ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ Будинки і споруди БУДІВЛІ І СПОРУДИ ДЛЯ ТВАРИННИЦТВА ДБН В.2.2-1-95 Видання офіційне Державний комітет України у справах містобудування і архітектури Держкоммістобудування України Київ 1995 РОЗРОБЛЕНІ: Українським державно-кооперативним проектно-вишукувальним та науково-дослідним об'єднанням "УкрНДІагропроект" (керівник теми канд.екон.наук О.Ф.Омельченко; відп.виконавець канд.техн.наук Ю.І.Кошиць; кандидати техн.наук Л.Є.Дробязко, В.О.Новак; канд.арх. В.І.Райко; Г.О.Гриненко; Ю.Л. Замський; Б.Г.Леонов; В.С.Партола; А.А.Присяжний; С.І.Телюк (за участю Мінбудархітектури України (В.Є.Шаповалов); Мінсільгосппроду України (В.П.Яковенко, І.І.Бровко, Е.В.Шуляк); Українського наукового гігієничного центру МОЗ України (канд.мед.наук Н.П. Вашкулат); УкрНДІПБ України (Н.В.Гузій, В.В.Денисенко). ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ ДО Відділом державних нормативів і ЗАТВЕРДЖЕННЯ: стандартів Держкоммістобудування України. ЗАТВЕРДЖЕНІ: Наказом Держкоммістобудування України від 27 січня 1995 р. N 17 та введені в дію з 1 лютого 1995 р. З введенням в дію ДБН В.2.2-1-95 втрачають силу в Україні СНиП 2.10.03.84 "Животноводческие, птицеводческие и звероводче- ские здания и помещения". ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ ------------------------------------------------------------------ |Будинки і споруди ДБН В.2.2-1-95 | |------------------ | |Будівлі і споруди для тваринництва Вводяться вперше | ------------------------------------------------------------------ Норми регламентують проектування виробничих будівель, споруд і окремих приміщень для усіх видів тваринницьких (скотарських, сви- нарських, вівчарських, конярських, звірівницьких і птахівничих) підприємств, які підлягають новому будівництву, реконструкції, тех- нічному переозброєнню і є державними, кооперативними, кооперативно- державними або мають іншу форму власності. Норми призначені для застосування організаціями-розробниками і користувачами НД в галузі будівництва. 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Норми визначають основні фактори і їх значення, які не- обхідно враховувати при проектуванні підприємств (комплексів, ферм) і окремих об'єктів, що входять до їх складу. При проектуванні будівель і споруд для тваринництва, крім цих норм, необхідно також враховувати вимоги інших нормативних докумен- тів, в яких викладені спеціальні вимоги (технологічні, санітарні, протипожежні), що відсутні в даному документі. 1.2. Номенклатура будівель і споруд визначається їх призна- ченням, технологічними рішеннями, місткістю або потужністю. 1.3. За призначенням виробничі будівлі і споруди поділяються на основні та обслуговуючі. 1.4. До основних відносяться виробничі будівлі і споруди, в яких утримуються тварини та проводяться найбільш важливі техноло- гічні процеси (отели, опороси, окоти та годування тварин, їх осі- меніння, доїння корів, первинна обробка та тимчасове зберігання молока, інкубація птиці, збирання яєць тощо). 1.5. До будівель і споруд обслуговуючого призначення належать підсобні виробничі, складські та допоміжні для усіх видів тварин- ницьких підприємств. 1.5.1. До підсобних виробничих будівель і споруд відносяться: а) об'єкти для приготування кормів для тварин (кормоцехи, кормоприготувальні, корморозмішувальні тощо ); б) будівлі та споруди ветеринарного призначення; в) автовагові споруди; г) пункти технічного обслуговування машин, механізмів та обладнання; д) цехи по сортуванню, пакуванню та тимчасовому зберіганню яєць; е) споруди водопостачання, каналізації, електро- та тепло- постачання; ж) майданчики для приймання, сортування та вантаження тварин; з) внутрішні проїзди (з твердим покриттям), що ведуть до доріг загального користування, внутрішні скотопрогони та установки для активного моціону тварин; і) огорожі; к) пожежні пости та протипожежні споруди. 1.5.2. До складських будівель та споруд відносяться: а) склади кормів, підстілки, тари, господарського інвентаря та матеріально-технічних засобів; б) споруди для збирання, зберігання та обробки гною, курячого посліду та сечі; в) майданчики і навіси для засобів механізації та транспорту. - 2 - 1.5.3. Допоміжними об'єктами є: а) будівлі керівництва, громадського харчування, медичного та культурно-побутового обслуговування, кабінети техніки безпеки; б) побутові приміщення. 1.6. Загальна площа будівель і споруд визначається як сума площ приміщень усіх поверхів у межах внутрішньої поверхні зовніш- ніх стін, площадок, антресолей, рамп за винятком площ, відкритих отворів та шахт у перекриттях, підпілля (для гною, посліду тощо) заввишки не більше 1,8 м (в чистоті) та горищ. Питома площа окремих будівель і споруд для тваринництва наведена в довідковому додатку 1. 1.7. Якщо в будівлях і спорудах для тваринництва розміщуються об'єкти, що становлять вибухово-пожежну або пожежну небезпеку, то проектування слід проводити згідно з відповідними діючими нормами. 2. ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ТА КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ 2.1. Будівлі і споруди для тваринництва слід проектувати, як правило, одноповерховими, прямокутної форми в плані, однопрого- новими або з декількома паралельно розміщеними прогонами. Кіль- кість прогонів, їх ширина і висота обумовлюються технологічною необхідністю та економічною доцільністю. Загальна ширина одноповерхових будівель і споруд, як правило, не повинна перевищувати 24 м. Більша ширина будівель і споруд можлива при техніко-економічному та технологічному обгрунтуванні. Будівлі та споруди в залежності від природно-кліматичних умов та технологічних вимог можуть бути горищні або безгорищні. 2.2. Багатоповерхові будівлі та споруди для тваринництва допускається проектувати лише при техніко-економічному обгрун- туванні та ретельному порівнянні варіантів проектних рішень утримання тварин в будівлях різної ширини та поверховості. 2.3. В одній будівлі та споруді, як правило, коли це не супе- речить технологічним, санітарним, зооветеринарним, протипожежним та іншим вимогам, слід об'єднувати приміщення основного виробничо- го, підсобного і складського призначення. 2.4. Конструктивні рішення будівель і споруд повинні відо- бражати досягнення науково-технічного прогресу в будівництві та сприяти широкому впровадженню ефективних матеріалів та виробів, спрямованих на скорочення строків будівництва та економію мате- ріалів. 2.5. Габаритно-конструктивні схеми одноповерхових будівель і споруд визначаються наявністю або відсутністю внутрішніх опор та похилом покрівлі. При інших одинакових умовах слід віддавати перевагу схемам без внутрішніх опор, оскільки при цьому підвищується можливість застосування гнучких планувальних рішень, що важливо як при новому будівництві, так і особливо при технічному переозброєнні та рекон- струкції будівель та споруд у майбутньому. Будівлі та споруди з внутрішніми опорами доцільно застосову- вати тоді, коли опори використовуються для кріплення перегородок, елементів технологічного обладнання тощо. В залежності від призначення будівлі та споруди можуть бути утеплені та неутеплені (холодні). 2.6. Визначальним елементом будівлі і споруди є несучий каркас, на основі якого формується її габаритна та конструктивна схема. Будівлі та споруди можуть бути повнокаркасними, з неповним - 3 - каркасом та безкаркасними. В повнокаркасних будівлях і спорудах несучий каркас склада- ють колони, балки, ригелі,прогони, ферми, рами, арки і т.ін. У безкаркасних будівлях і спорудах роль окремих елементів каркаса виконують зовнішні та внутрішні стіни. У будівлях та спорудах з неповним каркасом зовнішні стіни використовуються як несучі елементи, які разом з елементами внут- рішнього каркасу сприймають навантаження від покриттів та пере- криттів. 2.7. Вибір габаритно-конструктивної схеми залежить від виду грунтів, враховуючи їх здатність до осідання, та несучої здатності зовнішніх стін. 2.8. Тваринницькі будівлі слід проектувати переважно каркасни- ми з застосуванням легких збірних несучих і огороджувальних конструкцій. При виборі конструктивних рішень перевагу слід віддавати тим, які сприяють організації випуску заводами-виготовлювачами будівель- модулів комплектної поставки. Примітка. Комплект будівель містить конструкції каркаса, стінові і покрівельні огородження, вікна, ворота, двері, зенітні та світлоаераційні ліхтарі, перегородки, а в комплект будівлі-модуля, крім того, входять системи інженерного забезпечення (опалення, освітлення, вентиля- ції і санітарно-технічного обладнання) і технологічне обладнання. 2.9. Застосування залізобетонних конструкцій допускається виходячи з місцевих умов бази будіндустрії. Розробка нових за- лізобетонних конструкцій для одноповерхових виробничих будівель павільйонного типу не рекомендується. Не допускається застосування конструкцій, що запозичені з інших галузей народного господарства, якщо вони за своїми характе- ристиками не відповідають параметрам мікроклімату тваринницьких будівель. 2.10. При техніко-економічному обгрунтуванні в залежності від місцевих умов при проектуванні будівель і споруд для тварин- ництва як утеплених, так і холодних можуть застосовуватись і інші конструктивні одно- та багатопрогонові схеми, в тому числі з використанням металевих полегшених конструкцій, клеєної дере- вофанери тощо. Допускається застосування конструкцій та виробів з місцевих будівельних матеріалів. Примітки. 1. Матеріали будівельних конструкцій та їх облицювання, опорядження та захисні покриття повинні бути нешкідливими для тварин, птиці, звірів у доступних для них місцях. 2. Канали та басейни для нутрій повинні бути облицьовані бетоном або каменем. 2.11. Висота приміщень від підлоги до низу конструкцій під- вішеного технологічного обладнання та комунікацій в усіх будів- лях повинна становити не менше 2 м в місцях регулярного та 1,8 м в місцях нерегулярного проходження людей. В горищних будівлях висота (в чистоті) горищних приміщень, що використовуються для зберігання грубих кормів і підстилки, в се- редній частині горища та в місцях розміщення люків в перекритті повинна бути не менше 1,9 м. 2.12. Кількість поверхів тваринницьких будівель, ступінь вогнестійкості та площу поверху між протипожежними стінами слід приймати згідно з таблицею 1. - 4 - Таблиця 1 -------------------------------------------------------------------- |Категорія | Допустима |Ступінь | Площа поверху між | |будівлі або| кількість |вогнестій- | протипожежними стінами, м2| | пожежних | поверхів |кості | ----------------------------| | відсіків | |будівлі |одноповерхові|багатоповерхові| | | | | будівлі | будівлі | |------------------------------------------------------------------| | | 8 | 1-ІІ | Не обмежується | | |------------------------------------------------------| | | 3 | ІІІ | 3000 | 2000 | | |------------------------------------------------------| | В | 2 | ІІІа | 2000 | 1600 | | |------------------------------------------------------| | | 2 | ІY | 2000 | 1200 | | |------------------------------------------------------| | | 1 | ІYа | 1600 | - | | |------------------------------------------------------| | | 1 | Y,ІІІб | 1200 | - | |------------------------------------------------------------------| | |Не обмежу- | І-ІІ | Не обмежується | | |ється | | | | |------------------------------------------------------| | | 3 | ІІІ | 5200 | 3500 | | |------------------------------------------------------| | Д | 2 | ІІІа | 3500 | 2600 | | |------------------------------------------------------| | | 2 | ІY | 3500 | 2000 | | |------------------------------------------------------| | | 2 | ІYа | 2600 | 1200 | | |------------------------------------------------------| | | 1 | Y, ІІІб | 2000 | - | -------------------------------------------------------------------- Примітка. Протипожежні заходи в багатоповерхових та багатопро- гонових зблокованих будівлях тваринницьких підприємств повинні бути обгрунтовані в технологічній частині проекту та погоджені з ГУПБ МВС України або територіальними орга- нами держпожнагляду. 2.13. В тваринницьких будівлях (з виробництвом категорій В і Д ) допускається: в одноповерхових будівлях ІІІб та ІY ступенів вогнестій- кості - дерев'яні стояки (колони), що мають межу вогне- стійкості і границю розповсюдження вогню у відповідності з діючими протипожежними нормами; в будівлях ІY ступеня вогнестійкості - горищні перекриття із спалимих матеріалів; в будівлях, що розміщуються в літніх таборах та на відгон- них пасовищах, - покрівлі з місцевих матеріалів (очерету, соломи, дранки та ін.). Категорії пожежної безпеки окремих виробничих приміщень тваринницьких будівель слід приймати згідно з відомчими нормами технологічного проектування (ВНТП) відповідних підприємств (скотарських, свинарських тощо). 2.14. Зберігання сіна, соломи та інших грубих кормів на го- рищах тваринницьких будівель допускається в одноповерхових бу- дівлях І та ІІ ступенів вогнестійкості при спалимому навантажен- ні на перекриття, яке не перевищує 50 кг/м2. 2.15. Якщо в тваринницьких будівлях вбудовані чи прибудовані окремі приміщення з вибухопожежонебезпечними або пожежонебезпеч- ними виробництвами, або приміщення для зберігання грубих кормів, то такі приміщення повинні відокремлюватися від інших приміщень неспалимими стінами (перегородками) і перекриттями з межею вогне- стійкості не менше 0,75 години та мати вихід безпосередньо назовні. Допускається з приміщень для зберігання поточного запасу гру- бих кормів, інвентаря та підстилки влаштовувати вихід всередину - 5 - приміщень. Заповнення отворів (дверей, воріт, технологічних отво- рів) в таких стінах (перегородках) повинні виконуватися із матеріа- лів, які забезпечують межу вогнестійкості 0,6 години. 2.16. Шляхи евакуації людей в будівлях і спорудах для тва- ринництва слід передбачати у відповідності з діючими нормами проектування виробничих будівель з урахуванням їх категорій вибу- ховопожежної та пожежної небезпеки та ступеня вогнесійкості. Для евакуації людей допускається передбачати в двостулкових воротах двері (без порогів або з порогами заввишки не більше 0,1 м), що відчиняються у напрямку виходу з будівлі. Виходи для тварин, звірів та птиці із будівель і приміщень повинні передбачатися згідно з нормами технологічного проекту- вання відповідних типів підприємств. Ці виходи допускається враховувати при розрахунку евакуаційних виходів для людей, якщо вони відповідають вимогам, що пред'являються до евакуаційних ви- ходів. Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати безпечну евакуацію усіх тварин, що знаходяться в приміщеннях будівель, через ева- куаційні виходи. Виходи і проходи є евакуаційними, якщо вони використовують- ся при експлуатації тваринницьких будівель для вигулу тварин або їх пересування при безвигульному утриманні і ведуть: а) з приміщень першого поверху безпосередньо назовні або через тамбур; в) з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в прохід, що веде в пандусну клітку. яка має вихід назовні безпо- середньо або через тамбур. В усіх тваринницьких будівлях необхідно передбачати не менше двох евакуаційних виходів, а в багатоповерхових будівлях - не менше двох пандусних кліток, розміри яких визначають з урахуван- ням протипожежних і технологічних вимог. Ворота та двері в приміщеннях для утримання тварин і на шляхах евакуації повинні бути двостулковими і розкриватися у бік виходу з приміщення. Засуви повинні легко відчинятися як зсередини, так і ззовні. В будівлях для утримання тварин відстань від найбільш відда- леного місця до виходу назовні або в пандусну клітку не повинна перевищувати 30 м. Для своєчасної евакуації тварин на випадок пожежі на тварин- ницьких підприємствах, як правило, повинні впроваджуватися групові прив'язі, які легко звільняються. 2.17. В тваринницьких будівлях над приміщеннями з вологим або мокрим режимом влаштовувати покриття, які не вентилюються, до- пускається лише за умови, якщо запроектована пароізоляція виклю- чає можливість накопичення вологи в конструкціях покриття з річ- ний період експлуатації. Покрівлю будівель завширшки не більше 27 м слід проектувати, як правило, із азбестоцементних хвилястих листів, а в будівлях більшої ширини - з рулонних матеріалів. 2.18. Тваринницькі будівлі слід проектувати без внутрішніх водостоків. Внутрішні водостоки допускаються лише в будівлях, ширина яких при похилі в один бік становить 36 і більше метрів та забезпечується конструктивна та експлуатаційна надійність покрів- лі. 2.19. Підлоги в тваринницьких будівлях, а також покриття - 6 - вигульних майданчиків повинні відповідати технологічним вимогам, в тому числі захисту тварин від переохолодження. Підлога в приміщеннях, де утримуються тварини та птиця, по- винна бути безпустотною. Підлога з пустотами допускається лише в місцях, де утримують- ся поросята або молодняк птиці, якщо вона використовується для повітряного обігрівання підлоги і є неспалимою. Верхній шар підлоги в місцях відпочинку тварин при утриманні їх без підстилки визначається показником теплозасвоєння поверхні підлоги, величина якого приймається у відповідності з нормами технологічного проектування. Показник теплозасвоєння гратчастих підлог і підлог приміщень, де утримуються тварини на підстілці, вівці та птиця, не нормуєть- ся. Підлогу, що систематично змочується рідинами, слід проекту- вати з похилом. Похили підлоги, лотків та каналів слід приймати: - в приміщеннях для утримання птиці в клітках та лотків вздовж проходів в усіх приміщеннях - не менше 0,005; - в технологічних елементах приміщеньь (у стійлах, денниках, станках тощо) і поперечні в проходах - не менше 0,015. Гратчасті (щілинні) підлоги і канали (лотки) для видалення гною механізмами слід проектувати без похилу. Похил покриттів на вигулах для тварин і птиці й підлог в пе- рехідних галереях між будівлями (для перегону тварин) повинен бути не більше 0,06, 2.20. Вертикальні навантаження на елементи гратчастої підлоги установлюються в будівельних завданнях на основі технологічних рішень. Конструкції, на які спирається гратчаста підлога, розра- ховуються у відповідності з діючими нормативними документами, які регламентують проектування будівельних конструкцій. При розрахунку конструкцій гратчастої підлоги слід приймати коефіцієнт динаміч- ності 1,2. 2.21. Огорожа технологічних елементів приміщень (стійл, денників, станків, боксів тощо) та вигулів, як правило, повинна бути збірною з виробів заводського виготовлення. 2.22. Поверхня будівельних конструкцій всередині приміщень, що призначені для утримання тварин та птиці, повинна бути пофар- бована в ясні тони та забезпечувати вологе прибирання і дезин- фекцію. Стіни доїльних залів, приміщень для обробки і зберігання молока, інкубаційних залів, мийних, лабораторій, приміщень для штучного осіменіння тварин і приготування кормів повинні бути облицьовані на висоту 1,8 м вологостійкими матеріалами, що дозво- ляють проводити систематичну дезинфекцію та миття водою; решта стін та стелі вказаних приміщень повинна бути пофарбована в ясні тони. 2.23. Теплотехнічні розрахунки огороджувальних конструкцій слід провадити згідно з вимогами відповідних діючих нормативних документів. При цьому коефіцієнт теплообміну внутрішньої поверх- ні огороджувальних елементів слід приймати: для стін приміщень, де заповнення тваринами становить більше 80 кг живої маси на 1 м2 підлоги, - 12 Вт/м2 град.С (10 ккал/м2 год град С); для стін приміщень, де заповнення тваринами становить 80 кг і менше живої маси на 1 м2 підлоги, і для стелі (горищних пере- криттів або покриттів) усіх типів тваринницьких будівель - 8,7т/м2 град.С (7,5 ккал/м2 год град. С). - 7 - Опір теплопередачі зовнішніх огороджувальних конструкцій усіх типів тваринницьких будівель, визначений теплотехнічним розрахунком, повинен уточнюватися для конкретних пунктів будів- ницта, виходячи з економічних умов. 2.24. Тваринницькі будівлі і споруди, що розміщуються в зонах інтенсивної грозової діяльності, повинні бути обладнані блискавко- захисними пристроями у відповідності з вимогами "Інструкції по влаштуванню блискавкозахисту будівель і споруд" РД 34.21.122-87. 2.25. В будівлях або спорудах-укриттях каркасно-плівкової конструкції площа будівлі або укриття між протипожежними стінами не повинна перевищувати 800 м2. 2.26. По периметру зовнішніх стін тваринницьких будівель зав- вишки до верху карнизу більше 10 м на покрівлях слід передбачати огорожі заввишки не менше 0,6 м із неспалимих матеріалів. 3. ВОДОПРОВІД І КАНАЛІЗАЦІЯ 3.1. Внутрішні системи водопроводу і каналізації усіх типів тваринницьких будівель та приміщень слід проектувати згідно з ви- могами відповідних діючих нормативних документів та нормами, що наведені у цьому розділі. 3.2. Для усіх видів тваринницьких будівель і приміщень слід проектувати виробничий водопровід для подачі води питної якості (що задовольняє вимоги діючих нормативів і стандартів) для обслу- говуючого персоналу, напування тварин, птиці, приготування кормів, миття тварин та підлоги, прибирання приміщень, миття та охолоджен- ня обладнання. В районах, де неможливо отримати воду питної якості для усіх вказаних потреб, допускається якість води ( за винятком води для миття та охолодження молочного устаткування) призначати згідно з вимогами відповідних норм технологічного проектування, а при необхідності - передбачати очищення та знезараження води. Примітка. Необхідність підігрівання води для напування тварин в холодну пору року та температура цієї води вста- новлюється у відповідності з нормами технологічного проектування. 3.3. Усі типи тваринницьких будівель і приміщень повинні об- ладнуватися напувалками, кранами для миття підлог та спеціальними приладами. Проточні напувалки в птахівничих будівлях при необхідності зміни рівня установок або демонтажу їх на час прибирання підстилки або посліду машинами повинні приєднуватися до внутрішнього водопро- воду і каналізації, як правило, гнучкими шлангами. 3.4. Ввід водопроводу в конюшні слід передбачати в опалюване приміщення, де на відгалуженнях водопровідної мережі, що йдуть в неопалювані приміщення, необхідно передбачати запірні вентилі, а за межами опалюваного приміщення на сухих ділянках цих відгалужень- крани або з'єднувальні гайки. Якщо в конюшнях опалювані приміщення відсутні, то необхідно передбачати водорозбірні колонки незамер- заючого типу. В конюшнях, де температура внутрішнього повітря в холодний період року постійно підтримується вищою плюс 2 град. С, допуска- ється передбачати внутрішній водопровід з підведенням води до напувалок. 3.5. Кошари, як правило, внутрішнім водопроводом не облад- нуються. Для напування овець, що утримуютьсья у кошарах, слід перед- бачати підведення води до групових автонапувалок, що встановлю- ються на вигулах (відкритих базах). Ввід водопроводу слід передбачати в родильне відділення та тепляки. - 8 - 3.6. Для тваринницьких будівель необхідне влаштування проти- пожежної автоматизації та внутрішнього протипожежного водопроводу. Мінімальні витрати води слід визначати у відповідності з вимогами СНиП 2.04.01-85. В будівлях для утримання птиці в клітках із спалимих матеріа- лів при місткості будівель (або їх частин між протипожежними сті- нами) більше 25 тис.голів, в тваринницьких і птахівничих будівлях з горищами для зберігання грубих кормів та спалимої підстилки при площі горища між протипожежними стінами 2000 м2 і більше, в будів- лях заввишки в два поверхи і більше, а також в одноповерхових ба- гатопогонових будівлях з категорією виробництва "В" площею понад 10000 м2 слід передбачати внутрішній протипожежний водопровід при розрахунковій витраті води на два струмені по 5 л/с. Примітка. При визначенні розрахункової витрати води на зов- нішнє пожежогасіння навісів для звірів та кроликів об'єм навісів слід приймати з коефіцієнтом 0,5. Об'єм навісу визначають множенням площі вертикаль- ного поперечного перерізу ( в межах осей зовніш- ніх стояків, верхнього контуру покрівлі та рівня підлоги) на довжину навісів. 3.7. Вільний напір води в трубопроводах при проточних та групових напувалках слід приймати не менше 2 м, а при автонапувал- ках - за даними заводу, що виготовляє напувалки. 3.8. Прокладку водопровідних труб в будівлях та приміщеннях слід передбачати відкритою - по стінах і колонах, а також по стаціонарних годівницях, клітках, постійній огорожі станків, стійл, денників тощо, межа вогнетривкості яких повинна становити не менше 1 години. Для напування тварин і птиці на вигулах необхідно передбачати прокладання водопровідних труб для подачі води до напувалок, що розміщуються на вигулах, при цьому не допускається прокладання во- допровідних труб в місцях, де вони можуть стикатися з гноєм і послідом, підлягати механічним впливам, заважати прибиранню гною і посліду або транспортуванню кормів. 3.9. В твариннницьких будівлях на мережі виробничого водопро- воду слід передбачати установку кранів для миття підлог з розра- хунку радіусу дії 30 м і тиску на сприску не менше 5 м. 3.10. Для заповнення протипожежних ємкостей (резервуарів, водойм) водою на вводах внутрішнього водопроводу в будівлі необхід- но передбачати з'єднувальні головки діаметром 50 мм для приєднання пожежних рукавів. 3.11. Для виробничого водопроводу тваринницьких будівель слід застосовувати, як правило, плластмасові труби, які дозволяються для питних водопроводів, а також сталевих тонкостінних неоцинкова- них труб. Застосування металевих труб з товщиною стінок та діамет- ром, більшим ніж визначено розрахунком, не допускається. 3.12. Для обліку загальної витрати води підприємством слід передбачати установку водоміра на вводі водопроводу. Необхідність установки водоміра на вводах в окремі будівлі повинна бути техно- логічно обгрунтована. 3.13. Установку запірної арматури на мережі виробничого водо- проводу слід передбачати: на вводі водопроводу в будівлю; на від- галуження від магістралі; на підводках до групових напувалок, технологічного обладнання і сіток для підмивання вимені. На мережі виробничого водопроводу тваринницьких будівель і приміщень, а також вигульних, вигульно-кормових майданчиків та літніх таборів слід передбачати випускні пристрої для спорож- нення трубопроводів. 3.14. Розрахункові витрати води на напування тварин з ав- тонапувалок слід визначати у відповідності з обов'язковим до- датком 2. - 9 - 3.15. Витрати води спеціальними приладами і відсоток одно- часної їх дії слід приймати у відповідності з обов'язковим додатком 3. 3.16. Загальні усереднені питомі витрати води на окремих типах тваринницьких підприємств наведені в довідковому додатку 4. У додатку не враховані витрати води на господарсько-питні потреби для обслуговуючого персоналу. Ці витрати слід передбачати додатково у відповідності з діючими нормативними документами, які регламентують проектування внутрішнього водопроводу в будівлях. 3.17. Внутрішню каналізацію тваринницьких будівель слід пе- редбачати для відведення: а) виробничих стічних вод від миття тварин, прибирання при- міщень і доїльних майданчиків, від миття устаткування (посуду, апаратури, молокопроводів тощо), а також від проточних напувалок у пташниках; б) господарсько-побутових вод від санітарних приладів. Системи внутрішньої каналізації будівель визначаються тех- нологією проектування відповідних підприємств. 3.18. В одноповерхових птахівничих будівлях для кліткового утримання птиці виробничі стічні води ( від миття підлоги, миття обладнання тощо) допускається збирати та відводити до трапів від- критими лотками; розміри лотків визначаються розрахунком, але в усіх випадках їх глибина повинна бути не більше 120 мм, а ширина- не менше 100 мм. 3.19. На магістральних випусках стічних вод від проточних напувалок, що встановлюють в птахівничих будівлях, слід передба- чати уловлювачі для пуху та пера. 3.20. Технологічне обладнання для приймання, транспортуван- ня та обробки молока, а також для миття молочного посуду слід приєднувати до каналізаційної мережі з розривом струменя не менше 20 мм. 3.21. Обладнання для збирання та обробки видаленого гною (посліду) і стоків від миття підлог в будівлях і приміщеннях для утримання тварин та птиці слід проектувати, користуючись вказівками відповідних норм технологічного проектування. 3.22. Пожежогасіння на тваринницьких підприємствах повинне здійснюватися з пожежних гідрантів, які встановлюються на мережі господарсько-питного або виробничого водопроводу, а окремих бу- дівель і споруд, як правило, з водоймищ (природних або штучних) відповідно до діючих норм. 3.23. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння тваринницьких підприємств на одну пожежу повинні прийматися з розрахунку на одну будову, яка потребує найбільших витрат води згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84. 3.24. Розрахункову кількість одночасних пожеж на підприємст- ві слід приймати в залежності від площі, яку воно займає: одна пожежа при площі до 150 га, дві пожежі - понад 150 га. 3.25. Тривалість гасіння пожежі повинна прийматися 3 години, а для будівель І та ІІ ступенів вогнетривкості з приміщеннями категорії "Д" - 2 години. 3.26. Кількість пожежних резервуарів або водоймищ повинна бути не менше двох, при цьому в кожному з них повинно зберігатися не менше 50% об'єму води на пожежогасіння. 3.27. Пожежні водоймища і резервуари допускаються для під- приємств з категорією будівель "В" і "Д" при витратах води на зовнішнє пожежогасіння 10 л/с і менше. Поповнення пожежних ре- зервуарів повинне провадитися від господарсько-питного водопрово- ду. - 10 - 3.28. Протипожежні водоймища та інші джерела водопостачання обладнуються під'їздами та майданчиками для розвороту пожежних автомобілів. 3.29. Для використання при гасінні пожежі водонапірних башт необхідно на мережі водопроводлу передбачати влаштування спеаль- ного колодязя із стояком з двома з'єднувальними головками діамет- ром 80 мм або установку гідранта. 4. СИСТЕМИ МІКРОКЛІМАТУ І ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ 4.1. Системи мікроклімату тваринницьких будівель слід проекту- вати згідно з вимогами норм технологічного проектування підпри- ємств відповідного напряму, нормами даного розділу та діючими нормативними документами по проектуванню систем опалення, вентиля- ції і кондиціонування. 4.2. В приміщеннях для утримання тварин системи мікроклімату повинні забезпечувати зоогігієнічні параметри середовища, що від- повідають нормальному фізіологічному стану та максимальній продук- тивності поголів'я. 4.3. Технічне забезпечення мікроклімату тваринницьких примі- щень слід здійснювати за допомогою відповідних інженерних систем на основі посиленого теплозахисту будівель та високого гігієніч- ного рівня технологічних процесів, пов'язаних з утворенням та ви- даленням шкідливостей. 4.4. Розрахункові параметри повітря приміщень при проектуван- ні опалення і вентиляції слід приймати: а) в основних виробничих приміщеннях - згідно з нормами технологічного проектування відповідних об'єктів; б) в приміщеннях, для яких параметри повітря нормами технологічного проектування не визначені, - у відповіднос- ті з діючими державними стандартами або завданням на проектування. Значення коефіцієнтів теплообміну внутрішніх поверхень огороджувальних конструкцій тваринницьких приміщень слід приймати згідно з вимогами п.2.23. 4.5. Параметри зовнішнього повітря для розрахунку систем забезпечення мікроклімату приміщень для утримання тварин та птиці слід приймати окремо для холодного, теплого періодів та перехід- них умов згідно з даними, наведеними в додатку 6. При цьому слід приймати: - в холодний період при проектуванні систем опалення, вен- тиляції і кондиціонування повітря - параметри Б; - в теплий період при проектуванні систем вентиляції та кондиціонування повітря - параметри а; - для перехідних умов температура зовнішнього повітря виз- начається розрахунком теплоповітряного балансу індиві- дуально для кожної будівлі, виходячи з можливості створення нормативного режиму мікроклімату без штучного підігріву припливного повітря. Відносну вологість зовнішнього повітря при цьому слід приймати: при перехідній температурі від 0 град. С та нижче - 85%, при температурі вище О град.С - 80...75%. 4.6. В усіх тваринницьких приміщеннях з нормативними парамет- рами повітря необхідно передбачати цілорічні системи припливно- витяжної вентиляції. Повітрообмін визначається для теплого, холодного періодів року та перехідних умов на основі розрахунку тепловологісного і газового балансів приміщень. В усіх випадках повинен забезпечуватися мінімальний повітро- обмін, розрахований у відповідності з технологічними вимогами. Кондиціонування повітря допускається при техніко-економіч- ному обгрунтуванні при вирощуванні племінного молодняка тварин і птиці. - 11 - 4.7. Подачу свіжого повітря в системах припливної вентиляції в холодний та перехідний періоди слід здійснювати у верхню зону приміщень, при цьому температура струменя на вході в зону обслу- говування не повинна бути нижчою за розрахункову температуру по- вітря більш ніж на 2 град. С; подача непідігрітого повітря систе- мами з механічним збудженням повинна проектуватися переважно з за- стосуванням попереднього підмішування теплого повітря приміщення до зовнішнього. У теплий період припливне повітря, як правило, необхідно по- давати в зону розташування тварин та птиці. Не допускається зосереджений приплив у приміщеннях з пиловид- ними кормами. 4.8. Видалення забрудненого повітря, як правило, повинно здійснюватися з нижньої зони, при цьому перевагу слід надавати системам з видавлюванням відпрацьованого повітря крізь гратчасті або сітчасті підлоги. Викид повітря в атмосферу слід здійснювати над покрівлею будівель за допомогою шахт або труб, передбачаючи мінімальну їх кількість. Не допускається застосування високих і факельних вики- дів. Очищення повітря перед викидом необхідно здійснювати в разі неможливості забезпечення природоохоронних нормативів забруднення атмосфери іншими способами, в тому числі за рахунок підвищення екологічної чистоти технологічних процесів і розсіювання шкідливо- стей в атмосфері. 4.9. Необхідність опалення тваринницьких і птахівничих примі- щень визначається розрахунком теплоповітряного балансу. При проек- туванні систем, як правило, слід застосовувати повітряне опалення, поєднане з припливною вентиляцією; температура перегрівання повітря не повинна перевищувати 50 град. С. Якщо з технічних причин влашту- вання такої вентиляційно-опалювальної системи неможливе (труднощі з регулювюанням, занадто високе перегрівання повітря), слід засто- совувати автономні рециркуляційні системи повітряного опалення. В родильних приміщеннях, будівлях для утримання свиноматок з поросятами, молодняка худоби і птиці поряд з повітряним опаленням допускається застосування місцевих опалювальних приладів з гладкою поверхнею, що легко очищається. Для обігрівання поросят-сисунів і молодняка птиці слід перед- бачати системи локального обігріву. Температуру поверхні опалювальних приладів слід приймати: а) в приміщеннях для утримання птиці на підлозі - не більше 105 град. С; б) в приміщеннях для утримання птиці в клітках і тварин, а також в інших виробничих приміщеннях - до 150 град. С. 4.10. Теплопостачання виробничих будівель необхідно проекту- вати виходячи з потужності підприємств, видів та співвідношення теплових навантажень, режиму теплоспоживання окремих об'єктів, ха- рактеру паливно-енергетичних ресурсів. Схему теплопостачання, як правило, слід передбачати комбіно- вану - с центральним джерелом тепла, що забезпечує групу спожива- чів з регулярним навантаженням, і місцевими генераторами тепла, що обслуговують окремі споруди з циклічним теплоспоживанням. Потреби тепла і палива на опалення і вентиляцію будівель по- винні визначатися на основі розрахунку теплового балансу приміщень, виходячи з фактичної тривалості періоду теплопостачання. Потреби тепла для технологічних процесів визначаютьсяч згідно з технологічним завданням і галузевими нормативними документами. - 12 - У централізованих системах теплопостачання як теплоносій слід приймати воду температурою 150 град. С; допускається для систем з малопотужними тепловими установками використання води з більш низь- кою температурою (до 95 град.С) та пари. 4.11. Гаряче водопостачання будівель слід проектувати згідно з вимогами норм технологічного проектування та відповідних норматив- них документів по проектуванню систем. 4.12. В системах мікроклімату і теплопостачання при техніко- економічному обгрунтуванні і наявності автоматизованого обладнання спеціального призначення слід використовувати вторинні енергетичні ресурси, в тому числі тепло димових газів котельних установок, ви- тяжного повітря, молока при його охолодженні. 4.13. Димовидалення з тваринницьких приміщень (будівель), які не мають світлових або світлоаераційних ліхтарів, повинне пе- редбачатися у відповідності з СНиП 2.04.05-91. 4.14. Витяжну протидимову вентиляцію слід проектувати: а) з коридорів без природного освітлення, пандусних кліток і тваринницьких приміщень з категорією виробництва "В"; б) з кожного виробничого і складського приміщення категорій "А", "Б", "В" без природного освітлення площею 50 м2 і більше. 4.15. Витрати диму, який видаляється з приміщень і коридорів через площу люків і шахт димовидалення, визначаються розрахунком у відповідності з СНиП 2.04.05-91. Загальна площа поперечного пере- різу димових шахт тваринницьких приміщень в усіх випадках не повин- на бути менше 1% площі підлоги приміщення. 4.16. У випадках виникнення пожежі у тваринницькому приміщенні технологічні вентиляційні системи повинні відключатися автоматично і дистанційно. 4.17. Припливну протидимову вентиляцію слід проектувати для будівель у два і більше поверхів категорії "В" для подачі зовнішньо- го повітря для пожежі: а) в сходові і пандусні клітки, що не задимляються; б) в тамбури-шлюзи при сходових і пандусних клітках, що не задимляються. 5. ОСВІТЛЕНІСТЬ ПРИМІЩЕНЬ 5.1. Для забезпечення нормального функціонування будівель, споруд і окремих приміщень в них потрібно передбачати необхідну освітленість, яка визначається їх технологічним призначенням та відповідними системами. Природна освітленість забезпечується за допомогою проникнення природного світла через віконні прорізи в стінах, а при значній ши- рині будівель додатково через верхні ліхтаря. Штучна освітленість забезпечується за допомогою електроосвіт- лювальних приладів. 5.2. В будівлях і спорудах для тваринництва приміщення за умо- вами зорової роботи поділяються на чотири групи: - І группа - приміщення, в яких провадиться розрізнення об'єк- тів зорової роботи при фіксованому напрямку лінії зору пра- цюючих на робочу поверхню (лабораторії в молочних, пунктах штучного осіменіння, на станціях трансплантації ембріонів тощо); - ІІ група - приміщення, в яких провадиться розрізнення об'єктів при нефіксованій лінії зору та огляд оточуючого простору (приміщення для отелення, опоросів та окотів тва- рин, амбулаторії ветеринарних пунктів та манежі в пунктах штучного осіменіння, кормоприготувальні приміщення тощо); - 13 - - ІІІ група - приміщення, в яких провадиться періодичний огляд оточуючого простору (приміщення, де утримуються твари- ни та птиця, побутові приміщення для персоналу, підсобні приміщення у виробничих будівлях тощо); - ІY група - приміщення, де проходить загальне орієнтування в просторі (складські приміщення, проходи, коридори тощо). 5.3. Природна освітленість визначається як відношення освітле- ності приміщень до освітленості зовні будівлі, що виражається у відсотках. Ця величина називається коефіцієнтом природної освітле- ності (КПО) і розраховується згідно з діючими нормативно-методич- ними документами, що регламентують проектування освітленості в приміщеннях. У будівлях для тваринництва допускається визначення природної освітленості, яка виражена світловим коефіцієнтом (СК), тобто від- ношенням площі світлових прорізів в стінах до площі підлоги примі- щень. Штучне освітлення може бути загальним, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно, або місцевим, додатковим до загального, що утворюється світильниками, які кон- центрують світовий потік безпосередньо на робочому місці. Штучна освітленість вимірюється в люксах. Норми природного та штучного освітлення наведені в рекомендо- ваному додатку 7. 5.4. Керування роботою освітлювальних установок доцільно здійснювати за допомогою автоматичних пристроїв згідно з добовими графіками з урахуванням рівня природного освітлення. 5.5. У виробничих приміщеннях будівель і споруд необхідно передбачати чергове та аварійне освітлення згідно з вказівками діючих нормативно-методичних документів по проектуванню освітлю- вального обладнання промислових підприємств. 6. ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНІ ПРИСТРОЇ 6.1. Електротехнічні установки повинні проектуватися у відпо- відності з Правилами влаштування електроустановок (ПВЕ) та діючи- ми нормативними документами, що регламентують ці питання. 6.2. Категорії електроприймачів та забезпечення надійності електропостачання будівель і приміщень слід приймати у відповід- ності з діючими нормами технологічного проектування сільських електричних мереж та електростанцій. 6.3. У приміщеннях для утримання тварин необхідно передбачати пристрої для вирівнювання електричних потенціалів. 7. ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА 7.1. Організація будівельного виробництва при спорудженні бу- дівель і споруд для тваринництва повинна бути спрямована на вирі- шення організаційних, технічних та технологічних питань для досяг- нення кінцевого результату - введення в дію об'єкта з необхідною якістю та в установлені строки. 7.2. Спорудження будівель і споруд допускається лише на під- ставі попередньо розроблених рішень, які повинні бути закладені в проекти організації будівництва та виконання робіт. 7.3. При будівництві підприємств, до складу яких входить біль- ше трьох будівель і споруд однакового призначення, їх будівництво та введення в експлуатацію повинно передбачатись, як правило, пус- ковими чергами, як це передбачається проектом. 7.4. Основній роботі по зведенню будівель і споруд повинна - 14 - передувати робота підготовчого періоду: створення геодезичної розбивочної основи: зрізування рослинного шару грунту та забезпе- чення його зберігання; вертикальне планування території (згідно з проектними позначками); створення проектного похилу до дренажу; створення під'їзних автошляхів; прокладання інженерних мереж; за- безпечення будівельного майданчика протипожежним водопостачанням. 7.5. Після закінчення робіт по вертикальному плануванню слід виконати роботу по влаштуванню основи (штучної або природної) згідно з вказівками відповідних нормативних документів. У тому випадку, коли проектом передбачається виконання спе- ціальних робіт (осідання грунтів, розроблювані території та ін.) по влаштуванню основи, вони повинні виконуватись до проведення вертикального планування території. 7.6. Зведення надземних конструкцій будівель і споруд або їх частин (секцій, прогонів, ярусів, ділянок, захваток та ін.) забороняється до повного закінчення влаштування підземних конструк- цій і зворотної засипки котлованів, траншей і пазух з ущільненням грунту до щільності його в природному стані або передбаченому проектом (за винятком підземних конструкцій, зведння яких проекта- ми виконання робіт передбачено в інші строки). 7.7. Будівництво бажано виконувати захватками. 7.8. Точність розбивки осей будівель і споруд повинна відпові- дати вимогам, встановленим нормативними документами, що регламен- тують геодезичні роботи в будівництві. 7.9. Розбивка місць встановлення стовпчастих фундаментів ви- конується етапами: спочатку виносяться маячні фундаменти, а потім рядові. До початку робіт по влаштуванню фундаментів необхідно про- класти труби зливної каналізації та захисту електрокабеля. 7.10. Грунт на підошві свердловин утрамбовується щебенем. Зворотну засипку фундаментів необхідно виконувати з пошаровим трамбуванням грунту. 7.11. Монтаж збірних залізобетонних конструкцій необхідно виконувати у такій послідовності: стовпчасті фундаменти, колони, панелі зовнішніх стін, ригелі та плити покриття. 7.12. Монтаж металоконструкцій будівель і споруд виконується у відповідності з монтажними схемами заводів-виготовлювачів з обов'язковим забезпеченням стійкості всієї споруди або окремих її частин. 7.13. Приховані роботи підлягають засвідченню із складанням актів за відповідною формою. Акт засвідчення прихованих робіт повинен складатися на завершений процес, який виконано самостій- ним підрозділом виконавців. 7.14. Виконання будівельно-монтажних робіт в умовах реконст- рукції об'єктів необхідно пов'язувати з виробничою діяльністю підприємства, яке реконструюється. Замовник і підрядник повинні визначити узгодженість дій і відповідального за оперативне керів- ництво роботами. 7.15. При реконструкції об'єктів належить враховувати дані обстеження технічного стану конструкцій, транспортних засобів і комунікацій, обладнання, інженерних мереж та умов виробництва. 7.16. При виконанні будівельно-монтажних робіт слід дотри- муватись правил по техніці безпеки в будівництві згідно з норма- тивним документом, що регламентує ці правила та правил пожежної безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт. - 15 - 8. ВИМОГИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД 8.1. Будівлі і споруди для тваринництва підпадають під інтен- сивну зовнішню дію і працюють в багатьох випадках у складних експлуатаційних умовах. Вони мають ряд характерних особливостей, які визначаються специфікою технології сільськогосподарського ви- робництва та режимом роботи споруд. З метою попередження передчасного спрацювання будівель і споруд необхідно дотримуватися правил їх технічної експлуатації, що передбачають правильне їх утримання, організацію систематич- ного контролю за їх станом, своєчасний ремонт. 8.2. Огляди будівель і споруд провадять: - загальні (двічі на рік - весною і восени), коли оглядають усі приміщення, конструкції будівель та їхні частини; - часткові, при яких оглядають окремі частини будівель або види інженерного устаткування (центральне опалення, електро- обладнання тощо); - позачергові у випадках, коли внаслідок стихійних явищ мо- жуть бути пошкоджені частини будівель. Результати оглядів оформляються актами та служать основою для визначення обсягів робіт по ремонту будівель і споруд. 8.3. Обов'язковою умовою правильної технічної експлуатації будівель і споруд є постійний нагляд за станом їхніх конструкцій і частин, виявлення і своєчасне усунення пошкоджень з обов'язко- вим виявленням і усуненням причин таких пошкоджень. 8.4. Не дозволяється перевантаження несучих конструкцій або зміна характеру і розподілу діючих навантажень порівняно з проект- ними. 8.5. Для захисту фундаментів від надмірного зволоження необхідно не допускати витікання води з підземних комунікацій та забезпечити відвід поверхневих та атмосферних вод від будівель шляхом планування території і влаштування вимощення по периметру зовнішніх стін кожної будівлі і споруди. 8.6. Не допускається зволоження, промерзання та переохолод- ження стін, поява в них тріщин, продування і намокання у швах. 8.7. Враховуючи, що довговічність та збереження будівель і спо- руд значною мірою залежать від стану покриттів, необхідно забезпечу- вати постійний і старанний нагляд за несучими конструкціями покрит- тів. Дерев'яні балки та ферми уражаються шашелем, пліснявіють та гниють. В залізобетонних конструкціях важливо слідкувати за станом захисного шару, перевіряти стан захисних покриттів закладних мета- левих деталей і зварних з'єднань між несучими елементами. Головну увагу під час огляду металевих конструкцій необхідно звертати на якість болтових та зварних з'єднань і стан захисного (фарбувального) шару. В усіх випадках необхідно ретельно слідкувати за станом по- криття та усувати можливість проникнення атмосферної вологи в перекриття. 8.8. Експлуатацію санітарно-технічних пристроїв та електро- обладнання необхідно розглядати не ізольовано, а як частину єдиної системи технічного обслуговування. При експлуатації систем опалювання слід особливу увагу приді- ляти щільності з'єднань та ізоляції магістральних трубопроводів, справності приладів, арматури та інших елементів, огляд яких про- вадять згідно з встановленими графіками. При огляді вентиляційних пристроїв необхідно звертати увагу - 16 - на рівень шуму та вібрацій при їх роботі, на зручність і безпеч- ність включення і виключення вентиляторів та підігрівальних еле- ментів. Внутрішні системи водопроводу в будівлях перевіряють відпо- відно до технічних норм. Особливо старанно слід оглядати трубопро- води, прокладені у прихованих місцях будівель і споруд. При експлуатації систем каналізації слід провадити система- тичний огляд приладів і арматури, періодичне промивання та очи- щення мережі, заходи по запобіганню засміченню і замерзанню трубопроводів. 8.9.З метою підтримання будівель і споруд у стані, необхідному для нормальної їх експлулатації, провадяться поточні та капітальні ремонти. Призначення поточних ремонтів полягає в систематичному і своєчасному виконанні робіт для усунення пошкоджень і несправностей частин будівель та здійсненні профілактичних заходів з метою за- хисту їх від передчасного спрацювання. Капітальними ремонтами передбачається заміна і відновлення окремих частин, конструкцій та обладнання будівель і споруд у зв'язку з спрацюванням та руйнуванням їх або роботи по заміні конструкцій (обладнання) міцнішими і економічнішими. 9. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 9.1. При розробці проектів будівель і споруд для тваринниць- ких підприємств повинні передбачатися заходи по раціональному ви- користанню природних ресурсів, охороні атмосфери, водних об'єктів та грунту від забруднення, захисту від шуму, вібрації, електричних та магнітних полів, забезпеченню радіаційної безпеки та санітарно- го очищення території. 9.2. Весь комплекс заходів повинен бути спрямований на дотри- мання норм гранично допустимих викидів (ГДВ) хімічних та біологіч- них інгредієнтів (пестицидів, залишків мінеральних та органічних добрив, викидів від транспортних засобів, відходів від діяльності підприємства: гною, стічних вод, шкідливих газів, патогенної мікро- флори, личинок та яєць гельмінтів тощо) в атмосферне повітря, грунт, поверхневі і підземні водні джерела, продукти харчування, а також на дотримання встановлених захисних зон від підприємств чи окремих будівель до сельбищної території сільських та міських поселень або територій, що прилягають до них, згідно з санітарними нормами. 9.3. Методи і ступені очищення стічних вод повинні визначати- ся в залежності від місцевих умов з урахуванням можливого викорис- тання очищених стічних вод для сільськогосподарських потреб та повинні забезпечувати екологічну безпеку. 9.4. При скупченні тварин на обмеженій території тваринниць- кого підприємства промислового типу та при впровадженні водо- містких технологій виробництва і значній кількості біогенних еле- ментів, патогенної мікрофлори, личинок та яєць гельмінтів, а та- кож шкідливих хімічних речовин, які містяться у виробничих стоках підприємств, та при недостатній ефективності очисних споруд слід розробляти і здійснювати заходи по попередженню забруднення водних джерел, в тому числі і підземних. 9.5. В разі надходження у водні джерела декількох речовин з однаковими ознаками шкідливості, що лімітуються і відносяться до 1 та 2 класу безпеки та з урахуванням добавок, сума відношення концентрації (С + С + ... + С ) кожної речовини в одному 1 2 n об'єкті до відповідної гранично-допустимої концентрації (ГДК) не повинна перевищувати одиницю: - 17 - С С С 1 2 n -------- + -------- +...+ --------
