Как стало известно Национальной энциклопедии строительства ProfiDom.com.ua, в «Экономической правде» опубликован анализ проблемы – «Зачем энергетики «забивают гвозди» в гроб водоканалов».
«За законом «Про ринок електричної енергії», водоканали повинні увійти в ринок електроенергії із стовідсотковою передоплатою. До 1 січня 2019 року, згідно з останніми змінами до закону, водоканалам потрібно укласти нові договори з постачальними організаціями. Якщо договорів не буде, відповідні організації не зможуть постачати електроенергію водоканалам.
Чому водоканали не можуть забезпечити стовідсоткову передоплату? Є низка об'єктивних причин.
Перша — тариф не покриває всі витрати підприємств. Вартість електроенергії в тарифі становить в середньому 35%. Коли відбувається підвищення вартості електроенергії, на жаль, не відбувається автоматичного підвищення вартості електроенергії в тарифі для водоканалів. Процедура коригування складових тарифів затягнута в часі на кілька місяців.
Друга — більшість водопровідно-каналізаційних підприємств не отримали погашення боргів з різниці в тарифах, що утворилася до 1 січня 2016 року.
Третя — затримання відшкодування сум пільг та субсидій.
Четверта — низька енергоефективність обладнання водоканалів.
Таким чином, через складну фінансово-економічну ситуацію підприємства галузі мають значну заборгованість із спожитої електроенергії — близько 6 млрд грн. Найгірша ситуація — в зоні проведення операції об'єднаних сил: 1 жовтня 2018 року борг водопровідно-каналізаційних підприємств Луганської області становив 1,6 млрд грн, Донецької області — 1,2 млрд грн. Складна ситуація на Харківщині — 1,34 млрд грн, Дніпропетровщині — 813 млн грн, в Києві — 294 млн грн.
Водоканали не можуть вчасно розраховуватися навіть за нинішньою системою розрахунків, за фактом отриманих послуг, не кажучи про попередню оплату.
Якщо ситуацію не виправити, підприємствам галузі доведеться укладати договори з постачальником «останньої надії» за значно вищими тарифами. Враховуючи вагому частку електроенергії в собівартості послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, це призведе до чергового підвищення тарифів.
Крім того, після 90 днів постачання електроенергії за умовами «останньої надії» підприємства взагалі залишаться без електроенергії. Через наявну заборгованість за електроенергію енергетичні компанії вже зараз вживають заходи адміністративного та фінансового тиску на водоканали.
Нові законодавчі вимоги можуть призвести до банкрутства стратегічних підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, що спричинить катастрофічні соціальні, економічні й техногенні наслідки. Без радикального покращення стану підприємств застосовувати зміни до закону не можна.
Що потрібно зробити в цій ситуації?
Перше — негайно відкласти запровадження норм закону про ринок електроенергії щодо зміни порядку укладання договорів з постачальником струму.
Друге — прирівняти водоканали до споживачів універсальної послуги, що означатиме фіксований тариф та меншу вірогідність його частих змін.
Третє — змінити систему утворення тарифів, щоб водоканали могли швидше реагувати на об'єктивні зміни на ринках електроенергії, праці та пального.
Четверте — врегулювати питання державної компенсації різниці в тарифах.
П'яте — затвердити нормативно-правову базу щодо захисту підприємств критичної інфраструктури від вимкнення електропостачання.
Члени асоціації «Укрводоканалекологія» розуміють, що галузь не може жити за старими правилами. У нас провалюються колектори, у нас тотально зношені мережі, але ми не відчуваємо уваги Кабміну до проблем критичної інфраструктури.
Для нормальної роботи водоканалам потрібні нові правила та інвестиції, потрібна довготермінова державна стратегія розвитку. Однак, доки країну буде контролювати спілка олігархів, у нашій галузі стратегії не буде».
