4.65 Для заповнення раковин і западин глибиною до 5ммпотрібно застосовувати розчинові суміші групи С2 для стін і П1 - для підлог.

Тріщини завширшки понад 0,5 мм слід розширяти й заповнювати розчиновою сумішшю групи З4.

Вирівнювання поверхонь, а також заповнення дефектних місць у конструкціях не допускаєть­ся виконувати матеріалами, призначеними для влаштування гідроізоляції.

4.66 Наявні на поверхні конструкцій забруднення мають бути ретельно вилучені. Засоби й ме­тоди очищення поверхні наведені втабл.10 даних Норм.

4.67 Цегляні та бетонні конструкції слід витримувати до початку гідроізоляційних робіт не менше 3 міс після їх зведення. Цементно-піщані основи витримуються протягом 28 діб після їх улаштування.

4.68 Міцність на стиск основи для гідроізоляції з матеріалів групи Г1 повинна бути не менш як 15МПа.

4.69 Місця можливої концентрації напружень (стики вертикальних і горизонтальних повер­хонь) у монолітних конструкціях, стики між елементами збірних огороджувальних конструкцій, а також місця введення в конструкцію комунікацій, водоподавальних і водовідвідних труб потрібно герметизувати сумішами на силіконовій основі.

Герметизувальну суміш потрібно наносити на поверхню конструкції, попередньо висушену до вологості, що не перевищує 2 %.

Гідроізоляційні суміші слід наносити на поверхні, що ізолюються, після затвердіння гермети-зувальних сумішей.

4.70 Для влаштування гідроізоляції з боку впливу вологи використовуються розчинові суміші груп Г1 і Г2.

4.71 Зазначені в 4.70 розчинові суміші можуть застосовуватися:

- для захисту фундаментів і підвальних приміщень;

- для захисту цоколів і парапетів будинків і споруд;

- для гідроізоляції вологих і сирих кімнат (ванних, душових, туалетів);

- для гідроізоляції резервуарів та споруд локалізації витікань нафтопродуктів (група Г1), терас, балконів та інших конструкцій і споруд.

4.72 Товщину шару покриття і спосіб його нанесення слід підбирати залежно від умов експлуа­тації та тиску води. При поперемінному зволоженні покриттів (цоколі, парапети) товщина шару має бути 2-3ммдля групи Г1 та 1,5-2мм- для групи Г2. Покриття наносять жорсткою щіткою в два шари (обмащувальний метод), причому другий шар - у напрямку, перпендикулярному до за­тверділого, але ще вологого першого шару. При влаштуванні гідроізоляції фундаментів, підвальних приміщень, терас, балконів, ванних, душових і туалетів товщина шару повинна бути 2,5-3,5ммдля групи Г1 і 2-2,5мм- для групи Г2. У цьому разі також використовується обмащувальний метод. Суміш наноситься в два шари, і при нанесенні наступного шару напрямок промазування змінюється. Улаштовуючи гідроізоляцію резервуарів і споруд локалізації витікань нафтопродуктів потрібно використовувати комбінований метод, при якому першим шаром буде обмащувальна гідроізоляція завтовшки 1,5-2 мм, другим - штукатурна гідроізоляція завтовшки 2-3 мм (група Г1). Для на­несення шарів суміші потрібно користуватися шпателем. Загальна товщина шару для групи Г1 - 4-5 мм, для групи Г2 - 2,5-3 мм. Від способу нанесення залежить консистенція розчинової суміші. Матеріали групи Г2 нано­сяться тільки щіткою.

4.73 Перед нанесенням гідроізоляційної суміші поверхню конструкції слід Грунтувати матеріа­лами групи С3. Кути стичних елементів конструкції мають бути закруглені радіусом не менш як 30 мм.

4.74 Гідроізоляційну суміш потрібно наносити на заґрунтовану поверхню після зникнення "водяного дзеркала", тобто не раніше як через 4 год після грунтування.

4.75 Виконуючи гідроізоляційні роботи в приміщеннях або всередині резервуара, спочатку на­носять гідроізоляційну суміш на поверхню стін, потім на поверхню підлоги.

4.76 Гідроізоляція біля водоподавальних і водовідвідних труб, а також у місцях розташування конструкцій, що переривають суцільність гідроізоляційного покриття, має бути виконана перед улаштуванням гідроізоляції всієї поверхні, що ізолюється.

4.77 Гідроізоляція в місцях стикування з водовідвідними трубами не повинна мати стовщень, що перешкоджають стіканню води.

4.78 Нанесений шар гідроізоляційної суміші потрібно захищати від швидкого висихання. Наступний шар слід наносити на затверділий попередній шар. При цьому треба стежити, щоб поверхня попереднього шару була вологою.

4.79 Температурні шви в гідроізоляційному шарі слід влаштовувати в місцях, визначених проектом виконання робіт.

Для ущільнення температурних швів потрібно використовувати силіконові герметизувальні суміші або герметизувальні стрічки.

4.80 Для збільшення міцності і тріщиностійкості гідроізоляційного покриття можна викорис­товувати склосітку товщиною до 0,4 мм з розмірами комірок 5х5 мм, яка є стійкою до впливу луж­ного середовища. Сітка повинна розміщуватись посередині гідроізоляційного покриття (між ша­рами). Ефективнішим є об'ємне армування з використанням полімерної фібри.

4.81 Після влаштування гідроізоляції основи з застосуванням сухих сумішей потрібно викона­ти заходи щодо захисту гідроізоляційного покриття. Для цього можна нанести штукатурні суміші групи Ш4 або наклеїти керамічну плитку, використовуючи сухі суміші групи К3.

Захисні суміші допускається наносити лише після приймання робіт з улаштування гідроізоля­ції зі складанням акта на приховані роботи.

На поверхні, оброблені матеріалами групи Г1 чи Г2, захисні покриття (штукатурні суміші, кера­мічну плитку) потрібно влаштовувати через 3 доби з моменту нанесення гідроізоляційного покриття.

Якщо для опорядження гідроізоляційного шару використовують водостійкі полімерні суміші, то їх наносять не раніше як через 7 діб з моменту влаштування гідроізоляційного покриття, яке повинно мати вологість не більше 4 %.

УТЕПЛЕННЯ ФАСАДІВ

4.82 Вимог даного розділу потрібно дотримуватись, виконуючи роботи з утеплення фасадів із застосуванням сухих будівельних сумішей для утворення на всій поверхні фасаду міцної, стійкої до атмосферного старіння та водостійкої теплоізоляційної оболонки, що містить шари:

- клейової суміші, яку готують із сухої суміші (групи Т1);

- утеплювача (органічного й мінерального);

- гідроізоляційної суміші, яку готують із сухих сумішей (групи Т2);

- спеціальної склосітки;

- ґрунтовки (групи С3);

- декоративної опоряджувальної суміші (штукатурної або фарбувальної), яку готують із сухої суміші (групи Ш3 або Ф2).

4.83 Матеріали, вироби та напівфабрикати, що застосовуються для утеплення фасадів, повинні задовольняти вимоги чинних стандартів, технічних умов або сертифікатів якості та розділу 3 да­них Норм.

4.84До початкуробіт з утеплення фасадів мають бути виконані:

- герметизація швів між блоками й панелями на фасаді будинку;

- закладення місць сполучення віконних, балконних і дверних блоків з елементами огороджувальних конструкцій;

- улаштування гідроізоляції та підлоги на балконах;

- встановлення огорож балконів;

- прокладання всіх комунікацій і закладання всіх комунікаційних каналів;

- монтаж мереж забезпечення телефонізації, радіофікації й телебачення;

- засклення вікон і балконних дверей або встановлення склопакетів.

4.85 Роботи з утеплення фасадів будинків мають виконуватися в такій послідовності:

- огляд і обстеження стану будинкового фасаду;

- встановлення риштувань і підіймально-транспортного устаткування;

- підготовка поверхні стін і цоколя до виконання робіт з утеплення будинку;

- прикріплення перфорованих профілів до цоколя будинку по його периметру;

- приготування клейової суміші;

- грунтування поверхні огороджувальних конструкцій;

- визначення місць деформаційних швів і їх влаштування;

- нанесення клейової суміші на поверхню теплоізоляційних плит;

- закріплення теплоізоляційних плит на поверхні огороджувальних конструкцій;

- закріплення плит утеплювача на поверхні огороджувальних конструкцій за допомогою дюбелів з шайбами і патронами;

- приготування гідрозахисної суміші;

- нанесення гідрозахисної суміші на поверхню плит утеплювача, закріпленого на ого­роджувальних конструкціях;

- закріплення перфорованих кутиків на торцях першого поверху будинку і на торцях бал­конних і дверних прорізів по всьому фасаду будинку;

- приклеювання армувальної сітки до поверхні утеплювача та нанесення другого шару гідро­захисної суміші;

- герметизація (ущільнення) місць прилягання плит утеплювача до віконних, дверних ко­робок і до парапету будинків;

- грунтування поверхні огороджувальних конструкцій ґрунтувальною сумішшю;

- приготування декоративної суміші;

- нанесення декоративної суміші на поверхню огороджувальних конструкцій;

- закріплення в нижніх частинах віконних прорізів козирків з металу;

- улаштування навісу з гідроізоляційним шаром у верхній частині будинку, з'єднаного з покрівлею;

- перевірка якості отриманого декоративного покриття.

4.86 У процесі огляду й обстеження фасаду будинку потрібно встановити стан огороджуваль­них конструкцій будинку, а також стан покрівлі:

- наявність пошкоджень у цоколі й стінах, у місцях з'єднання стін і цоколя, в місцях при­лягання віконних і дверних блоків до огороджувальних конструкцій будинку;

- наявність пошкоджень покрівлі в місцях прилягання її до огороджувальних конструк­цій;

- наявність нерівностей (виступів і западин) на поверхні стін і цоколя глибиною (висотою) понад 10мм;

- наявність і характер, а також площу забруднень на поверхні огороджувальних кон­струкцій.

За результатами огляду складається акт, розраховуються обсяги робіт з підготовки поверхні конструкцій до утеплення фасаду і визначається спосіб закріплення теплоізоляційних плит.

4.87 Залежно від стану поверхонь, що ізолюються, а також від типу плит утеплювача розчинову суміш на поверхню плит можна наносити маяками, смугами або суцільним шаром. Маякамирозчинову суміш наносять у тому разі, коли поверхня стіни має нерівності до 10 мм і проектом передбачено застосування пінополістирольних плит. Маяки з розчинової суміші діамет­ром близько 100 мм (5-6 маяків) рівномірно розподіляються в центральній частині плити на 2/3 її поверхні розміром 0,5х1,0 м. Крім цього, розчинову суміш наносять ще й по периметру плити смугами, що розташовуються на відстані 20 мм від її країв. Смуги повинні мати розриви, щоб при наклеюванні плити не утворювались повітряні пробки. Смугами розчинову суміш наносять у тому разі, якщо поверхня стіни має нерівності до 5 мм, а за утеплювач використано пінополістирольні плити. Розчинову суміш наносять смугами на від­стані 20 мм від країв плити по всьому її периметру, а потім посередині. Смуги, нанесені по периметру, повинні мати розриви, щоб під час наклеювання плити не утворювалися повітряні пробки. Суцільним шаром розчинову суміш наносять у тому разі, якщо поверхня огороджувальної конструкції рівна, без виступів і западин, а також коли за утеплювач використовують мінеральні плити. Шар суміші наносять на всю поверхню плити і вирівнюють зубчастою теркою або шпате­лем із зубцями завдовжки 6-8 мм.

4.88 Риштування потрібно встановлювати й перевіряти правильність їх встановлення згідно з паспортом і доданими до нього документами - комплектувальною відомістю і вказівками з екс­плуатації. Після встановлення риштування треба захищати сіткою або плівкою.

4.89 Підготовку поверхні огороджувальних конструкцій слід виконувати відповідно до вимог 4.7 даних Норм.

4.90 Тріщини на поверхні треба розчистити від залишків зруйнованого матеріалу, заґрунтувати матеріалами групи С3, потім вирівняти сумішами групи С2.

4.91 Тріщини та нерівності розміром менше 2 мм заповнювати розчиновою сумішшю не потрібно. Нерівності основи розміром до 2 мм допускається залишати без вирівнювання. Якщо на поверхні конструкції є виступи й западини завглибшки понад 10 мм, їх потрібно за­повнити розчиновою сумішшю, приготовленою з сухих сумішей групи С2, а виступи заввишки понад 10мм вирівняти механічним способом за допомогою електричної свердлильної машини, обладнаної сталевою щіткою або шліфувальним кругом. За незначних обсягів робіт виступні місця слід обрубати скарпелем або зубилом.

4.92 Після визначення кількості та місцезнаходження (визначається проектом) деформаційних швів можна приступати до закріплення теплоізоляційних плит. Плити закріплюють через 5 діб після закінчення робіт з підготовки поверхні огороджувальних конструкцій. Кількість кріпильних елемен­тів на 1 м2 плити та їх розміщення визначаються проектом.

4.93 Теплоізоляційні плити потрібно вибирати відповідно до вимог нормативних документів, чинних у будівництві, системі протипожежного нормування і технічних розрахунків, з урахуван­ням вимог до опору теплопередачі огороджувальних конструкцій.

4.94 Для закріплення теплоізоляційних плит слід використовувати розчинові суміші, що готу­ються з сухих сумішей групи ТІ та інших сумішей, властивості яких не нижчі за ті, що викладені в розділі 3 даних Норм.

4.95 Використовуючи мінераловатні плити, розчинову суміш треба наносити на всю поверхню плити. Якщо використовуються полістирольні плити, то розчинову суміш наносять згідно з 4.87 даних Норм.

4.96 Розмір щілин між плитами може бути не більшим за 2 мм. Якщо під час закріплення плит до поверхні огороджувальних конструкцій між плитами утворяться щілини, ширина яких стано­вить понад 2 мм, їх потрібно заповнювати смужками, вирізаними з полістирольних або мінераловатних плит.

4.97 Після 3 діб з моменту приклеювання теплоізоляційні плити додатково прикріплюють до зовнішніх стін з'єднувальними елементами (дюбелями з патронами та шайбами).

4.98 Для захисту теплоізоляційних плит від механічних пошкоджень та атмосферних впливів потрібно використовувати сухі суміші групи Т2, армовані склосіткою. Гідроізоляційне покриття

влаштовується в два шари; товщина першого шару - 1-2мм.Після нанесення першого шару на­клеюється склосітка, потім наноситься другий шар, товщина якого залежить від декоративного покриття. При використанні декоративних штукатурок загальна товщина захисного покриття по­винна становити не менш як 3 мм, а при використанні фасадних фарб - не менше 5мм.

4.99 Між віконними й дверними коробками та теплоізоляційними мінераловатними плитами потрібно вкладати шари ущільнювального матеріалу, за який використовуються герметизувальні матеріали на основі силіконового або акрилового зв'язуючого. Вертикальні ребра (на першому поверсі всі, а на решті поверхів - лише біля прорізів вхідних і балконних дверей) перед приклеюванням армувальної сітки потрібно зміцнити перфорованими кутиками розмірами 25х25х0,5 мм. Профіль кутика вдавлюють у свіжонанесену клейову суміш, потім зашпакльовують тією самою сумішшю.

4.100 Після приклеювання кутових профілів шматки армувальної сітки, приклеєні до кожної із стін, які утворюють кут, накладаються на профіль з утворенням складки завширшки не менш як 100 мм. До нижнього краю теплоізоляційних плит, закріплених на цоколі будинку, потрібно прикріпи­ти кутовий перфорований профіль, втопити його в клейову суміш і зашпаклювати тією самою су­мішшю. Склосітку, що закріплюється на всій поверхні стіни, слід приклеювати шаром клейового розчину, який покриває стіну до фундаменту. Під час приклеювання армувальної сітки потрібно стежити за тим, щоб склосітка ніде не стовбурчилася й не виступала над поверхнею розчину. Спо­чатку укладають одну смугу армувальної сітки зверху донизу, потім суміжну смугу з'єднують з першою внапуск шириною близько 100 мм.

4.101 Після закріплення плит і армувальної сітки на поверхню фундаменту наносять гідроізоля­ційний шар завтовшки 2,5-3,5 мм, використовуючи суміші групи Г1, та 1,5-2 мм - суміші групи Г2.

4.102 У разі потреби влаштування теплоізоляції огороджувальних конструкцій нижче рівня грунту ту частину фундаменту, що буде потім засипана землею, цоколь і стіну будинку на висоту близько 2 м над рівнем ґрунту покривають ще раз додатковим шаром розчинової суміші Т2 зі склосіткою. Товщина шару може становити 1-1,5 мм.

4.103 Після 5 діб з моменту нанесення додаткового шару гідрозахисної суміші частину огоро­джувальних конструкцій, що присиплеться землею, покривають гідроізоляційною сумішшю групи Г1 або Г2. Після затвердіння гідроізоляційної суміші котлован засипають землею й ущільнюють свіжим шаром землі.

4.104 Обштукатурювання поверхонь огороджувальних конструкцій можна починати після 3 діб з часу нанесення другого шару гідроізоляційної суміші групи Т2. Затверділий гідрозахисний шар слід заґрунтувати фарбувальною сумішшю групи С3. Ґрунту­вальну суміш на поверхню огороджувальної конструкції наносять валиком або щіткою. Для ґрун­тування поверхні огороджувальних конструкцій не допускається застосовувати ґрунтувальні су­міші, що містять органічний розчинник, оскільки застосування такого ґрунтувального розчину може обумовити руйнування плит утеплювача.

4.105 Штукатурні суміші або фарби готують на будівельному майданчику згідно з 4.36 і 4.47.

4.106 Штукатурні суміші або фарби потрібно наносити згідно з 4.37 - 4.41, 4.48, 4.49.

4.107 Декоративну (фарбувальну) суміш наносять на поверхню фасаду після 7 діб від часу на­несення гідрозахисного шару.

4.108 Після закінчення робіт з декоративного опорядження влаштовуються деформаційні шви. Порожнина шва формується в процесі наклеювання теплоізоляційних плит. Їх торці з боку шва захищаються двома шарами гідрозахисної суміші Т2, армованої склосіткою. Шар склосітки заво­диться на зовнішню поверхню плити не менш як на 50 мм.

4.109 Технологічна послідовність улаштування деформаційних швів така:

- порожнину шва очищають від пилу, штукатурки, фарби тощо;

- за допомогою щітки наносять шар ґрунтовки групи С3;


-  встановлюють поліетиленові пружні прокладки, обтиснення яких має бути не меншим за 30 %;

- наносять шар силіконовогогерметика,товщина якого по осі шва становить 2-4мм, а в місці контакту з торцем теплоізоляційної плити - 6-8мм.

4.110 Для влаштування деформаційних швів можна застосовувати поліетиленові або полівінілхлоридні профілі.

5 КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ РОБІТ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

5.1 Сухі будівельні суміші, матеріали та вироби, що застосовуються в поєднанні з ними, при надходженні на будівельний об'єкт повинні проходити вхідний контроль згідно з ГОСТ 24297 на їх відповідність державним стандартам, технічним умовам, паспортам та іншим документам, що підтверджують їх якість, а також вимогам проекту.

5.2 До початку виконання робіт контролюються умови зберігання (температура, відносна во­логість) застосовуваних матеріалів, виробів та елементів, встановлені нормативними документами на них, а також готовність об'єкта в цілому і окремих його конструкцій до виконання робіт. Мето­ди контролю якості робіт і покриттів наведені в додатку Г.

5.3 При застосуванні сухих будівельних сумішей актуванню підлягають такі закінчені прихо­вані роботи:

облицювальні роботи

-підготовка поверхні, що облицьовується;

- відповідність вимогам проекту вузлів кріплення облицювальних матеріалів до конструкції;

- товщина клейового шару;

- улаштування деформаційних швів;

штукатурні роботи

-підготовка поверхні;

- грунтування поверхні;

- відповідність встановленій проектом послідовності виконання окремих шарів штукатурки;

опорядження сухими полімерміперальними фарбами

-підготовка поверхні;

- грунтування поверхні;

улаштування підлог

-підготовка основи для підлоги;

- улаштування підстильних шарів і стяжок;

- улаштування вирівнювального шару;

- улаштування деформаційних швів;

гідроізоляційні роботи

-підготовка поверхні, що гідроізолюється;

- улаштування кожного шару гідроізоляції;

- виконання гідроізоляції на ділянках, що підлягають закриттю ґрунтом або захисною огорожею від дії води;

- улаштування деформаційних швів;

- виконання гідроізоляції в місцях стиків і сполучень окремих частин споруди;

утеплення фасадів

-підготовка поверхні зовнішніх огороджувальних конструкцій;

- відповідність проекту послідовності влаштування шарів скріпленої теплоізоляції;

- товщина кожного шару скріпленої теплоізоляції;

- якість кріплення цокольних профілів з перфорованими полицями до цоколю будинку чи споруди;

-глибина свердління отворів для кріпильних елементів;

- розташування кріпильних елементів;

- кількість кріпильних елементів, які витрачаються на кріплення 1 м теплоізоляційних плит;

- правильність кріплення кутиків з перфорованими полицями на косяках дверних і вікон­них прорізів і на торцях першого поверху будинку;

- напусток склосітки в місцях стикування полотнищ, на кутах будинку чи споруди та на косяках дверних і віконних прорізів;

- улаштування гідроізоляційного шару в цокольній частині будинку чи споруди;

- улаштування деформаційних швів у скріпленій теплоізоляції.

ПІДГОТОВКА ПОВЕРХНІ

5.4 У процесі підготовки поверхні до виконання опоряджувальних робіт (облицювальних, штукатурних, фарбувальних) потрібно перевіряти:

- чистоту поверхні, в тому числі наявність плям, забруднюючих речовин (бітуму, фарбу­вальних сумішей, жирів, мастила, іржи), бруду, пилу, напливів розчину, грибкових ура­жень конструкції;

- вологість і міцність конструкції;

- зарівнювання тріщин, вибоїн та інших руйнувань конструкцій;

- вертикальність і горизонтальність конструкцій;

- наявність нерівностей плавного характеру на поверхні конструкції;

- відхилення віконних і дверних косяків, пілястр, лузг та інших елементів від вертикалі та горизонталі;

- оброблення поверхонь усіх кріпильних елементів, які розташовуються під опоряджуваль­ним шаром, антикорозійними сумішами.

5.5 Під час підготовки нижчерозташованих елементів підлоги слід перевіряти:

- знепилення поверхонь;

- грунтування поверхневого шару;

- замазування монтажних отворів;

- замазування проміжків між плитами перекриттів і місць їх прилягання до стін;

- улаштування деформаційних швів у бетонних підстильних шарах та відстань між цими швами;

- товщину підстильних шарів і стяжок;

- улаштування теплоізоляційних шарів;

- улаштування гідроізоляції;

- укладення труб та заповнення простору між ними теплоізоляційними матеріалами (ви­конується при влаштуванні підлог з підігрівом).

5.6 При підготовці поверхонь до виконання гідроізоляційних робіт перевіряється:

- знепилення поверхонь;

- допустимі відхилення поверхні основи для гідроізоляції;

- кількість нерівностей плавного обрису на одиницю площі;

- ґрунтування поверхні;

- вологість основи;

- товщина гідроізоляційних шарів.

ОБЛИЦЮВАЛЬНІ РОБОТИ

5.7 У процесі облицювання поверхні плитками та плитами перевіряється:

- якість конструкцій, що облицьовуються;

- підготовка поверхонь;

- якість плиток і плит;

- якість сухих і розчинових сумішей;

- нанесення розчинової клейової суміші на облицьовувану поверхню;

-заповнення проміжків між плитками та облицьовуваною поверхнею;

- заповнення швів. Крім того, контролюється:

- дотримання технологічної послідовності операцій з облицьовування;

- рівність облицювання;

- товщина й ширина швів між плитками чи плитами;

- відповідність малюнка проекту;

- наявність і якість, а також справність потрібних для виконання робіт інструментів і при­строїв.

5.8 Під час приймання облицювальних робіт перевіряють:

- зовнішній вигляд і малюнок готового облицювання та відповідність його проекту;

- якість плиток в облицюванні;

- вертикальність, горизонтальність і прямолінійність лузг, швів та усенків а також товщи­ну швів;

- рівність поверхні облицювання та нерівності у швах;

- міцність зчеплення плиток з основою;

- товщину шару розчинової суміші між конструкціями та плитками;

- ширину швів в облицюванні.

5.9 Облицювання слід виконувати однотипними плитками та відповідно до малюнка, заданого проектом. На поверхні облицювання не допускається наявність висолів, брудних плям, слідів роз­чину, помітних місць з пошкодженим глянцем. Плитки не повинні мати тріщин, косини, прогинів і скручувань. Шви між плитками мають бути рівними й заповненими розчином. Між плитками і по­верхнею, що облицьовується, не повинно бути порожнин. Відсутність порожнин між плитками й поверхнею, що облицьовується, встановлюється простукуванням (за глухим звуком).

5.10 Для встановлення наявності порожнин між поверхнею, що облицьовується, та плитками допускається використовувати ультразвукові прилади поверхневого або наскрізного прозвучування конструкцій. Порожнини під плитками не повинні перевищувати 5 % загальної площі облицьова­ної поверхні. Міцність зчеплення облицювальних плиток з основою треба перевіряти за допомо­гою адгезіметрів.

ШТУКАТУРНІ РОБОТИ

5.11 У процесі виконання штукатурних робіт перевіряють:

- поверхню обштукатурених поверхонь;

- підготовку поверхні для обштукатурювання;

- якість.сухих сумішей;

- температуру і вологість навколишнього середовища;

- дотримання технологічної послідовності операцій;

- товщину кожного шару розчинових сумішей;

- відповідність кольору, товщини шарів штукатурки та отриманої фактури обштукатуре­ної поверхні вимогам проекту;

- наявність, якість і справність необхідних для виконання роботи інструментів і пристроїв. Перевіряючи готовність приміщень і поверхонь до обштукатурювання, контролюють:

- якість встановлення, закріплення та заповнення проміжків між віконними й дверними коробками та поверхнями прорізів;

- якість закріплення перегородок, закладних деталей і сходів;

- відхилення стін від вертикалі.

Вид і марка сухої суміші, що застосовується для обштукатурювання, повинні відповідати ви­могам проекту.

У ході приймання виконаних штукатурних робіт потрібно перевіряти:

- відповідність виду штукатурки вимогам проекту;

- якість штукатурного покриття;

-міцність зчеплення штукатурки з основою і шарів між собою (при багатошаровій штукатурці).

5.12 Виконавець робіт та інспектор спочатку повинні візуально оглянути обштукатурені поверхні, потім за допомогою контрольно-вимірювальних приладів здійснити вибірковий контроль якості штукатурки. На кожні 10 м штукатурки потрібно виконати 3-5 вимірювань. Допустимі відхилен­ня та вимоги до штукатурки наведені втабл.11. Тріщини, дутики та пропуски штукатурки не до­пускаються. Наявність штукатурки, що відшарувалася від поверхні, перевіряють легким простуку­ванням дерев'яним молотком. Допускається наявність таких місць штукатурки перевіряти мето­дом ультразвукового (наскрізного або поверхневого) прозвучування. В окремих місцях допуска­ється контрольне розкриття штукатурки.

Таблиця 11 -Вимоги до обштукатурених поверхонь

Технічні вимоги

 

Вид контролю

 

Вид реєстрації

 

Допустима товщина одношарової штукатурки залежно від групи сухої суміші:

група Ш1 - від 2,5 до 5мм;

групаШ2- від 5 до 30 мм;

група Ш3 - від 2,5 до 5 мм;

група Ш4 - від 10 до 30 мм

 

 

 

Вимірювальний - не менше п'яти вимірювань на 70-100м2 поверхні покриття в місцях, виявлених суцільним візуальним контролем

 

 

 

Журнал робіт

 

Відхилення поверхні від вертикалі-не більш як 1 мм на 1 м висоти, але не більше 5 мм на всю висоту приміщення або його частину, обмежену прогонами, балками та ін.

 

Вимірювальний - не менше п'яти вимірювань на 70-100м2 поверхні покриття

 

Те саме

 

Відхилення поверхні від горизонталі - не більш як 1мм на 1 м довжини, але не більше 7 мм на всю довжину приміщення або його частину, обмежену балками, прогонами та ін.

 

Те саме

 

 

 

ФАРБУВАННЯ ФАСАДІВ СУХИМИ ПОЛІМЕРЦЕМЕНТНИМИ ФАРБАМИ

5.13 Якість поверхонь, що підлягають фарбуванню, повинна задовольняти вимоги технічних умов і відповідних розділів даних Норм. Не допускається фарбування поверхонь за наявності на них пилу, бризок і потьоків розчину, жирових плям і висолів, а також фарбування фасадів під час дощу та при сильному вітрі. Мокрі поверхні мають бути просушені.

5.14 Кількість і види операцій з підготовки, оброблення та фарбування поверхонь для призна­ченого проектом виду і якості фарбування повинні відповідати 4.43 - 4.49 даних Норм.

У процесі виконання робіт з опорядження фасадів контролюються:

- якість поверхні, призначеної для фарбування;

- якість підготовки поверхні;

- якість сухих сумішей;

- параметри розчинових сумішей, що приготовляються з сухих сумішей;

- технологічна послідовність і відповідність кількості операцій даним, викладеним у 4.43-4.49 даних Норм;

- температура й відносна вологість навколишнього середовища в період виконання опо­ряджувальних робіт і під час догляду за отриманим фарбувальним покриттям;

- режим догляду за покриттям.

5.15 Готові покриття слід приймати після утворення міцної плівки на оброблюваній поверхні. Під час приймання мають бути перевірені відповідність виконаного фарбування вимогам проекту і зразкам, затвердженим проектною організацією, яка здійснює авторський нагляд, а також якість фарбування (фактура поверхні, чистота фарбування, наявність плям, потьоків, нерівностей), міц­ність фарбувальних покриттів і міцність їх зчеплення з обштукатуреною поверхнею. У разі виник­нення сумнівів щодо якості та правильності виконання операцій з підготовки поверхонь та їх фар­бування проводять часткове видалення фарбувального шару з основи для перевірки якості вико­нання робіт. Таке видалення слід виконувати в тих місцях, де наступне виправлення не порушува­тиме однорідності опоряджувального шару.

5.16 На поверхні не повинно бути висолів у вигляді кілець і смуг, потьоків розчину, не розмі­шаних грудок сухої суміші, видимих місць стикування на захватках, неоднорідності фактури і тріщин. Поверхня не повинна крейдуватися при натисканні за один раз.

5.17 Міцність зчеплення фарбувального шару з основою має становити не менш як 0,5 МПа. Її перевіряють за допомогою адгезіметра.

УЛАШТУВАННЯ ПІДЛОГ

5.18 Під час виконання робіт з улаштування підлог контролюються:

- підготовка основи для підлоги;

- улаштування підстильних шарів і стяжок;

- улаштування покриттів підлоги.

При цьому перевіряється:

- відхилення товщини елементів підлоги від проектної;

- міцність зчеплення між елементами підлоги;

- наявність дефектів елементів підлоги;

- відхилення швів між рядами поштучних матеріалів (у разі влаштування покриття з по­штучних матеріалів).

5.19 Відхилення поверхонь основи, підстильних шарів, стяжок і покриттів від горизонтальної площини або від заданого ухилу допускається не більш як 0,2 % від відповідного розміру приміщення. При ширині або довжині приміщення 25 м і більше ці відхилення не повинні перевищувати 50 мм.

5.20 Відхилення товщини елементів підлоги від проектної допускаються лише в окремих місцях і не більше 10 % від заданої товщини. Товщину елементів підлоги слід перевіряти в процесі їх улашту­вання. Потрібна за проектом товщина задається за допомогою спеціальних пристроїв (реперів).

5.21 Рівність поверхні елементів підлоги перевіряють контрольною рейкою завдовжки 2 м, а за наявності ухилів - шаблоном з рівнем. Допустимі відхилення поверхні елементів від площини не повинні перевищувати значень, наведених утабл.12.

Таблиця 12 -Контроль рівності елементів підлоги

Елементи підлоги

 

Матеріали

 

Допустимі просвіти, мм, при перевірці 2-метровою рейкою

 

Стяжки

 

Бетонні, цементно-піщані

Сухі суміші груп П1 і П4

 

5

3

 

Суцільний шар по стяжці з самови-рівнювальних розчинових сумішей

 

Сухі суміші групи П2

 

2-4 (залежно від виду по­криття, див. 6.19)

 

Покриття

 

Облицювальна плитка на клеях груп К1, К2,КЗ Наливні з сухих сумішей групи ПЗ

 

2

1

ГІДРОІЗОЛЯЦІЙНІ РОБОТИ

5.22 До початку гідроізоляційних робіт мають бути повністю закінчені та прийняті такі види робіт:

- монтаж і бетонування огороджувальних конструкцій споруди;

- замонолічування стиків між збірними елементами конструкцій;

- встановлення і зварювання закладних деталей, конструктивних елементів вводів інженер­них комунікацій та інших елементів. У процесі виконання робіт з улаштування гідроізоляції контролю підлягають:

- якість сухих і розчинових сумішей;

- підготовка поверхонь для гідроізоляції;

- технологічні процеси нанесення розчинових сумішей;

- температура й відносна вологість навколишнього середовища;

-правильність виконання деформаційних швів у гідроізоляційному покритті;

- якість виконання гідроізоляційного покриття;

- режим догляду за гідроізоляційним покриттям;

- правильність виконання захисного покриття. Під час підготовки поверхні основи слід дотримуватись вимогтабл.13.

Таблиця 13 -Вимоги до основ для гідроізоляції

Технічні вимоги

 

Граничні відхилення

 

Метод контролю

 

Допустимі відхилення поверхні основи:

уздовж ухилу та на горизонтальній поверхні поперек ухилу та на вертикальній поверхні

 

 

±5мм

±10мм

 

 

Вимірювальний, технічний огляд - не менше п'яти вимірювань на кожні 70-100м2 поверхні або на ділянці меншої площі в місцях, визначених візуальним контролем

 

Відхилення площини елемента від заданого ухилу (по всій площі)

 

0,2 %

 

Те саме

 

Кількість нерівностей (плавного обрису довжиною не більш як 150мм)на площі 4 м2

 

Heбільше 2

 

 

Під час приймання готових покриттів перевіряють:

- зовнішній вигляд;

- товщину шарів гідроізоляційного покриття;

- міцність зчеплення з основою;

- водонепроникність;

- встановлення затискних фланцевих пристроїв;

- улаштування захисних огороджень на вертикальних і похилих поверхнях.

5.23 Готове гідроізоляційне покриття має бути без тріщин, порожнин, дутиків і відшарувань, наявність яких встановлюється за глухим звуком під час простукування покриття дерев'яним мо­лотком по всій площі. Товщину ізоляційного шару перевіряють щупом зі шкалою з ціною поділок 1 мм. Проколи, що залишаються після контролю у покритті, повинні бути відразу замазані шаром гідроізоляційної суміші. Водонепроникність гідроізоляційного покриття перевіряють методом штучного дощування (поливанням водою протягом 2 год) або штучного обводнення (припиненням зниження рівня ґрунтових вод). Гідроізоляційне покриття вважається водонепроникним, якщо всередині споруди не виявляються плями, протікання та потьоки.

Міцність зчеплення гідроізоляційного покриття з основою перевіряється адгезіметром. Гідро­ізоляційне покриття, виконане з дотриманням усіх технологічних вимог, повинно мати міцність зчеплення з бетонною поверхнею не менш як 0,7 МПа для групи Г2 та 1,2 МПа - для групи Г1.

5.24 Готову гідроізоляцію збірних, збірно-монолітних і монолітних залізобетонних резервуарів контролюють методом натурних випробувань на водонепроникність, заповнюючи їх водою і ви­тримуючи потім протягом декількох діб. Резервуар і гідроізоляція вважаються такими, що витри­мали випробування, якщо втрати води за третю добу після закінчення заповнення резервуара не перевищують 3 л на 1 м2 змоченої поверхні. Під час випробувань крізь стінки і шви резервуара не повинні простежуватися ознаки течі та зволоження ґрунту основи.

5.25 Тривалість заповнення резервуара повинна становити не більше 5 діб. Воду в резервуар слід заливати в два етапи: 1-й етап - залити на висоту 1 м і витримати протягом однієї доби для перевірки днища; 2-й етап - залити до проектної позначки.

5.26 Під час визначення втрат води з резервуара її рівень потрібно замірювати поплавками, підвішеними на прогиноміри не менш як у двох місцях дзеркала води.

5.27 Приймаючи гідроізоляцію деформаційних швів, перевіряють міцність кріплення компен­саторів, герметичність швів у місцях з'єднання компенсаторів з гідроізоляційним шаром і правильність виконання гідроізоляції швів.

УТЕПЛЕНИЯФАСАДІВ

5.28 Під час виконання робіт з утеплення фасадів контролюються:

- дотримання правил транспортування та зберігання матеріалів;

- відповідність застосовуваних матеріалів і виробів вимогам проекту;

- якість поверхонь;

- якість сухих будівельних сумішей;

- якість кріплення теплоізоляційних плит до поверхні;

- відповідність технологічної послідовності виконання робіт вимогам проекту і 4.82-4.107 даних Норм;

- температура і відносна вологість навколишнього середовища;

- міцність зчеплення розчинових сумішей з основою;

- міцність зчеплення розчинових сумішей з плитами;

- товщина шару розчинової суміші, що наноситься на основу і плити.

5.29 Улаштовуючи теплоізоляцію з плитних матеріалів, слід дотримуватись вимог, зазначених утабл.14.

Таблиця 14 -Вимоги до системи скріпленої теплоізоляції

Технічні вимоги

 

Граничні відхилення від проектного значення

 

Метод контролю

 

Вид реєстрації

 

Максимально допустима вологість ос­нови, %:

зі збірних матеріалів

з монолітних матеріалів

 

 

 

4

5

 

 

 

Вимірювальний - не менше п'яти вимірювань на кожні         50-70 м2 площі покриття

 

 

 

Журнал робіт

 

Товщина клейового шару, мм

 

2-5

 

Те саме

 

Те саме

 

Ширина вертикальних і горизонталь­них щілин між плитами утеплювача, мм,  не більше

 

2

 

 

 

 

 

Порядок розташування вертикальних швів

 

Шаховий

 

Візуально

 

 

 

Ухил площини ізоляції, %

 

0,2

 

Вимірювальний - на кожні        50-100 м2 площі покриття

 

 

Товщина теплоізоляційного шару, %

 

±5

 

Те саме

 

,,

 

Проміжок між контрольною 2-метро-вою рейкою та поверхнею армованого гідроізоляційного шару, нанесеного по плитах утеплювача, мм

 

5

 

Контрольною рейкою

 

,,

 

6 ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ПОКРИТТІВ ОБЛИЦЬОВАНІ ПОКРИТТЯ

6.1 Готове облицювання має задовольняти такі умови:

- шви між плитами поверхні стіни повинні бути заповнені розчиновими сухими суміша­ми, рекомендованими для цього втабл. B.1даних Норм;

- на верхніх торцях пілонів, парапетів і стіп повинні бути покладені покривні плити, а стики між ними загерметизовані еластичними герметизувальними сумішами;

- матеріал, розміри елементів і малюнок облицювання мають відповідати вимогам проекту;

- поверхні, облицьовані одноколірними штучними матеріалами, повинні бути однотонними, а облицьовані природним каменем - однотонними або з плавним переходом відтінків;

- горизонтальні й вертикальні шви мають бути однотонними й однорідними;

- пазухи між облицюванням і стіною повинні бути заповнені, без порожнин;

- в облицювальних матеріалах не повинно бути тріщин, відколів, вибоїн;

-на поверхні облицювання не повинно бути висолів, плям, що виникають внаслідок за­бруднення облицювальних матеріалів під час транспортування і виконання опоряджуваль­них робіт, а також іржавих плям, що виникають внаслідок корозії закріпів, виготовлених з чорного металу.

6.2 Допустимі відхилення облицьованих поверхонь від геометричних форм приймаються згідно з 4.11 даних Норм.

ОБШТУКАТУРЕНІ ПОВЕРХНІ

6.3 Кількість шарів, технологічна послідовність виконання робіт, матеріали, використовувані для обштукатурювання будинків і споруд, повинні відповідати вимогам проекту.

6.4 Штукатурка має бути міцно з'єднана з поверхнею конструкції і не відшаровуватись від неї.

6.5 Обштукатурені поверхні повинні бути рівними, гладенькими, з чітко обробленими гранями кутів перетинних площин, без слідів затирального інструменту, потьоків розчину, плям і висолів. Тріщини, горбики, раковини, дутики, груба шорстка поверхня та пропуски не допускаються.

6.6 Допустимі відхилення обштукатурених поверхонь слід приймати згідно зі СНіП 3.04.01.

ДЕКОРАТИВНА ШТУКАТУРКА

6.7 Колір, відтінок і фактура декоративної штукатурки мають відповідати встановленому про­ектом зразку. Допускаються незначні (до 10 % площі) зміни меж у стиках, а також малопомітні сліди стиків штукатурки через перерву в роботі на коротких лініях, наприклад між вікнами й две­рима, та на ділянках стін завдовжки до 10м.

Не допускаються смуги, що відрізняються за кольором або тоном від основного кольору шту­катурки, а також плями від ремонту й закладення місць кріплення риштувань і правил.

Місця стиків або меж захваток декоративної штукатурки потрібно розташовувати там, де вони найменш помітні (за водостічними трубами, колонами, в лузгах пілястр, по міжповерхових поясах).

На межі захваток не допускаються рвані краї.

ФАРБУВАЛЬНІ ПОКРИТТЯ

6.8 Покриття, одержувані при фарбуванні поверхонь сухими полімерцементними фарбами, за зовнішнім виглядом, кольором і фактурою мають задовольняти вимоги проекту, а також відпові­дати затвердженим зразкам-еталонам.

6.9 Поверхні, пофарбовані з застосуванням сухих полімерцементних фарб, повинні бути одно­тонними.

Смуги, плями, потьоки, бризки, крейдування поверхонь і місцеві виправлення, що виділяються на загальному фоні, не допускаються.

6.10 На поверхнях не повинно бути висолів у вигляді кілець і смуг, видимих місць стикування на захватках, слідів щітки, пропусків і вицвічувань.

6.11 Тріщини та лущення фарбувального шару, а також відшарування його від основи не до­пускаються.

6.12 Бордюри, фризи й фільонки мають бути однакової ширини на всій довжині і без видимих стиків.

6.13 Місцеві викривлення ліній і подвійне покриття фарбою у з'єднаннях поверхонь, пофарбо­ваних у різні кольори, не допускаються.

6.14 Товщина фарбувального покриття повинна становити не менш як 250 мкм.

6.15 Міцність зчеплення покриття з основою повинна бути не нижчою за 0,5 МПа.

УЛАШТУВАННЯ ПІДЛОГ

6.16 Конструкція підлоги, товщина елементів, вид покриття, прилягання його до стін і перегоро­док, а також застосовувані матеріали й вироби повинні відповідати вимогам проекту.

6.17 Матеріали та вироби, що використовуються для влаштування підлоги, мають відповідати вимогам чинних нормативних документів.

6.18 Відхилення товщини елементів підлоги від проектної допускаються в окремих місцях не більше 10 % заданої.

6.19 Відхилення поверхні прошарків підлоги, улаштованих із сухих сумішей, від горизонталі не повинні перевищувати:

- для покриттів з паркету, лінолеуму та синтетичних ворсових килимів - 2мм;

- для покриттів із сухих сумішей - 2мм;

- для покриттів із плит, укладених на клею з сухих сумішей, - 4мм.

6.20 Уступи між суміжними елементами покриття з поштучних матеріалів не повинні переви­щувати:

- у покриттях із бетонних плит - 2мм;

- у покриттях із керамічних, склокристалічних, мозаїчних плит і декоративних плит з природного каменю - 1мм.

6.21 Відхилення швів між рядами поштучних матеріалів у покриттях не повинно перевищувати 10мм на10 м довжини ряду.

6.22 Покриття підлоги — монолітне або з поштучних матеріалів, а також суцільні стяжки, влашто­вані на бетонній основі, - повинні мати зчеплення з нижчерозташованим шаром по всій площі.

УЛАШТУВАННЯ ГІДРОІЗОЛЯЦІЇ

6.23 Конструктивні рішення, послідовність виконання робіт з улаштування гідроізоляції, а та­кож матеріали й вироби, використовувані при виконанні робіт, повинні відповідати вимогам проекту.

6.24 Прямі та гострі кути між суміжними поверхнями конструкції мають бути закруглені раді­усом не менш як 30 мм.

6.25 Кількість і товщина шарів гідроізоляційного покриття повинні відповідати вимогам проекту.

6.26 Гідроізоляційний шар повинен бути водонепроникним і витримувати гідростатичний тиск відповідно до проекту.

6.27 Гідроізоляційний шар повинен бути суцільним і однаковим за товщиною по всій поверхні, цо гідроізолюється. Проколи й надриви, утворені в процесі контролю якості виконання робіт, ма­ють бути ретельно загладжені врівень з основним гідроізоляційним шаром.

6.28 Деформаційні та штукатурні шви повинні бути ретельно заповнені еластичними герметизувальними матеріалами.

6.29 На готових гідроізоляційних покриттях не повинно бути тріщин і місцевих дутиків, а під покриттями - порожнин і відшарувань від основи.

6.30 Покриття, що захищають гідроізоляцію від пошкоджень у процесі експлуатації будинку чи споруди, повинні бути суцільними.

6.31 Матеріали, використовувані для влаштування захисних покриттів конструкцій, і товщина захисних покриттів мають відповідати вимогам проекту. Захисне покриття повинно мати добру адгезію до гідроізоляційного шару. Відшарування захисного покриття від гідроізоляційного шару не допускаються.

УТЕПЛЕННЯ ФАСАДІВ

6.32 Роботи з утеплення будинків потрібно виконувати відповідно до конструктивних рішень, передбачених проектом.

6.33 Для виконання робіт з утеплення будинків можна приймати лише ті матеріали, що перед­бачені проектом.

6.34 Ефективність змонтованої системи утеплення має визначатися зниженням тепловтрат не менш як на 80 %.

6.35 Місця з'єднання теплоізоляції з віконними та дверними блоками, а також місця з'єднання з утеплювачем покрівлі та покрівельним покриттям мають бути ретельно ущільнені герметизуваль-ними сумішами і не утворювати термічних містків.

6.36 Після закінчення робіт і в процесі експлуатації будинку з утепленими зовнішніми стіно­вими конструкціями не допускається відшарування системи ущільнення, а також окремих її шарів від поверхні конструкцій.

6.37 Ширина швів між плитами утеплювача повинна становити не більш як 2мм.

6.38 Напуск полотнищ армувальної склосітки в місцях їх з'єднання повинен бути не меншим за 10мм.

6.39 Поверхня фасаду утепленого будинку повинна бути рівною, без виривів та інших пошко­джень теплоізоляційних матеріалів, а також штукатурних і опоряджувальних шарів. Проміжок між контрольною 2-метровою рейкою та поверхнею конструкції не повинен пере­вищувати 5мм.

6.40 Допустиме відхилення товщини теплоізоляційного шару від проектного значення не по­винно перевищувати ±5 %.

6.41 У теплоізоляційному, а також у штукатурному й опоряджувальному шарах не повинно бути тріщин.

6.42 Колірнагамафасаду будинку повинна відповідати вимогам проекту. Різниця у відтінках кольору на різних ділянках фасаду не допускається. Смуги, плями від висолів і місцеві виправлення опоряджувального шару, що виділяються на загальному фоні, не допускаються.

6.43 Температурні та деформаційні шви в теплоізоляційному й опоряджувальному шарах ма­ють бути ретельно ущільнені еластичними герметизувальними сумішами.

7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

7.1 Згідно з класифікацією, наведеною вГОСТ12.1.007, сухі будівельні суміші за ступенем впливу на організм людини належать до третього класу небезпеки (помірно небезпечні).

Під час приготування розчинових сумішей вміст пилу сухих сумішей у повітрі робочої зони не повинен перевищувати 5 мг/м3.

Вміст пилу в повітрі робочої зони контролюють гравіметричним методом згідно з МУ № 4436.

7.2 Рівень природних радіонуклідів у сухих будівельних сумішах не повинен перевищувати норм, встановлених ДБН В.1.4-1.01. Його потрібно контролювати згідно з вимогами                       ДБН В.1.4-2.01.

7.3 До робіт, що виконуються із застосуванням сухих сумішей, допускаються особи, які досяг-ли вісімнадцяти років і пройшли:

- професійну підготовку;

- попередній медичний огляд відповідно до вимог Міністерства охорони здоров'я України;

- вступний інструктаж з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної та електробезпеки.

Медичні огляди осіб, які виконують роботи з застосуванням сухих сумішей, проводяться згід­но з Законом України "Про охорону праці" та наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94р. №45.

Періодичність проведення інструктажів на робочих місцях та перевірки знань робочих з без­печного виконання робіт має встановлюватися згідно з "Типовим положенням про навчання, ін­структаж та перевірку знань з питань охорони праці", яке затверджене наказом Держнаглядохоронпраці України від 04.04.98 р. № 30.

7.4 Усі працівники повинні знати й дотримуватись вимог інструкцій з безпечного виконання технологічних процесів, які розробляються, узгоджуються та затверджуються згідно з "Положен­ням про розроблення інструкцій з охорони праці", затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.01.98 р. № 9.

7.5 Будівельний майданчик, ділянки робіт і робочі місця мають бути організовані згідно зі СНіП ІІІ-4.

Зони постійно діючих небезпечних факторів повинні огороджуватися сигнальними огорожа­ми, які задовольняють вимогиГОСТ23407, та позначені знаками безпеки згідно зГОСТ12,4.026.

7.6 Природне та штучне освітлення робочих місць і виробничих приміщень має відповідати вимогам ГОСТ 12.1.046 та СНіП 11-4.

7.7 Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а також складування сухих сумішей слід дотримуватись вимог безпеки, викладених уГОСТ12.3.009,ГОСТ12.3.020 і ДБН Г.1-4.

7.8 Під час виконання робіт на будівельних об'єктах із застосуванням сухих сумішей слід до­тримуватися вимог ГОСТ 12.2.007.14, ГОСТ 12.3.005, ГОСТ 12.3.040, ГОСТ 12.4.059, СНіП ІІІ-4, а також вимог "Правил пожежної безпеки в Україні", введених у дію наказом МВС України від 22.06.95 р. № 400.

7.9 При використанні будівельних машин, механізмів та інструменту слід дотримуватись ви­мог безпеки, що встановленіГОСТ12.2.011,ГОСТ12.2.013.0,ГОСТ12.3.033, СНіП ІІІ-4,ГОСТ 12.2.087,ГОСТ12.2.071.

7.10 Усі механізми, машини та інструменти, що використовуються під час виконання робіт із застосуванням сухих сумішей, мають бути заземлені або занулені відповідно до вимог ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.1.030 та ПУЕ.

7.11 Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищуватиграничнодопустимих значень, встановленихГОСТ12.1.003 і ДСН 3.3.6.037.

Контроль рівня шуму на робочих місцях слід виконувати відповідно до вимог ДСТУ 2867 і ГОСТ12.1.050.

7.12 Вібрація на робочих місцях не повинна перевищуватиграничнодопустимих значень, рег­ламентованихГОСТ12.1.012 і ДСН 3.3.6.039.

Контроль рівня вібрації на робочих місцях слід здійснювати згідно з вимогамиГОСТ12.4.012.

7.13 Усі працівники мають бути забезпечені питною водою заГОСТ2874 та засобами індиві­дуального захисту згідно з вимогамиГОСТ12.4.011.

Під час виконання робіт на будівельних майданчиках із застосуванням сухих сумішей потріб­но використовувати такі засоби індивідуального захисту:

- канати страхувальні заГОСТ12.4.107;

- каски заГОСТ12.4.087;

- засоби захисту рук заГОСТ12.4.010;

- респіратори заГОСТ12.4.028;

- взуття заГОСТ28507;

- окуляри захисні заГОСТ12.4.013;

- спецодяг заГОСТ27574 іГОСТ27575.

7.14 Розсипані сухі суміші та інші відходи, що утворюються під час виконання робіт із застосуванням сухих сумішей, слід збирати й утилізувати згідно з вимогами ДСанПіН 8 ВИМОГИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

8.1 Сухі суміші є нетоксичними матеріалами, що підтверджується гігієнічними висновками Міністерства охорони здоров'я України на всі сухі суміші, які виготовляються й використовують­ся в Україні, а також паспортами радіологічного контролю.

8.2 Умови приймання та зберігання сухих сумішей і технологія приготування розчинових су­мішей мають бути такими, щоб сухі суміші не були джерелами забруднення повітря, води й землі.

Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищуватиграничнодопустимих кон­центрацій, встановленихДСП201.

8.3 Сухі суміші мають бути запаковані в багатошарові паперові мішки заГОСТ2226, біг-бени, а також у контейнери-силоси. Запаковані в мішки сухі суміші повинні зберігатися й транспортува­тися на дерев'яних піддонах. При цьому мішки вкладаються на піддони в перев'язку.

8.4 Запаковані в багатошарові паперові мішки сухі суміші слід зберігати в закритих складах при відносній вологості повітря не більше 70 %. Допускається короткочасове зберігання запакова­них у багатошарові паперові мішки сухих сумішей на спеціально облаштованому майданчику під навісом. При зберіганні сухих сумішей не слід встановлювати піддони з мішками більш як у два яруси за висотою. Піддони верхнього ярусу не повинні псувати мішки нижнього ярусу.

8.5 Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно виконувати згідно з вимогамиГОСТ12.3.009. Виконуючи вантажно-розвантажувальні роботи, слід вживати запобіжних заходів, які забезпе­чують збереження тари з продукцією від механічних пошкоджень.

8.6 Розпаковуючи сухі суміші, а також дозуючи їх та приготовляючи розчинові суміші, слід уникати пиління та розсипання. Розчинові суміші слід готувати на спеціальному майданчику з твер­дим покриттям (бетонні плити, асфальтобетонні покриття тощо).

8.7 При значних обсягах робіт майданчик потрібно обладнати зонтом з вентилятором та пило-вловлювальним пристроєм (циклоном), встановленим біля місця розпаковування сухих сумішей та приготування розчинових сумішей. Для збирання пилу слід використовувати металеві контейнери, що закриваються кришками. Після закінчення роботи розсипані сухі суміші мають бути зібрані в контейнер для відходів та утилізовані.

8.8 Тверді відходи (тару, розсипані сухі суміші) слід утилізувати згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029.

8.9 Зворотна тара від сухих сумішей (контейнери) підлягає поверненню на підприємства-виробники сухих сумішей для повторного заповнення.

8.10 Промивні води, що утворюються під час промивання устаткування, миття інструменту і тари від розчинових сумішей, слід утилізувати згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029.

8.11 Забороняється зливати у водойми та каналізацію промивні води, а також відходи, що утворюються під час приготування розчинових сумішей.

8.12 Стічні води, які утворюються на будівельному майданчику, не повинні вміщувати токсич­них речовин в об'ємах, що перевищують норми, встановлені СанПіН 4630.


ДОДАТОК А Довідковий

ПЕРЕЛІК НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ, НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ В ДАНИХ НОРМАХ

ДСТУ 2867-94

 

Шум. Методи оцінювання виробничого шумонавантаження. Загальні вимоги

 

ДСТУ Б.В.2.7-23-95

 

Розчини будівельні. Загальні технічні умови

 

ГОСТ12.1.003-83

 

ССБТ. Шум.Общие требования безопасности

 

ГОСТ12.1.007-76

 

ССБТ.Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности

 

ГОСТ12.1.012-90

 

ССБТ.Вибрационная безопасность. Общие требования

 

ГОСТ12.1.019-79

 

ССБТ.Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты

 

ГОСТ12.1.030-81

 

ССБТ.Электробезопасность. Защитное заземление, зануление

 

ГОСТ12.1.046-85

 

ССБТ.Строительство. Нормы освещения строительных площадок

 

ГОСТ12.1.050-86

 

ССБТ.Методы измерения шума на рабочих местах

 

ГОСТ12.2.007.14-75

 

ССБТ.Кабели и кабельная арматура. Требования безопасности

 

ГОСТ12.2.011-75

 

ССБТ.Машины строительные и дорожные. Общие требования безопасности

 

ГОСТ12.2.013.0-91

 

ССБТ.Машины ручные электрические. Общие требования безопас­ности и методы испытаний

 

ГОСТ12.2.016-81

 

ССБТ.Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности

 

ГОСТ12.2.033-78

 

ССБТ.Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргоно­мические требования

 

ГОСТ12.2.071-90

 

ССБТ.Краны грузоподъемные. Краны контейнерные. Требования безопасности

 

ГОСТ12.2.087-83

 

ССБТ.Тали электрические. Паспорт

 

ГОСТ12.3.005-75

 

ССБТ.Работы окрасочные. Общие требования безопасности

 

ГОСТ12.3.009-76

 

ССБТ.Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности

 

ГОСТ12.3.020-80

 

ССБТ.Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности

 

ГОСТ12.3.033-84

 

ССБТ.Строительные машины. Общие требования безопасности при эксплуатации

 

ГОСТ12.3.040-86

 

ССБТ.Строительство. Работы кровельные и гидроизоляционные. Требования безопасности

 

ГОСТ12.4.010-75

 

ССБТ.Средства индивидуальной защиты. Рукавицы специальные. Технические условия

 

ГОСТ12.4.011-89

 

ССБТ.Средства защиты работающих. Общие требования и класси­фикация

 

ГОСТ12.4.012-83

 

ССБТ.Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования

 

ГОСТ12.4.013-85

 

ССБТ.Очки защитные. Общие технические условия

 

ГОСТ12.4.026-76

 

ССБТ.Цвета сигнальные и знаки безопасные

 

ГОСТ12.4.028-76

 

ССБТ.Респираторы ШБ-1 "Лепесток". Технические условия

 

ГОСТ12.4.059-89

 

ССБТ.Строительство. Ограждения предохранительные инвентарные. Общие технические условия

 

ГОСТ12.4.087-84

 

ССБТ.Строительство. Каски строительные. Технические условия

 

ГОСТ12.4.107-82

 

ССБТ.Строительство. Канаты страховочные. Общие технические условия

 

ГОСТ166-89

 

Штангенциркули. Технические условия

 

ГОСТ427-75

 

Линейки измерительные металлические. Технические условия

 

ГОСТ577-68

 

Индикаторы часового типа с ценой деления0,01мм. Технические условия

 

ГОСТ2226-88(ИСО6590-1-83,ИСО7023-83)

 

Мешки бумажные. Технические условия

 

ГОСТ2874-82

 

Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством

 

ГОСТ3145-84

 

Часы механические с сигнальным устройством. Общие техничес­кие условия

 

ГОСТ3749-77

 

Угольники поверочные90°.Технические условия

 

ГОСТ5802-86

 

Растворы строительные. Методы испытаний

 

ГОСТ6376-74

 

Анемометры ручные со съемным механизмом. Технические условия

 

ГОСТ6416-75

 

Термографы метеорологические с биметаллическим чувствительным элементом. Технические условия

 

ГОСТ7076-87

 

Материалы и изделия строительные. Метод определения тепло­проводности

 

ГОСТ7502-98

 

Рулетки измерительные металлические. Технические условия

 

ГОСТ7948-80

 

Отвесы стальные строительные. Технические условия

 

ГОСТ8074-82

 

Микроскопы инструментальные. Типы, основные параметры и размеры. Технические требования

 

ГОСТ9245-79

 

Потенциометры постоянного тока измерительные. Общие тех­нические условия

 

ГОСТ9392-89

 

Уровни рамные и брусковые. Технические условия

 

ГОСТ9416-83

 

Уровни строительные. Технические условия

 

ГОСТ10110-87

 

Круги алмазные отрезные формы 1AIR. Технические условия

 

ГОСТ10180-90

 

Бетоны. Методы определения прочности по контрольным образцам

 

ГОСТ10528-90

 

Нивелиры. Общие технические условия

 

ГОСТ10529-96

 

Теодолиты. Общие технические условия

 

ГОСТ10733-98

 

Часы наручные и карманные механические. Общие технические условия

 

ГОСТ11775-74

 

Киянки формовочные. Конструкция

 

ГОСТ12997-84

 

Изделия ГСП. Общие технические условия

 

ГОСТ17624-87

 

Бетоны. Ультразвуковой метод определения прочности

 

ГОСТ18105-86

 

Бетоны. Правила контроля прочности

 

ГОСТ21196-75

 

Влагомеры нейтронные. Общие технические требования

 

ГОСТ22690-88

 

Бетоны. Определение прочности механическими методами нераз­рушающего контроля

 

ГОСТ23407-78

 

Ограждения инвентарные строительных площадок и участков производства строительно-монтажных работ. Технические условия

 

ГОСТ24297-87

 

Входной контроль продукции. Основные положения

 

ГОСТ25706-83

 

Лупы. Типы, основные параметры. Общие технические требования

 

ГОСТ25782-90

 

Правила, терки и полутерки. Технические условия

 

ГОСТ25932-83

 

Влагомеры-плотномеры радиоизотопные переносные для бетонов и грунтов. Общие технические условия

 

ГОСТ26253-84

 

Здания и сооружения. Метод определения теплоустойчивости ограждающих конструкций

 

ГОСТ26629-85

 

Здания и сооружения. Метод тепловизионного контроля качества теплоизоляции ограждающих конструкций

 

ГОСТ27574-87

 

Костюмы женские для защиты от общих производственных за­грязнений и механических воздействий. Технические условия

 

ГОСТ27575-87

 

Костюмы мужские для защиты от общих производственных за­грязнений и механических воздействий. Технические условия

 

ГОСТ28089-89

 

Конструкции строительные стеновые. Метод определения проч­ности сцепления облицовочных плиток с основанием

 

ГОСТ28507-99

 

Обувь специальная с верхом из кожи для защиты от механических воздействий. Технические условия

 

ГОСТ28570-90

 

Бетоны. Методы определения прочности по образцам, отобран­ным из конструкций

 

ГОСТ29027-91

 

Влагомеры твердых и сыпучих веществ. Общие технические тре­бования и методы испытаний

 

ГОСТ29329-91

 

Весы для статического взвешивания. Общие технические условия

 

ТУ22.5865-84

 

КиянкаUR-576A

 

ТУ22-034-0221197-011-91

 

Щупы контрольно-измерительные

 

ТУ34-13-10910-85

 

Установка для резки бетона УРБ-300

 

СНіП ІІ-4-79

 

Естественное и искусственное освещение

 

СНіП ІІ-22-81

 

Каменные и армокаменные конструкции

 

СНіП 2.03.11-85

 

Защита строительных конструкций от коррозии

 

СНіП 2.03.13-88

 

Полы

 

СНіП 3.03.01-87

 

Несущие и ограждающие конструкции

 

СНіП 3.04.01-87

 

Изоляционные и отделочные покрытия

 

СНіП 3.04.03-85

 

Защита строительных конструкций от коррозии

 

 

СНіП ІІІ-4-80*

 

Техника безопасности в строительстве

 

 

ДБН В.1.4-1.01-97

 

СРББ.Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні

 

 

ДБН В.1.4-2.01-97

 

СРББ. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктів будівництва

 

 

ДБН Г.1-4-95

 

Правила перевезення, складування та зберігання матеріалів, ви­робів, конструкцій і устаткування в будівництві

 

 

ДСН3.3.6.037-99

 

Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та ін­фразвуку

 

 

ДСН 3.3.6.039-99

 

Державні санітарні норми виробничої та загальної вібрації

 

 

ДСП201-97

 

Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря

 

 

ДСанПіН 2.2.7.029-99

 

Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо по­водження з промисловими відходами та визначення їх класу не­безпеки для здоров'я населення

 

 

СанПіН 4630-86

 

Санитарныеправилаи нормы охраны поверхностных вод от за­грязнений

 

 

ПУЭ(6-еизд.; М.: Энергоатомиздат,1987)

 

Правила устройства электроустановок

 

 

МУ № 4436-86

 

Методические указания по измерению концентрации вредных веществ в воздухе рабочей зоны (МУ)№ 4436-86.НаказМініс­терства охорони здоров'я України від 31.03.94р.№ 45

 

 

ДОДАТОК Б Обов 'язковий

ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Суха будівельна суміш-багатокомпонентна система, яка готується дозуванням і ретельним перемішуванням мінеральних в'яжучих, полімерних зв'язуючих, наповнювачів та інших домішок, упаковується в спеціальну тару на підприємстві-виробнику і змішується з водою перед застосу­ванням.

Розчинова суміш-багатокомпонентна система, яку одержують перемішуванням сухої будівель­ної суміші та води в заданому співвідношенні.

Розчин-затверділа розчинова суміш.

ДОДАТОК В Рекомендований

!      Дію додатка призупинено  згідно Наказу № 22 від 31 липня 2002 р.

МАРКИ ТА ВИТРАТА СУХИХ БУДІВЕЛЬНИХ СУМІШЕЙ

Таблиця В.1

Група сухих сумішей

 

Марки сухих сумішей, що входять

до групи

 

Витрата сухої суміші, кг/м2

 

Примітки

 

1

 

2

 

3

 

4

 

Група К1

 

CeresitCM11, CM14, CM16;

полірем СКп;

полімін П-12, П-22;

ТОКАН 1СК;

ферозит100,"Супер";

ПРОФІлайн 130, 132

 

3-7,5

 

Ceresit CM14 - швидкотверднуча суміш

 

Група К2

 

CeresitCM15,СМ117 (у разі облицю­вання за методом "плитка на плитку", крім глазурованої плитки);

полірем СКн;

полімін П-22;

ТОКАН 2СК;

ферозит 110,130;

ПРОФІлайн 130, 132

 

1,5-6

 

1. Клеї цієї групи можуть викорис­товуватися для облицювання резер­вуарів.

2.CeresitCM15 - білий швидкотверд-нучий клей для мармуру

 

ГрупаК3

 

CeresitCM17;

полірем СКн;

полімін П-22;

ТОКАН 2МСК;

ферозит "Супер";

ПРОФІлайн 132

 

1,5-6

 

Можуть використовуватися для об­лицювання за методом "плитка на плитку", в тому числі й по глазуро­ваній поверхні

 

Група З1

 

Ceresit CE31,CE32,CE33;

полірем СЗм;

полімін ЗЦ-5*,ЗГ-10;

ТОКАН З1;

ферозит 350-399;

ПРОФІлайн 140-142

 

0,5-3,75

 

Для збереження кольору потрібно під час заповнення швів використо­вувати матеріали з однієї партії, яка вказується на упаковці

 

Група З2

 

CeresitСЕ34, СЕ35, СЕ36, СЕ42;

полірем С3м;

полімін ЗЦ-15*;

ТОКАН Зг;

ферозит 350-399;

ПРОФІлайн 140-142

 

0,5-3,5

 

1.CeresitСЕ42 - швидкотверднучий, використовується для заповнення швів між мармуровими плитками.

2. Див. примітку для групи З1

 

Група З3

 

Ceresit CE37;

полірем СЗм, СЗн;

ТОКАН З2;

ферозит 350-399;

ПРОФІлайн 140-142

 

0,5-3,5

 

Див. примітку для групи З1

 

Група З4

 

CeresitCX5;

полімін МА-1, МА-2

 

Визначається експеримен­тально

 

Товщина шару суміші - до 20мм

 

Група З5

 

CeresitCX15;

полімін МА-1, МА-2

 

Те саме

 

Товщина шару суміші - понад 20мм

 

Група Ш1

 

CeresitСТ35, СТ36, СТ39, СТ68, СТ137; полірем СШт;

полімін ШЦ-1, ШЦ-2, ШЦ-3, ШВ-1, ШГ-5, ШГ-6;

ТОКАН В, У;

ферозит 200-202;

ПРОФІлайн 120

 

3-6

 

Рельєфний малюнок наноситься зуб­частими шпателями, терками, спе­ціальними гумовими валиками та іншими пристроями через 5-30 хв після нанесення штукатурного шару

 

Група Ш2

 

CeresitCT29;

полірем СШт;

полімін ШЦ-2, ШВ-1,Т3;

ТОКАН Нг;

ферозит 220;

ПРОФІлайн 120

 

4-40

 

1. Для внутрішніх робіт.

2. Товщина шару, нанесеного за один раз, - не більш як 30 мм

 

Група ШЗ

 

CeresitСТ35, СТ36, СТ68, СТ137;

полірем СШт;

полімін ШЦ-1, ШЦ-2, ШЦ-3, ШЦ-3с, ШФ-1; ТОКАН Н, У;

ферозит 200-202;

ПРОФІлайн 120, 121

 

3-6

 

Рельєфний малюнок наноситься зуб­частими шпателями, терками, спе­ціальними гумовими валиками та іншими пристроями через 5-30 хв після нанесення штукатурного шару

 

Група Ш4

 

CeresitCT29;

Полірем СШт;

полімін ШЦ-1, ШЦ-2, ШЦ-3, ШЦ-3с,

ШФ-1, ШВ-1;

ферозит 250;

ТОКАН Н, У;

ПРОФІлайн 120, 121

 

3,5-36

 

1. Для внутрішніх і зовнішніх робіт.

2. Див. примітку 2 для групи Ш2

 

Група С1

 

CeresitCT27, CT29, СТ 127;

полірем СШп;

полімін ШГ-1, ШГ-1м, ШГ-16, ШГ-2э, ШГ-1т, ТОКАН-1;

ферозит 130, 140, 300, 310, 311, 320, 335; ПРОФІлайн 100, 101

 

0,4-1,6

 

Товщина шару, нанесеного за один раз, - не більш як 3 мм

 

Група С2

 

CeresitCT29;

полірем СШп;

полімін ШБ-7, ШБ-8, ШБ-9;

ТОКАН-2;

ферозит 120,140,300,305,307;

ПРОФІлайн 110,111

 

0,6-2,2

 

Те саме

 

Група С3

 

CeresitСТ 16, СТ 17;

полірем СДг;

полімін П-12, П-22;

АС-5;

ТОКАН Гр;

ферозит 100;

ПРОФІлайн 500, 510, 530

 

0,1-0,2

 

1. Тривалість висихання - 4-6год.

2.CeresitCT16застосовується також як ґрунтувальна фарба

 

Група Ф1

 

Ceresit CT49, CT59;

полірем СФк;

полімін ФВ-1;

ТОКАН Б;

ПРОФІлайн 125

 

0,15-0,6

 

Залежно від виду конструкції поверхні може надаватися різноманітна текс­тура щіткою або поролоновим вали­ком

 

Група Ф2

 

CeresitCT49;

полірем СФк;

полімін ФЗ-1;

ТОКАН А;

ПРОФІлайн 125

 

0,15-0,6

 

Те саме

 

Група П1

 

Ceresit CN83, CN85;

полірем СПн;

полімін С-4;

ТОКАН П;

ферозит 400-499;

ПРОФІлайн 150

 

45-75

 

Товщина покриття залежить від міц­ності основи та інтенсивності меха­нічних впливів

 

Група П2

 

Ceresit CN69, CN72;

полірем СПн;

полімін С-4,

ЛЦ-4; ТОКАН П;

ферозит 400-499;

ПРОФІлайн 150, 151

 

3,2-16

 

CeresitCN72може використовува­тись як покриття підлоги

 

Група П3

 

 

 

CeresitCN76;

полірем СПн;

полімін С-5, ЛЦ-4;

ТОКАН ВП

8-36

 

 

 

1. Покриття стійкі до впливу помір­них механічних навантажень (вироб­ничі приміщення).

2. Допускається фарбування стійкими до стирання фарбами

 

Група П4

 

Ceresit CN83, CN85

 

45-80

 

Див. примітку 1 для групи П3

 

 

Група Г1

 

 

CeresitCR65;

полірем СГи;

полімін ГИ-1;

ТОКАНИ1;

ПРОФІлайн 160

4,8-7,2

 

 

 

 

Можуть використовуватись для по­криття споруд локалізації витікання нафтопродуктів

 

 

Група Г2

 

 

 

CeresitCR166;

полірем СГи;

полімін ГИ-2;

ТОКАН И2;

ПРОФІлайн 161

3-5

 

 

Покриття сприймає ширину розкри­вання тріщин 0,5мм

 

 

Група ТІ

 

 

 

 

 

 

Ceresit CT85,CT190;

полірем СКс;

полімін П-22;

ТОКАН 2МСК;

ферозит 110;

ПРОФІлайн 130, 131

 

3-15

 

 

 

 

 

 

Спосіб наклеювання плит підби­рається залежно від граничних від­хилень стін від вертикалі (див. 4.5)

 

 

Група Т2

 

 

 

 

 

 

 

 

CeresitCT85,CT190;

полірем СГи, СШт;

полімін ШЦ-1, ШЦ-2, ШЦ-3, ШЦ-3с,

ШФ-1, ГИ-2;

ТОКАН 2МСК;

ферозит 200-202;

ПРОФІлайн 120, 121, 125

 

 

3-9

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Товщина шару підбирається залежно від виду декоративно-опоряджуваль­ного покриття.

2. При використанні фасадної фарби товщина гідрозахисного покриття має становити не менш як 5мм.

3. При використанні декоративних штукатурок загальна товщина гідро­захисного шару та декоративної шту­катурки повинна дорівнювати не менш як 6мм

 

               

ДОДАТОК Г Рекомендований

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ РОБІТ І ПОКРИТТІВ

Г.1 Якість матеріалів, що використовуються під час виконання опоряджувальних робіт, конт­ролюють відповідно до вимог нормативних документів на ці матеріали, а також згідно з вимогами нормативних документів, що регламентують способи та методи випробування цих матеріалів.

Г.2 Стан і готовність споруд, будинків, опоряджувальних конструктивних елементів і їхніх по­верхонь контролюють візуально, а також із застосуванням методів контролю, інструментів і при­ладів, наведених утабл.Г. 1.

Таблиця Г. 1

Контрольовані параметри

 

Метод контролю

 

Засоби контролю

 

1. Відхилення від вертикалі

 

Вимірювання відхилень

 

Нахиломір рівневий; рівень(ГОСТ9392); висок (ГОСТ7948); набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011); штангенциркуль(ГОСТ166)

 

2. Відхилення від горизон­талі

 

Вимірювання відхилень

 

Правило(ГОСТ25782); рівень(ГОСТ9416); тео­доліт(ГОСТ10529)

 

3. Наявність і розміри трі­щин

 

Наявність - візуально; розміри (довжину, ширину, глибину) -вимірюванням

 

Металева лінійка(ГОСТ427); рулетка(ГОСТ7502); набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011)

 

4. Відхилення радіуса криво­лінійних поверхонь від проектного значення

 

Вимірювання відхилень

 

Лекала; контрольна2-метроварейка

 

5. Відхилення ширини ко­сяків від проектного зна­чення

 

Вимірювання відхилень

 

Металева лінійка(ГОСТ427); косинці(ГОСТ3749)

 

6. Відхилення тяг від пря­мої лінії між кутом пере­тину тяг і пристінків

 

Вимірювання відхилень

 

Рейка довжиною до 3 м; косинці(ГОСТ3749);

рівень(ГОСТ9416)

 

7. Міцність основи

 

 

Визначення міцності методами неруйнівного контролю:

простукування дерев'яним молотком

заГОСТ22690 (методи пружного відскоку, пластич­них деформацій, ударного ім­пульсу, відриву)

заГОСТ17624 (ультразву­ковий метод)

 

 

 

Киянкаформувальна(ГОСТ11775) або киянка за        ТУ 22.5865

Молоток Кашкарова; прилади типуKM,ВСМ, ПМ-2, Ц-22, А-1; індикатори годинникового типу(ГОСТ577); лупа(ГОСТ25706); мікроскоп(ГОСТ8074)

 

Ультразвуковий прилад УК-14П або УК-10

 

Визначення міцності за конт­рольними зразками, відібрани­ми з конструкції(ГОСТ10180, ГОСТ18105,ГОСТ28570)

 

Свердлильні верстати типуИЭ-1806(ТУ 22-5774); випробувальна машина(ГОСТ10180); розпилюваль­ний верстат типу УРБ-175 (ТУ 34-13-10500) або      УРБ-300 (ТУ 34-13-10910) з різальним інструментом (ГОСТ10110)

 

8. Вологість поверхні кон­струкції

 

Вимірювання вологості ней­тронним або діель-кометрич-ним методом - не менше трьох вимірювань на 10м2 площі поверхні

 

Вологомір(ГОСТ21196,ГОСТ25932); електрон­ний вологомір ВСКМ-Т2 або інші вологоміри, що відповідають вимогамГОСТ29027

 

9. Сполучення суміжних поверхонь, радіус закруг­лення фаски

 

Вимірювання радіуса закруг­лення

 

Косинець(ГОСТ3749); лекала

 

10. Рівність поверхні, ви­сота виступів і глибина западин

 

Вимірювання просвітів між прикладуваною рейкою та по­верхнею

 

Дерев'яна рейка завдовжки 3 м; штангенциркуль (ГОСТ166); набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011)

 

Г.3 Наявність і стан механізмів та інструментів, що застосовуються при виконанні опоряджу­вальних робіт, перевіряють візуально, а також відповідно до методів, зазначених у нормативних документах на ці механізми й інструменти.

Г.4 Кількість виконаних операцій з підготовки та обробки основи, якість виконання цих опе­рацій і відповідність основи вимогам 4.2 даних Норм контролюють візуально, а також із застосу­ванням методів, інструментів і приладів, наведених у табл. Г.1.

Г.5 Перелік параметрів, які потрібно контролювати під час виконання опоряджувальних робіт із застосуванням сухих сумішей, а також рекомендовані методи й засоби контролю наведені в табл. Г.2.

ТаблицяГ.2

Контрольовані параметри

 

Метод контролю

 

Засоби контролю

 

1. Температура навколишнього середовища

 

Вимірювання температури в процесі вико­нання робіт і до набору розчином проект­ної міцності

 

Термометри з межами вимірюван­ня температури від –30до +50°С

 

2. Швидкість вітру

 

Вимірювання швидкості вітру в процесі виконання робіт

 

Анемометр  (ГОСТ6376)

 

3. Співвідношення сухої сумі­ші та води

 

Візуально - при об'ємному дозуванні сухої суміші та води згідно з паспортом на суху суміш

 

       -

 

4. Тривалість перемішування сухої суміші та води

 

Вимірювання часу, що витрачається на пере­мішування

 

Годинник(ГОСТ3145 іГОСТ 10733); двострілковий секундомір

 

5. Рухливість робочої (розчи-нової) суміші

 

Вимірювання рухливості

 

Конус(ГОСТ5802)

 

6. Технологічна послідовність і відповідність кількості операцій кожного виду опорядження відпо­відно до розділу 4 даних Норм

 

Візуально - в процесі виконання робіт з опорядження

 

       -

 

Г.6 Методи контролю виконуваних робіт з окремих видів опорядження, а також використову­вані засоби контролю наведені втабл.Г.3.

Таблиця Г.3

Вид опорядження

Контрольований

параметр

Метод контролю

Засоби контролю

1. Фарбування конст­рукцій сухими фарбами

Якість підготовки поверхні

 

Відповідно дотабл. Г.1, поз.3-10

Відповідно дотабл. Г.1, поз.3-10

Витрата ґрунтовки

Вимірювання об'єму ґрунтовки, що витрачається на одиницю площі

Об'ємомір; ваги для статичного зважування(ГОСТ29329)

 

Товщина фарбувального шару

Вимірювання об'єму фарбу­вальної суміші, що витра­чається на одиницю площі; у разі потреби - вимірювання товщини фарбувального шару щупом

Об'ємомір; ваги для статичного зважування(ГОСТ29329); набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011)

Якість пофарбованої по­верхні, у тому числі наяв­ність плям, смуг, дутиків, розводів, волосяних трі­щин, нашаруваннь, різно-тональності

Візуально - порівнянням зі зразками-еталонами, погодже­ними з замовниками та за­твердженими проектною орга­нізацією

          -

Місцеві викривлення ліній

Вимірювання викривлень

Металева лінійка(ГОСТ427);

лекала; кутоміри(ГОСТ3749)

Різнотонове накладення фарб у з'єднаннях повер­хонь

Візуально

          -

Крейдування при натис­ненні за один раз

 

Візуально - після натиснення на поверхню диском (крізь тканину)

 

Тканина темних тонів; мета­левий диск діаметром 10мм


 

Міцність зчеплення фар­бувального шару з осно­вою

Легке простукування пофар­бованої поверхні дерев'яним молотком

Дерев'яний молоток; киянка (ТУ 22.5865)

Вимірювання міцності зчеп­лення фарбувальної суміші з основою (за контрольними зразками)

Пристрої для визначення міц­ності зчеплення(ГОСТ28089)

2. Опорядження деко­ративними штукатур­ками

Якість підготовки по­верхні

Відповідно до   табл.Г.1,             поз. 3-10

Відповідно   до   табл.Г.1,            поз. 3-10

Товщина шару декора­тивної штукатурки

Вимірювання товщини в про­цесі нанесення штукатурки

Набір щупів (ТУ 22-034-  0221197-011); металева лінійка (ГОСТ427)

Визначення маси декоратив­ної суміші, що витрачається на одиницю площі

Ваги для статичного зважу­вання(ГОСТ29329)

Вертикальність (горизон­тальність) поверхні штука­турки

Вимірювання відхилень від вертикалі (горизонталі) - не менше п'яти вимірювань на 50-70 м2 площі або на окре­мій ділянці меншої площі в місцях, виявлених під час су-цільного візуального контролю

Контрольна 2-метрова ліній­ка РН-4; набір щупів (ТУ 22-    034-0221197-011);  металева лінійка(ГОСТ427)

Відхилення віконних і дверних косяків від вер­тикалі та горизонталі

Візуально - суцільний конт­роль; вимірювання відхилень, виявлених під час суцільного візуального контролю

Металева лінійка(ГОСТ427);

контрольна лінійка РН-4; набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011)

3. Утеплення фасадів

Товщина клейового шару

Вимірювання товщини кле­йового шару

Металева лінійка(ГОСТ427);

набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011)

Ширина стиків між пли­тами

Вимірювання ширини стиків

Те саме

 

Наявність, кількість і пло­ща дефектів у плитах утеп­лювача

Виявлення кількості дефек­тів і визначення їх розмірів

Металева лінійка(ГОСТ427);

штангенциркуль(ГОСТ166)

 

Порядок розміщення плит утеплювача на фасаді

Візуально - в процесі вико-нання робіт

 

 

Відхилення товщини ізо­ляційного шару від про­ектного значення

Вимірювання товщини ізо­ляційного шару

Металева лінійка(ГОСТ427)

Наявність  нерівностей на поверхні плит утеп­лювача після їх прикле­ювання

Визначення кількості та роз­мірів виступів і западин

Дерев'яна рейка завдовжки        2 м; набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011)

 

Правильність з'єднання теплоізоляційного матері­алу з плоским і похилим дахом, вікнами та дверима

Візуально

        -

Товщина армувального шару

Вимірювання товщини арму­вального шару відразу після його влаштування

Набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011); металева лінійка(ГОСТ 427);  рулетка (ГОСТ7502

Товщинаштукатурного шару

 

Вимірювання товщиништу­катурного шарувідразу після його нанесення

Набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011); металева лінійка(ГОСТ 427)

Якість штукатурного по­криття

Візуально - відповідність кольору та фактури викона­ної штукатурки вимогам про­екту

        -

 

 

Міцність зчеплення клею та захисного шару з утеп­лювачем

Вимірювання міцності зчеп­лення (за контрольними зраз­ками)

Пристрої для визначення міц­ності зчеплення(ГОСТ28089)

Тривалість витримуван­ня клейового та захисного шарів армування

Визначення тривалості вит­римування кожного шару до нанесення наступного

Годинник(ГОСТ3145 і ГОСТ10733)

Якість улаштування де­формаційних швів

Візуально - за повнотою за­повнення шва герметизуваль-ною мастикою

          -

Якість теплоізоляції ого-роджувальних конструк­цій

Контроль заГОСТ26629

Тепловізор марки АТП-44;аспіраційнний   психрометр    М-34; метеорологічний тер­мограф М-164(ГОСТ6416);рулетка(ГОСТ7502); посу­дина Дьюара місткістю від 1 до        10дм3

Густина теплових потоків, що проходять крізь ого-роджувальні конструкції

Вимірювання густини тепло­вих потоків заГОСТ25380

Прилад ИТП-11; переносний потенціометр ПП-63(ГОСТ 9245); цифрові вольтампер­метри В7-21 та Ф-30; пере­творювачі теплового потоку (ГОСТ7076); установка для визначення теплопровідності (ГОСТ7076)

Теплостійкість огороджу-вальних конструкцій

Вимірювання теплостійкості заГОСТ26253

Термоелектричні перетворю­вачі  температури з електро­дами термопари хромель-копель; низькоомний потен­ціометр класу точності 0,05 (ГОСТ 9245); електронний потенціометр КСП-4 (ГОСТ 12997); універсальний піро­метр М-80м; стрілковий галь­ванометр ГСА-1М; рулетка (ГОСТ 7502); секундомір

4. Облицювання конс­трукцій будинків і споруд

Товщина клейового шару

Вимірювання товщини клейо­вого шару - не менше п'яти вимірювань на 70-100 м2 площі

Металева лінійка(ГОСТ427);набір щупів (ТУ 22-034-221197-011)

 

Відхилення від вертикалі

Вимірювання відхилень - не менше п'яти вимірювань на 50-70 м2 площі

Рівень(ГОСТ9392); висок (ГОСТ7948); штангенцир­куль(ГОСТ166); набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011); нівелір(ГОСТ 10528)

Відхилення    розташу­вання швів від вертикалі та горизонталі

Вимірювання відхилень - не менше п'яти вимірювань на 50-70 м2 площі

 

Правило(ГОСТ25782); рі­вень(ГОСТ9416); металева лінійка(ГОСТ427)

Розбіжності профілю на стиках архітектурних де­талей і швів

Вимірювання розбіжностей профілю - не менше п'яти ви-мірювань на 70-100 м2 площі

 

Металева лінійка(ГОСТ427);

косинець(ГОСТ3749); скла-даний метр

Нерівності площини об­лицювання

Контроль за кількістю нерів­ностей і вимірювання про­світу під рейкою - не менше п'яти вимірювань на 50-70 м2 площі

 

2-метрова рейка РН-4; мета­лева лінійка(ГОСТ427); набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011)

Відхилення ширини швів облицювання

Вимірювання ширини швів -не менше п'яти вимірювань на 50-70 м2 площі

Штангенциркуль(ГОСТ166);

металева лінійка(ГОСТ427)

 

 

Міцність зчеплення плит­ки з основою

Визначення міцності зчеп­лення заГОСТ28089

Металева лінійка(ГОСТ427);

пристрій для визначення міц­ності зчеплення(ГОСТ28089)

5. Штукатурні роботи

Якість встановлення та за­кріплення дверних і вікон­них коробок та заповнен­ня проміжків між коробка­ми та поверхнею прорізу;

якість закріплення перего-родок і закладних деталей

Візуально

 

          -

Допустима товщина одно­шарової штукатурки

Вимірювання товщини одно­шарової штукатурки - не мен­ше п'яти вимірювань на 70-100 м2 площі покриття або в одному приміщенні меншої площі в місіїях, виявлених су-цільним візуальним контролем

Набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011); металева лінійка (ГОСТ427)

 

Допустима товщина кож­ного шару при влашту­ванні багатошарової шту-катурки

Те саме

Те саме

Кількість шарів багато-шарової штукатурки

Візуально - в процесі вико-нання робіт

          -

Тривалість витримуван­ня кожного шару до на-несення наступного

Визначення тривалості ви­тримування

Годинник(ГОСТ3145 та ГОСТ10733)

Рівність поверхні шту­катурки

Визначення рівності поверх­ні - не менше п'яти вимірю­вань контрольною рейкою чи правилом на 50-70 м2 площі або на окремій ділянці мен­шої площі в місцях, вияв­лених суцільним візуальним контролем

 

Правило(ГОСТ25782); набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011);

2-метрова рейка РК-1;теодо­літТ30

Вертикальність (горизон­тальність) обштукатуре­ної поверхні

Те саме

Висок(ГОСТ7948); рівень (ГОСТ9416);2-метрова рейка РК-1; металева лінійка(ГОСТ 427)

 

Вертикальність лузг, усен-ків, віконних і дверних косяків, пілястр і стовпів

        “

Висок(ГОСТ7948); рівень (ГОСТ9416); рейка з виском;металева лінійка(ГОСТ427)

Ширина обштукатуреного косяка

 

Вимірювання ширини косяка

Складаний метр; шаблон

 

Радіус лекальних криво-лінійних поверхонь

Вимірювання радіуса повер­хонь

Складаний метр; лекала; циркуль;

металева лінійка(ГОСТ427)

 

6. Улаштування підлог

Товщина елементів під­логи; відхилення товщи­ни елементів від проект­ного значення

Перевірка товщини елемен­тів підлоги в процесі її влаш­тування за відповідністю з висотою встановлених реперів

Репери;   металева  лінійка (ГОСТ427); набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011)

Рівність поверхні еле­ментів підлоги

 

Визначення рівності поверхні елементів

 

2-метрова рейка РК-1; набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011);

шаблон; рівень(ГОСТ9416);

нівелір(ГОСТ10528)

 

Відхилення поверхні еле­ментів підлоги від гори­зонталі або від заданого ухилу

 

Вимірювання відхилень - не менше дев'яти вимірювань на кожні 50-70 м2 площі

2-метрова рейкаРК-1; набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011);

шаблон; рівень(ГОСТ9416);

лазерний контрольно-техно­логічний прилад ЛКТ; теодо­літ(ГОСТ10529)

 

 

 

 

 

 

 

 

Наявність дефектів в елементах підлоги

 

Візуально; пробне поливання водою; вимірювання дефек­тів в елементах підлоги

 

2-метрова рейка РК-1; набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011); металева лінійка(ГОСТ 427); вимірювальний прилад ТИ-1

 

 

Якість зчеплення між елементами підлоги

 

Простукування дерев'яним молотком; визначення міц­ності зчеплення між елемен­тами підлоги

 

Дерев'яний молоток; пристрої длявизначення міцності зчеп­лення(ГОСТ28089)

 

 

Розмір уступу між двома суміжними елементами покриттів із штучних матеріалів

 

Вимірювання розміру уступу -не менше дев'яти вимірювань на 50-70 м2 площі

 

2-метроварейка РК-1; набір щупів (ТУ 22-034-0221197-011)

 

 

Розмір уступу між по­криттям та елементами облямування підлоги

 

Те саме

 

Те саме

 

 

Розміри швів між ряда­ми поштучних матеріа­лів у покриттях підлоги

 

Вимірювання розмірів швів

 

Металева лінійка(ГОСТ427)

 

 

Відхилення розмірів швів між рядами поштучних матеріалів у покриттях підлоги

 

Вимірювання відхилень - не менше дев'яти вимірювань на 50-70 м2 площі

 

Те саме

 

 

Якість улаштування де­формаційних швів

 

Візуально - в процесі вико­нання герметизації

 

        —

 

 

7. Улаштування гідро­ізоляції

 

 

 

 

 

 

Товщина кожного шару гідроізоляційної суміші

 

Вимірювання товщини фар­бувальної гідроізоляції під час її нанесення (за витратою ізолювальних сумішей)

 

Ваги(ГОСТ29329); об'ємомір

 

 

Кількість шарів гідро­ізоляційної суміші

 

 

Візуально - в процесі вико­нання робіт

 

        —

 

 

Розкриття ділянки гідроізо­ляційного покриття до основи

 

Скарпель; ніж; металева лі­нійка(ГОСТ427)

 

 

Тривалість витримуван­ня кожного шару гідро­ізоляційного покриття до набуття ним потрібної міцності

 

Визначення тривалості ви­тримування кожного шару до нанесення наступного

 

Годинник(ГОСТ3145 та ГОСТ10733)

 

 

Водонепроникність гідро­ізоляційного покриття

 

Штучне дощування гідроізо­ляційного покриття. Заповнення водою резервуа­рів протягом п'яти днів за таким режимом: 1-й етап - залиття водою на позначці 1 м і витриму­вання протягом доби для перевірки дна; 2-й етап - залиття водою до проектної позначки

 

Металева лінійка(ГОСТ427); прогиномір з підвішеним по­плавком

 

 

Міцність зчеплення гід­роізоляційного шару з основою

 

Вимірювання міцності зчеп­лення (за контрольними зраз­ками)

Пристрій для визначення міц­ності зчеплення(ГОСТ28089)

 

 

               

 


Підпишіться на новини будівництва:

 

 

Вибір редакції: