ДСТУ Б В.1.1-6-2001. Двері і ворота. Методи випробувань на вогнестійкість

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Скачать ДСТУ Б В.1.1-6-2001 (укр). Двері і ворота. Методи випробувань на вогнестійкість

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Захист від пожежі

НА ЗАМІНУ СТ СЕВ 3974-83

Чинний від 2002-04-01

1 ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Цей стандарт встановлює вимоги щодо методів випробувань дверей і воріт (далі- дверей)

на вогнестійкість за стандартним температурним режимом за ДСТУ Б В.1.1-4.

Стандарт використовується для визначення межі вогнестійкості дверей.

Вимоги цього стандарту не поширюються на двері шахт ліфтів.

Стандарт придатний для цілей сертифікації.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі стандарти:

ДСТУ Б В.1.1-4-98

Захист від пожежі. Будівельні конструкції. Методи

випробувань на вогнестійкість. Загальні вимоги

ДСТУ 2837-94

(ГОСТ 3044-94)

Перетворювачі термоелектричні. Номінальні статичні

характеристики перетворення

3 ВИЗНАЧЕННЯ

 У цьому стандарті використані такі терміни та визначення:

3.1Двері-конструкція, яка складається з дверної коробки, дверного полотна (полотен) або роликових чи складних жалюзей, приладів та виробів для кріплення, і призначена для заповнення прорізів у огороджувальних конструкціях.

3.2Вогнестійкість дверей-здатність дверей зберігати огороджувальні функ­ції за умов пожежі.

3.3Межа вогнестійкості дверей-показник вогнестійкості дверей, який виз­начається часом від початку вогневого випробування за стандартним температур­ним режимом до настання одного з граничних станів з вогнестійкості, що нормо­вані у цьому стандарті.

3.4Стандартний температурний режим-згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

3.5Зразок дверей для випробування на вогнестійкість-двері, що виготовлені відповідно до вимог технічної документації на них та безпосередньо підлягають випробуванню на вогнестійкість.

4 СУТНІСТЬ МЕТОДІВ ВИПРОБУВАНЬ

Сутність методів випробувань полягає у визначенні проміжку часу від почат­ку випробування до настання одного з нормованих для дверей граничних станів з вогнестійкості в умовах, що регламентуються цим стандартом.

5 ЗАСОБИ ВИПРОБУВАНЬ

5.1 Склад засобів випробувань:

-випробувальна піч;

-обладнання для встановлення в печі зразка дверей для випробувань на вог­нестійкість (далі-зразка);

-засоби вимірювальної техніки;

- обладнання для проведення фото- та відеозйомок.

5.2 Випробувальна піч

5.2.1 Випробувальна піч (далі - піч) має створювати температурний режим та надлишковий тиск у печі відповідно до 6.1, забезпечувати вогневий вплив на зразок з одного боку і умови кріплення зразка у прорізі печі відповідно до 6.2.

5.2.2Конструкція печі повинна відповідати вимогам, які визначені в ДСТУ Б В.1.1-4.Висота і ширина вогневої камери печі мають бути такими, щоб відстань від її бокових стін і стелі до коробки дверей, що випробовуються, була не менше ніж 200 мм.

5.3Обладнання для встановлення зразка в печі

5.3.1Для встановлення зразка в печі має застосовуватися конструкція (далі-опорна конструкція), що складається зі сталевої рами та заповнення. Як заповненняможе використовуватися кам'яна або цегляна кладка, або залізобетонні блоки, гіпсокартонні плити тощо. Матеріал заповнення і розміри прорізу в опорній конструкції мають бути такими, щоб забезпечити встановлення зразка так, як це передбачено у технічній документації на двері, що випробовуються. Межа вогнестійкості опорної конструкції повинна бути не менше межі вог­нестійкості дверей, що очікується під час випробувань.

5.4 Засоби вимірювальної техніки

Засоби вимірювальної техніки - згідно з ДСТУ Б В. 1.1 -4.

5.5Обладнання для проведення фото- тавідеозйомок

Для проведення фото- та відеозйомок мають застосовуватися кіно- та відеокамери і фотоапарати.

6 УМОВИ ВИПРОБУВАНЬ

6.1Температурний режим і надлишковий тиск у печі мають створюватися відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-4.

6.2Кріплення зразка у печі до опорної конструкції має здійснюватися так, як до огороджувальної конструкції згідно з технічною документацією на двері.

6.3Умови навколишнього середовища мають відповідати вимогам ДСТУ Б В.1.1-4.

7 ЗРАЗКИ ДВЕРЕЙ ДЛЯ ВИПРОБУВАНЬ НА ВОГНЕСТІЙКІСТЬ

7.1 Виготовлення зразків

7.1.1 Зразки мають бути виготовлені відповідно до вимог технічної докумен­тації при дотриманні технології, що застосовується на підприємстві-виготовлю­вачі.

7.1.2Зразки повинні мати проектні розміри. Для випробувань дверей, проект­ні розміри яких більше ніж2500 мм х 2500 мм, увипадку, якщо зразки таких роз­мірів випробувати неможливо, слід виготовити зразки, розміри яких зменшено до вказаних значень. При цьому слід зменшувати тільки габаритні розміри у площині зразка, а відстані по вертикалі між механізмами фіксації полотен (петлями, засув­ками, клямками тощо) у дверній коробці та між собою мають відповідати технічній документації на ці двері. Кількість цих механізмів може бути скорочена, зменшен­ня розмірів скління не допускається.

7.1.3Для випробування дверей необхідно виготовити два однакових зразки та провести по одному випробуванню за умови вогневого впливу з кожного боку. У виняткових випадках допускається проведення випробування одного зразка з одного боку. Це може мати місце у таких випадках:

-тільки один бік дверей може підлягати вогневому впливу під час пожежі;

-конструкція дверей, арматура, кріплення та ущільнення повністю симет­ричні;

-бікдверейз меншою вогнестійкістю легко визначається за результатами попередніх випробувань.

Обгрунтування проведення випробування одного зразка з одного боку має бути наведено у звіті або протоколі випробувань.

7.1.4Вологість зразків повинна відповідати вимогам ДСТУ Б В.1.1-4.

7.2Перевірка зразків на відповідність технічній документації

7.2.1 Перед випробуваннями замовник повинен подати до випробувальної ла­бораторії технічний опис зразків, технічні рисунки або схеми головних складових елементів і всіх конструкційних деталей (механізмів замикання, засувок, ручок, доводчиків тощо), а також перелік використаних матеріалів та виробів із зазначен­ням їх виготовлювачів та торговельних найменувань. Замовник має надати відомості щодо найменування, марки та призначення виробу; умов кріплення зразка; розмірів дверного полотна, скління, коробки, за­зорів, основних вузлів та деталей; значення товщини кожного складового шару (у тому числі ізоляції та облицювання). Якщо виникають сумніви в тому, що зразки відповідають поданій технічній документації, лабораторія повинна проконтролювати весь процес виготовлення зразків або ж вимагати подання одного або більше додаткових зразків і провести їх детальну перевірку із застосуванням, за необхідності, руйнівних методів.

7.2.2 Якщо неможливо перевірити відповідність усіх деталей конструкції зразків перед випробуваннями та після їх закінчення і виникає необхідність пок­ластися на дані, що подані замовником, то це має бути відмічено у звіті про випро­бування.

8 ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

8.1Установлення зразків

8.1.1До початку випробувань слід підготувати опорну конструкцію для вста­новлення зразка згідно з вимогами технічної документації на двері і провести з'єд­нання зразка з цією опорною конструкцією. Спосіб з'єднання зразка з опорною конструкцією та елементи і матеріали, які створюють це з'єднання, повинні відповідати технічній документації і бути такими, як у реальних умовах експлуатації дверей, а саме з'єднання слід розглядати як частину зразка. Прилягання дверних полотен та щілини між рухомими та неру­хомими частинами повинні відповідати вимогам технічної документації. Якщо опорна конструкція у технічній документації на двері не визначена, зразок слід встановлювати в конструкцію з негорючого матеріалу з урахуванням вимоги5.3.1.

Положення нижнього краю зразка по відношенню до підлоги вогневої камери печі повинно бути таким же, як при положенні дверей за умов експлуатації. Якщо до складу дверей входить пороговий елемент, то його необхідно вмонтувати у про­різ опорної конструкції. Допускається встановлювати в опорну конструкцію одночасно два зразки, при цьому відстань між краями зразків має бути не менше ніж 200мм.

8.1.2 До початкувипробувань слід перевірити роботоздатність дверей шля­хом їх відчинення та зачинення.

8.1.3Полотно дверей слід зафіксувати у коробці з допомогою клямки або засувки, але не ключа, за винятком тих випадків, коли двері зачиняються тільки з допомогою ключа. У будь-якому разі ключ не повинен бути у замку під час випро­бувань. Під час випробувань дверей, що самі зачиняються, слід встановлюватидо­водчикполотна з боку, як це передбачено технічною документацією.

8.1.4Термоелектричні перетворювачі (далі-термопари) для вимірювання температури на необігрівальній поверхні зразка слід встановлювати згідно з ви­могами додатка А.

8.2 Початок випробувань

Початком випробування вважається час увімкнення пальників у печі. Не більше ніж за5хв до початку випробування необхідно зареєструвати по­чаткові значення температури в печі та на зразку за показаннями усіх термопар. Температура зразка до початку випробування має бути від5до 40°С і не повинна відрізнятися від температури навколишнього середовища більше ніж на ±5°С. Середня температура в печі до початку випробування не повинна перевищу­вати 50°С.

8.3 Вимірювання та спостереження у процесі випробувань

8.3.1 Вимірювання температури

Вимірювання і реєстрування температури у печі та на необігрівальній по­верхні зразка необхідно проводити з інтервалом не більше ніж1хв. Вимірювання температури у печі слід проводити за ДСТУ Б В.1.1-4.Вимірювання температури на необігрівальній поверхні зразка слід викону­вати згідно з додатком А. Вимірювання температури навколишнього середовища слід проводити згідно з ДСТУ Б B.1.1-4.

8.3.2Вимірювання надлишкового тиску в печі

Вимірювання, реєстрування та контролювання надлишкового тиску у печі слід проводити згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

8.3.3Спостереження за цілісністю зразка слід проводити згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.При цьому під час перевірки цілісності між дверним порогом і полотном не слід використовувати щуп номінальним діаметром6 мм.

8.3.4Спостереження за поведінкою зразка

Під час випробування слід спостерігати за зразком і складати хронологічний опис змін у зразку, тобто: поява та характер розвитку деформацій полотна та коробки дверей; руйнування петель, механізмів фіксації; поява тріщин, диму,гарячих газів;розм'якшення, розплавлення складових частин; обрушення полотна з коробки дверей або коробки з опорної конструкції. Якщо це можливо, то під час випробування слід проводити фото- та відеозйомку.

8.4 Припинення випробувань

8.4.1Випробування мають продовжуватися до настання одного з нормованих для даної конструкції дверей граничних станів з вогнестійкості.

8.4.2Випробування припиняються достроково, якщо подальше їх продов­ження загрожує безпеці персоналу лабораторії або призведе до пошкодження випробувальної печі.

8.4.3 3 метою отримання додаткової інформації випробування можуть про­довжуватися після досягнення зразком граничного стану з вогнестійкості.

9 ГРАНИЧНІ СТАНИ ДВЕРЕЙ3ВОГНЕСТІЙКОСТІ

Розрізняють такі види граничних станів дверей з вогнестійкості:

-граничний стан за ознакою втрати цілісності;

- граничний стан за ознакою втрати теплоізолюючої спроможності.

9.1 Граничний стан за ознакою втрати цілісності

Граничний стан за ознакою втрати цілісності-згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

9.2 Граничний стан за ознакою втрати теплоізолюючої спроможності

Граничним станом за ознакою втрати теплоізолюючої спроможності є:

-перевищення середньої температури на необігрівальній поверхні полотна дверей над початковою середньою температурою цієї поверхні на 140°С або

-перевищення температури в довільній точці необігрівальної поверхні полот­на дверей над початковою температурою в цій точці на 180о С або

- перевищення температури в довільній точці необігрівальної поверхні ко­робки дверей над початковою температурою в цій точці на 360о С-для дверей, у яких ширина будь-якої боковини або перекладини необігрівальної поверхні коробки не більше ніж100 мм, та на180о С - для дверей, у яких ця ширина більше ніж100 мм.

10ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ

10.1За результат випробувань беруть межу вогнестійкості конструкції, що визначена за формулою:

                                                      (1)

        деtfr   -межа вогнестійкості конструкції, хв;

            tmes - найменше значення часу від початку випробування до досягнення граничного

                     стану з вогнестійкості, що визначене за результатами випробувань однакових     

                     зразків, хв;

            Dt  -  похибка випробування, хв.

Похибку випробувань визначають таким чином.

Для інтервалу часу від0доtmesвизначають інтегральне значенняAfсеред­ньої температури Тf  в печі під час випробування за такою формулою:

                                           (2)

деTfi   -значення середньої температури в печі,що відповідає часуti,оС;

      ti    -час і-го циклу вимірювання середньої температури, хв;

      і     - номер циклу вимірювання середньої температури (дорівнює часу ti,якщо  

               вимірювання проводять через1хв);

      n    -номер циклу вимірювання, для якогоti  = tmes.

Таким же чином для інтервалу часу від0доtmesвизначають інтегральне значення Аs;стандартної температури Тs, за формулою:

,                                           (3)

деTsi   -значення стандартної температури, що відповідає часуti,°С.

Формулу для розрахунку значень температури Тs залежно від часу наведено в  ДСТУ Б В.1.1-4.

ЯкщоAf ³ Аs,то беруть Dt= 0.

ЯкщоAf <  Аs,то похибку Dtвизначають за формулою:<!--

Dt= (0,015 tmes + 3) (As – Af)/(As – Amin),                                 (4)

де Аmin-інтегральне значення мінімально допустимої температури Тmin  для інтервалу часу від0доtmes,°С ×хв.

Значення Аmin  визначають за формулою, аналогічною формулам(2)і (3):

 ,                                    (5)

де  Tmini- значення мінімально допустимої температури Tmin, що відповідає часу ti,°С.

      

Температуру Тmin визначають за формулою:

Tmin=Ts(1 -|0,01d|) ,                                                (6)

деd    -допустиме відхилення середньої температури в печі від температури  Тs, %.

Залежності для визначення відхиленняdнаведені в ДСТУ Б В.1.1-4.

10.2Час настання граничного стану за ознакою втрати теплоізолюючої спро­можності визначається за показаннями термопар, які розташовані на необігрівальній поверхні зразка згідно з А.2-А.4. Визначення середнього перевищення температури необігрівальної поверхні полотна дверей над початковою середньою температурою цієї поверхні слід про­водити за показаннями термопар, які розташовані згідно зА.2.Визначеннямаксимальногоперевищеннятемператури вдовільній точці нео-бігрівальної поверхні полотна дверей над початковою температурою в цій точці слід проводити за показаннями термопар, які розташовані згідно з А.2 та А.3. Визначення максимального перевищення температури на коробці дверей слід проводити за показаннями термопар, які розташовані згідно з А.4.

10.3 Результати випробувань, які надаються у протоколі (звіті) випробувань, є дійсними для дверей даного конструктивного вирішення з відхиленнями їх габа­ритних розмірів за висотою та шириною в бік збільшення до 10 %, в бік зменшен­ня - до 30 %. При цьому не допускається змінення форми, товщини і збільшення площі поверхні засклених елементів дверей.

10.4Результати випробувань зразків дверей зменшених розмірів є дійсними для дверей реальних розмірів, якщо виконується вимога7.1.2.

10.5Результати випробувань не можуть переноситися на двері, в яких як заміна були використані інші матеріали (клеї, ущільнювальні та облицювальні ма­теріали тощо), а також на двері, в які було внесено конструктивні зміни або була змінена технологія їх виготовлення.

11 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ

Результати випробувань оформлюються протоколом або звітом.

Протокол випробувань (звіт про випробування) має містити відомості про зразки, що були випробувані, умови та результати випробувань, а саме:

-назву та адресу лабораторії, що проводила випробування;

-дату випробувань;

-найменування дверей, торговельну марку або тип дверей, зразки яких були випробувані;

-назву та адресу замовника, а також назву виготовлювача зразків;

-перелік матеріалів та виробів, що були використані для виготовлення зраз­ків, з назвами їх виготовлювачів; якщо виготовлювач матеріалу або виробу не­відомий, то це слід вказати;

-ескізи, фотографії та опис зразків;

- площу та товщину заскління або фрагмента з іншого матеріалу, ніж матеріал полотна дверей, якщо це передбачено конструкцією дверей;

-якщо випробування були проведені тільки на одному зразку з одного боку, необхідно навести відповідне обгрунтування;

-позначення стандарту, за яким проводилися випробування на вогнестій­кість;

-опис розташування термопар на необігрівальній поверхні зразка;

-результати вимірювань температури у приміщенні, де знаходиться піч;

-результати вимірювань температури у печі;

-результати вимірювання надлишкового тиску в печі;

-результати вимірювання температури на необігрівальній поверхні зразків;

-опис процесу визначення цілісності зразків з фіксацією у часі результатів визначення цілісності;

-опис поведінки зразків у процесі випробувань;

-час початку та закінчення випробувань і причину припинення випробувань;

-оцінку результатів випробувань;

- зазначення виду граничного стану з вогнестійкості та межі вогнестійкості конструкції;

- фотографії зразків після випробувань.

12 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ВИПРОБУВАНЬ

При проведенні випробувань необхідно забезпечувати вимоги безпеки згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

ДОДАТОК  А (обов'язковий)

Вимоги щодо розташування термопар на зразку

А.1Вимоги до термопар і способів їх кріплення на зразку

Для вимірювання температури на необігрівальній поверхні зразка необхідно використовувати термопари з дроту діаметром від 0,5 до 0,75 мм типу ТХК або термопари інших типів за ДСТУ 2837 (ГОСТ 3044), що придатні для вимірювання температури в діапазоні від 0 до 500°С.

Вимірювальний спай термопари має бути припаяний у центрі зовнішньої поверхні мідного диску діаметром 12 мм, завтовшки 0,2 мм, що прикріплюється до необігрівальної поверхні зразка в необхідному місці з допомогою шпильок, болтів та інших пристроїв і матеріалів, що забезпечують надійне кріплення диску. Мідний диск накривається зверху квадратною накладкою розміром 30мм ´30 мм з базаль­тового картону завтовшки 2 мм, що притискається до необігрівальної поверхні зразка металевою скобою або іншими можливими способами. Допускається вимірювати температуру на необігрівальній поверхні зразка термопарами, що встановлюються на поверхні зразка іншими способами, які зас­новані на принципі забезпечення щільного притиснення вимірювального спаю і дротів термопари до поверхневого шару матеріалу дверей та їх теплоізоляції нак­ладкою розміром 30 мм ´30 мм. Для вимірювання максимальної температури полотна дверей та температури коробки дверей допускається використовувати переносну термопару згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

А.2Розташування термопар для вимірювання середньої температури на нео­бігрівальній поверхні полотна дверей. Для вимірювання середньої температури на необігрівальній поверхні полотна одностулкових дверей необхідно використовувати не менше ніж п'ять термопар, одну з яких слід прикріпити в геометричному центрі необігрівальної поверхні полотна, а інші-в геометричних центрах окремих її чвертей так, як це наведено на рисунку А.1(термопари Т1-Т5). На зразках двостулкових дверей термопари для визначення середньої температури слід встановлювати на обох полотнах так, як це вказано на рисунку А.2 (термопари Т1–Т10). Якщо місце розташування цих тер­мопар потрапляє на поверхню ділянок зі склінням або інших ділянок з різним (відносно полотна дверей) тепловим опором з площею менше ніж 0,1 м2, або на теплові містки, що утворюються ребрами жорсткості, арматурою тощо, на місця з наскрізними деталями (замками, оглядовими пристроями тощо), де можна припус­кати витікання газів з печі, то термопари у такі місця не встановлюють. У такому разі вимірювальні спаї термопар, що призначені для визначення середньої темпе­ратури, слід закріплювати на відстані більше ніж 50 мм від теплових містків, місць з наскрізними деталями, ділянок зі склінням або інших ділянок з різним тепловим опором, але не ближче ніж 100 мм від краю полотна дверей.

£   - термопари длявимірювань середньої температуриполотна дверей (Т1 -Т5);

¨   -додатковітермопари длявимірювань максимальної температуриполотна дверей (Т6-Т10);

l   - термопари длявимірюваньмаксимальноїтемпературикоробки дверей (Т11 -Т15)

1 - коробка дверей; 2 - полотно дверей

Рисунок А.1 - Схемарозташуваннятермопар нанеобігрівальній поверхні одно­стулкових дверей.

£- термопари длявимірювань середньої температуриполотна дверей (Т1 -Т10);

¨-додатковітермопари длявимірювань максимальної температуриполотнадверей(Т11 - Т18);

l- термопари длявимірювань максимальної температурикоробки дверей  (Т19-Т23)

1 - коробка дверей; 2 - полотно дверей

Рисунок А.2 - Схемарозташуваннятермопар нанеобігрівальній поверхні дво­стулкових дверей.

Якщо у зразку можна виділити ділянки з різним тепловим опором (у тому числі ділянки зі склінням), які мають площу поверхні більше або рівну0,1м2, то необхідно визначати середню температуру поверхні для кожної з цих ділянок. Для цього в кожній з цих ділянок необхідно встановити термопари з розрахунку1тер­мопара на0,1м2 поверхні, але не менше ніж три термопари. Середня температура на необігрівальній поверхні полотна дверей в цьому випадку визначається як середнє арифметичне значень середніх температур окремих ділянок.

А.3 Розташування термопар для вимірювання максимальної температури на необігрівальній поверхні полотна дверей.Визначення максимальної температури на необігрівальній поверхні полотна дверей проводиться за показаннями термопар, які розташовані згідно з А.2, і до­даткових термопар. Вимірювальні спаї додаткових термопар слід закріплювати на відстані 100 мм від краю полотна (полотен) дверей так, як це наведено на рисунку А.1 (термопари Т6 – Т10) і на рисунку А.2 (термопари Т11 - Т18), а також в таких місцях необігрівальної поверхні полотна дверей, в яких під час випробувань очікується найвища температура: в зоні теплових містків, що утворюються ребрами жорст­кості, дверною арматурою тощо, ділянок із заскленою площею не менше ніж 0,1 м2 або інших ділянок з різним тепловим опором, але на відстані не менше ніж 100 мм від краю полотна дверей. Термопари не встановлюються на ручки, петлі дверей, а також на поверхню ділянок зі склінням, якщо загальна площа цих ділянок менше ніж0,1м2.

А.4 Розташування термопар для вимірювання максимальної температури на необігрівальній поверхні коробки дверей. На коробці дверей термопари слід розташовувати відповідно до рисункуA.1 (термопари Т11 –Т15)та рисункуА.2(термопари Т19-Т23). Вимірювальні спаї термопар слід закріплювати як найближче до місця з'єднання коробки дверей з опорною конструкцією, але на відстані не більше ніж 100 мм від краю полотна дверей.

Ключові слова: вогнестійкість, межа вогнестійкості, двері, методи випробувань, цілісність,теплоізолююча спроможність.

<!--

 

Медіа