ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Проектування

ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ

ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

Основні положення проектування

ДБН В.2.4-2-2005

Офіційне видання

Держбуд України

Київ 2005

РОЗРОБЛЕНО:

ВНЕСЕНО

ТА ПІДГОТОВЛЕНО

ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:

ПОГОДЖЕНО:

ЗАТВЕРДЖЕНО:

Українським державним головним науково-дослідним виробничим інститутом інженерно-технічних і екологічних вишукувань (УКРНДІІНТВ) Держбуду України,

ЗАТ "УкркомунНДІпрогрес" Держжитлокомунгоспу України

(керівники розробки: канд. техн. наук Чуніхін В.Г.

інж. Соколов В.А., канд. техн. наук Абрамович I.О.  ;

відповідальні виконавці: канд. геол.-мін. наук Абрамов І.Б., інж. Бондар І.Л.; виконавці: канд. техн. наук Ютіна А.С.,

інж. Тітов А.І.)

За участю:

Управління державної екологічної експертизи

та науково-технічної діяльності Мінприроди України

(інж. Калиновський СВ., інж. Матвеева Є.Ф.,

інж. Побочен ко Л. I);

КП "КримПІНТІЗ" (інж. Ткаченко М.П.);

Української асоціації автопідприємств санітарної очистки

(канд. техн. наук Петухов І.С.)

Управлінням науково-технічної політики та інформаційних технологій у будівництві, Відділом промислової забудови та проблем ЧАЕС Держбуду України

Міністерством екології та природних ресурсів України

(лист № 5474/22-5 від 21.05.2003 p.);

Міністерством охорони здоров'я України

(лист № 05.01-13-19/291 від 27.06.2003 p.);

Держнаглядохоронпраці України

(лист № 06-6а/2213 від 05.05 2003 p.);

Державним департаментом пожежної безпеки МНС України

(лист № 17/3/2354 від 29.07.2003 p.);

Держжитлокомунгоспом України

(лист № 7/2-654 від 18.11.2003 р.)

Наказом Держбуду України від 17.06.2005 р. № 101 і надано чинності з 1 січня 2006 року

З дати набуття чинності цих Норм на території України втрачає чинність в частині про­ектування "Інструкція з проектування та експлуатації полігонів твердих побутових відходів", розроблена Академією комунального господарства ім. К.Д.Памфілова та затверджена Міністерством житлово-комунального господарства РРФСР 21.08.1981 р.

Право власності на цей документ належить державі. Відтворювати, тиражувати і роз­повсюджувати цей документ повністю чи частково на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу Державного комітету України з будівництва та архітектури заборонено. Стосовно врегулювання прав власності звертатись до Державного комітету України з будів­ництва та архітектури.

"

Введено:  «ИМЦ» ( г. Киев, ул. М. Кривоноса, 2а; т/ф. 249-34-04 )

© Держбуд України, 2005

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ                        ДБН В.2.4-2-2005

Основні положення проектування                                             Вводяться вперше

Чинні від 2006-01-01

Ці Норми поширюються на проектування нового будівництва, реконструкцію, технічне переос­нащення й рекультивацію полігонів твердих побутових відходів (далі - полігонів ТПВ).

Ці Норми не поширюються на проектування полігонів захоронения відходів токсичних, радіо­активних, сільськогосподарського виробництва, спеціалізованих установ і інших промислових відходів.

Склад, порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації полігона ТПВ мають відповідати вимогам ДБН А.2.2-3.

Норми є обов'язковими для застосування органами державного управління і нагляду, замовниками (інвесторами), проектними організаціями, підрядниками, іншими юридичними і фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності у будівництві незалежно від форм власності.

Основні терміни та визначення понять наведеш у додатку А.

Перелік нормативних документів, на які є посилання в цих Нормах, наведений у додатку Б.

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1  Полігони ТПВ є інженерними спеціалізованими спорудами, які призначені для захоронения
твердих побутових відходів.

1.2Полігони ТПВ повинні забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну
безпеку навколишнього природного середовища, запобігати розвиткові небезпечних геологічних процесів
і явищ.

1.3  Розміри і потужність полігона ТПВ повинні визначатись потребами у складуванні твердих
побутових відходів із урахуванням екологічних вимог і санітарних норм, кількості населення, розра­хункового терміну експлуатації, річної норми накопичення ТПВ.

1.4На полігони ТПВ приймають тверді побутові відходи з житлових і громадських будинків, установ,
підприємств торгівлі та громадського харчування, а також вуличне, садово-паркове, будівельне сміття і
деякі види твердих інертних відходів за відповідним обґрунтуванням, а також промислові відходи III- IV
класів небезпеки відповідно до додатку Ж з дозволу місцевих органів санітарно-епідеміологічної та
екологічної служб та пожежної інспекції.

Промислові відходи IVкласу небезпеки можуть використовуватись на полігоні твердих побутових відходів як ізолюючий матеріал.

1.5Прийняттю на полігони ТПВ не підлягають відходи, які можуть бути вторинною сировиною (за
можливості їх утилізації); відходи, що містять токсичні, отруйні та агресивні щодо споруд полігона ТПВ
речовини.

1.6    Як правило, складуванню на полігонах ТПВ підлягає тільки та частина твердих побутових
відходів, що не може бути утилізована,

1.7    Рекомендується при полігонах ТПВ передбачати спеціальні споруди для вилучення ресурсно-
цінних компонентів ТПВ згідно із чинним законодавством.

1.8    При полігонах ТПВ, де відбувається складування брикетів ТПВ, рекомендується передбачити
майданчик для створення технологічних ліній з виробництва брикетів.

1.9    Полігони ТПВ, де відбувається одночасне складування як звичайних, так і брикетованих ТПВ,
повинні мати окремі ділянки їх складування.

1.10   Полігони ТПВ необхідно проектувати на основі інженерних та екологічних вишукувань.

1.11   При проектуванні полігонів ТПВ повинні бути передбачені:

- рішення, що забезпечують експлуатаційну надійність, економічність, мінімальне відчуження зе­мельних та інших природних ресурсів і обов'язкове повернення тимчасово відчужуваних земель для подальшого господарського використання;

-   розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище згідно з ДБН А.2.2-1;

-   інженерні заходи, що забезпечують стійкість полігона як споруди, його довговічність і безпеку
навколишнього середовища;

-   вимоги щодо безпеки життя і здоров'я людини.

1.12   Гідротехнічні споруди (дамби, водовідводи тощо) або їх елементи в складі полігонів ТПВ слід
відносити до класу капітальних споруд із урахуванням наслідків у разі аварії - згідно зі СНиП 2.06.01.

1.13    Проектом має бути передбачена рекультивація земель після закриття полігона TUB.

1.14   При розробленні рекультивованих або інших полігонів ТПВ як техногенних родовищ (чи з
іншою метою) проектна документація для складування перероблених відходів повинна відповідати
цим Нормам та погоджуватися відповідно до чинного законодавства.

1.15   На всіх етапах вибору ділянки під розміщення полігона ТПВ, його проектування та будівництва
необхідно керуватися чинним законодавством.

2 РОЗМІЩЕННЯ ПОЛІГОНІВ ТПВ

2.1     Ділянка для розміщення полігонів ТПВ повинна обиратися за територіальним принципом відповідно до схеми санітарного очищення міста чи регіону і проекту районного планування або генерального
плану населеного місця.

2.2     Полігони ТПВ розміщують:

1)   на землях несільськогосподарського призначення, непридатних для сільського господарства,
погіршеної якості, не зайнятих зеленими насадженнями (особливо лісами 1-ї групи);

2)на ділянках, де є можливість вжиття заходів і впровадження інженерних рішень, що виключають
забруднення навколишнього природного середовища, розвиток небезпечних геологічних процесів чи
інших негативних процесів і явищ;

3)   на ділянках, прилеглих до міських територій, якщо вони не включені в житлову забудову відповідно
до генерального плану розвитку міста на найближчі 25 років, а також під перспективну забудову;

4)на ділянках, що характеризуються природною захищеністю підземних вод від забруднення;

5)   за межами зон можливого впливу на водозабори, поверхневі води, заповідники, курорти тощо;

6)   з урахуванням рози вітрів відносно житлової забудови, зон відпочинку й інших місць масового
перебування населення за межами санітарно-захисної зони;

7)за межами міст;

8)   на відстані, не менше:

-   15 км від аеропортів;

-   3 км від межі курортного міста, відкритих водоймищ господарського призначення, об'єктів, які
використовуються з культурно-оздоровчою метою, заповідників, місць відпочинку перелітних птахів,
морського узбережжя;

-   1 км від межі міст;

-   0,5 км від житлової та громадської забудови (санітарно-захисна зона);

-   0,2 км від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі.

-   0,050 км від межі лісу і лісопосадок, не призначених для використання з метою рекреації.

Відстані від зазначених вище об'єктів можуть коригуватися за даними моделювання чи розрахунків впливу полігона ТПВ на навколишнє середовище, з обов'язковим погодженням з місцевими органами екологічного контролю та установами державної санітарно-епідеміологічної служби,

2.3Розміщення полігонів ТПВ не допускається:

-   на площах залягання корисних копалин і територіях з гірничими виробками без погодження з
органами державного гірничого нагляду;

-   у небезпечних зонах відвалів породи різних шахт чи збагачувальних фабрик;

-   у зонах активного карсту;

-   у зонах розвитку тектонічних розломів, зсувів, селевих потоків, снігових лавин, підтоплення й
інших небезпечних геологічних процесів, а також на територіях сезонного затоплення;

-   у заболочених місцях;

-   у зонах поповнення і виходу на поверхню підземних вод;

-   у зонах формування і використання мінеральних вод;

-   на територіях зон І, IIпоясу санітарної охорони водозаборів питних і мінеральних вод;

-   у охоронних зонах водойм;

-   у зонах санітарної охорони курортів та заповідників;

-   на землях, зайнятих чи призначених під зайняття лісами, лісопарками, іншими зеленими насад­женнями, що виконують захисні функції і є місцями масового відпочинку населення;

2.4            Розміщення полігонів ТПВ допускається:

-   на просадних ґрунтах за умови повного усунення просадних властивостей ґрунтів;

-   на потенційно підтоплюваних територіях за умови спорудження дренажу з улаштуванням проти­
фільтраційного екрана відповідно до 2.6 у основі і на схилах полігона і знезаражування вод у випадку
аварійної ситуації;

-   у зоні IIIпоясу санітарної охорони водозаборів за наявності в них природної захищеності (при­
сутність у літологічному розрізі достатньо потужних і витриманих водотривких порід), з улаштуванням
у чаші полігона надійного протифільтраційного екрана (коефіцієнт фільтрації води не більше 10~⁹ м/с);

-   у сейсмічних районах при дотриманні відповідних нормативних вимог СНиП ІІ-7;

-   на ділянках, віддалених від тектонічних розломів і активних зон геодинамічної напруженості, що
виявляються за допомогою інженерних вишукувань.

2.5Ґрунтові води на ділянці розміщення полігонів ТПВ повинні знаходитися на глибині не менше 2 м
від його основи.

2.6Протифільтраційним екраном полігонів ТПВ вважається екран, що має відповідно до євро­пейських стандартів коефіцієнт фільтрації води не більше 10-9 м/с.

2.7Полігони ТПВ за особливостями розташування в рельєфі поділяються на :

-   рівнинні (розташовані на відносно рівній поверхні з ухилом рельєфу до 5 %);

-   схилові (розташовані на схилах рельєфу з ухилом місцевості більше 5 %);

-   вододільні (розташовані на вододільних просторах);

-   ярово-балкові (розташовані в природних зниженнях рельєфу, балках і ярах);

-   котловинні чи кар'єрні (розташовані в штучних виїмках або кар'єрах після видобутку будівельних
матеріалів або корисних копалин);

-   гірські (розташовані в гірській місцевості);

-   змішані (наприклад, кар'єрно-схилові та ін.).

2.8Залежно від особливостей розміщення полігонів ТПВ у рельєфі виконують: комплекс інженерних,
екологічних і санітарно-гігієнічних вишукувань, оцінку впливу на навколишнє середовище, включаючи
середовище життєдіяльності людини, розробку конструктивних і технологічних проектних рішень,
обґрунтування заходів щодо зменшення або ліквідації негативного впливу на навколишнє середовище та
розвитку небезпечних геологічних процесів і явищ, а також забезпечення експлуатаційної надійності
полігонів ТПВ.

2.9За типом зволоження території, що визначається як відношення суми річних опадів до вологи, що
випаровується з поверхні суші (К_зв), і показаних у додатку В, полігони ТПВ відносять до зони :

I- надлишкового зволоження,        К_зв > 1,2;

II- достатнього зволоження,       К_зв     1,0...1,2;
ІІІ - нестійкого зволоження,        К_зв     0,75...1,2;
IV- недостатнього зволоження,  К_зв    0,5...0,75;
V- посушливої                          К_зв < 0,5.

2.10Залежно від типу зволоження території, на якій розміщаються полігони ТПВ, розраховується
об'єм утворення фільтрату, визначаються методи боротьби з його накопиченням, розмір секцій нако-
пичувачів фільтрату, тривалість їх наповнення й особливості складу робіт, зазначених у 2.8.

2.11      Відведення земельної ділянки під розміщення полігонів ТПВ, складання акта вибору та відве­дення здійснюються відповідно до чинного законодавства і нормативних документів.

3 ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІГОНІВ ТПВ

Склад проекту

3.1Проект полігона ТПВ згідно з ДБН А 2.2-3 має складатися з таких розділів:

3.1.1     Загальна пояснювальна записка

3.1.2Технологічний розділ: розрахунок місткості, технологічна схема з урахуванням черговості
будівництва, подовжній і поперечний технологічні розрізи, режим експлуатації, розрахунок потреби в
експлуатаційному персоналі, машинах і механізмах, рекомендації щодо рекультивації ділянки після
закриття полігона ТПВ

3.1.3Генеральний план ділянки: вертикальне планування, упорядкування, дороги, спеціальні гідро­технічні споруди (водовідвідні нагірні канави, дамби, водонепроникні основи тощо

3.1.4Архітектурно-будівельний розділ

3.1.5Санітарно-технічний розділ

3.1.6Електротехнічний розділ

3.1.7Основні техніко-економічні показники

3.1.8Зведений кошторис

3.1.9Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС)

3.1.10Санітарно-захисна зона і система моніторингу

3.1.11     Санітарно-технічний паспорт полігона ТПВ.

Інженерні дослідження території полігона ТПВ

3.2    На ділянці території, виділеної під полігон ТПВ, повинні бути виконані комплексні інженерні
вишукування, які включають топоґеодезичну зйомку, геологічні, гідрогеологічні, гідрологічні, екологічні
та санітарно-гігієнічні дослідження.

3.3    Для проектування полігона ТПВ необхідно мати план всієї ділянки в масштабі 1:500¸1:2000
залежно від ступеня складності рельєфу та план ділянки господарської зони в масштабі 1:500. Ситуаційний
план складається в масштабі 1:5000¸1:25000 залежно від розміру очікуваної зони впливу на навколишнє
середовище та ступеня її відображення.

3.4    Інженерні дослідження виконуються, як правило, за два етапи. На першому етапі - з метою
обґрунтування вибору ділянки розміщення полігона ТПВ за варіантами, на другому - з метою одержання
вихідних даних для розроблення необхідної проектної документації. Склад і обсяг інженерних досліджень
установлюється технічним завданням.

Розрахунок місткості полігона ТПВ

3.5Проектна місткість полігона ТПВ розраховується для обґрунтування розмірів ділянки скла­дування ТПВ. Розмір земельної ділянки, що відводиться під складування ТПВ, визначається залежно від:

-   строку експлуатації полігона ТПВ;

-   чисельності населення району, що обслуговується, з урахуванням перспективи його зростання;

-   норми накопичення ТПВ та їх щільності;

-   обсягу всіх інших відходів, що складуються з ТПВ (вуличне та будівельне сміття, деякі промислові
відходи, які дозволено складувати разом з ТПВ та інші);

-   геометричної форми ділянки та допустимої висоти складування відходів;

-   методу, який приймається для ущільнення відходів при складуванні;

-   напрямку подальшого використання земельної ділянки після закриття та рекультивації полігона
ТПВ.

3.6           Зурахуванням продуктивності застосовуваних на полігонах ТПВ машин і механізмів уста­новлюється така класифікація споруд залежно від річного об'єму прийнятих ТПВ (у тис. м³/рік): до 50,
51-100, 101-500, 501-1000, більше 1000.

Розрахунок потреби у засобах механізації (вітчизняного виробництва) для полігона ТПВ наведений у додатку Г.

3.7Площа ділянки складування ТПВ орієнтовно визначається діленням проектної місткості полігона
ТПВ (м³) на середню висоту складування відходів (м) із урахуванням їх ущільнення, середньої чи­сельності населення, що обслуговується, та за умови експлуатації полігона протягом не менше 15-20 років.

Рекомендовані площі ділянки складування ТПВ залежно від середньої чисельності населення наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1- Рекомендована площа ділянки складування ТПВ, га

3.8 Полігони ТПВ, що мають загальну висоту (для полігонів ТПВ у котлованах і ярах - глибину) понад 20 м і навантаження на використовувану площу понад 10 т/м², (або 100 тис. т/га), відносяться до категорії високонавантажених полігонів ТПВ. Площу ділянки (F) для високонавантаженого полігона ТПВ (при попередніх розрахунках) можна обчислити за емпіричною формулою:

,                                                                (3.1)

де    N    —   середня чисельність населення, яке буде обслуговуватися за розрахунковий строк експлуа­тації, тис. чол.;

Т     —  розрахунковий термін експлуатації полігона ТПВ, років.

3.9Проектування полігона ТПВ здійснюється на основі плану відведеної земельної ділянки та
прийнятої технології складування. Фактична місткість полігона ТПВ визначається на основі техно­логічних планів і розрізів.

Схема полігона ТПВ

3.10Основними елементами полігона ТПВ (рис. 3.1) є: під'їзна дорога, ділянка складування ТПВ,
господарська зона, інженерні споруди і комунікації.

3.11    Під'їзна дорога з'єднує автомобільну дорогу загального користування з ділянкою складування
ТПВ. Під'їзну дорогу розраховують на двосторонній рух. Категорія й основні параметри під'їзної дороги
визначають відповідно до розрахункової інтенсивності руху (автомобілів/добу).

3.12Основна споруда полігона ТПВ - ділянка складування ТПВ. Вона займає, як правило, до 85...95 %
загальної площі полігона ТПВ (залежно від об'єму ТПВ, що приймаються).

Ділянку складування розбивають на черги експлуатації з урахуванням забезпечення приймання відходів на кожній черзі протягом 3-5 років. У складі першої черги виділяють пусковий комплекс на перші 1-2 роки.

Складування відходів на першій, другій і, якщо дозволяє площа ділянки, на третій черзі ведеться на висоту у 2-3 яруси (висота ярусу приймається рівною 2,0... 2,5 м).

3.13       Кожна наступна черга експлуатації здійснюється шляхом збільшення рівня насипу ТПВ до
проектної позначки з подальшим складуванням шарами висотою 2,0...2,5 м. Розбивка ділянки скла­дування на черги виконується з урахуванням рельєфу місцевості та річної кількості ТПВ, що складуються.

3.14  Територія полігона ТПВ, у тому числі ділянка складування і господарська зона, має бути
захищеною від затоплення зливовими та талими водами з вище розташованих земельних масивів (діля­нок). Для забезпечення запобігання попаданню стоку зливових і талих вод, а також фільтрату з території
полігона у зовнішні водовідвідні споруди проектується комплекс гідротехнічних споруд. Господарська
зона, обвалування, зелені насадження, інженерні комунікації займають, як правило, 5...15 % загальної
площі полігона ТПВ.

Рис. 3.1- Рекомендована схема розміщення основних споруд полігона ТПВ

а - при співвідношенні довжини і ширини полігона ТПВ менше 1:2; б - те саме при співвідношенні понад 1:3; 1 - під'їзна дорога; 2 - господарська зона; 3 - нагірна канава; 4 - огорожа; 5 - зелена зона; 6 - ґрунт для ізолюючих шарів; 7 - майданчики складування ТБО; І, IIі III- черги експлуатації

Поверхневі (зливові та талі) води з території полігона збирають у секційний контрольно-регулюючий ставок. Місткість кожної секції слід розраховувати на об'єм максимального добового дощу, що пов­торюється раз на 10 років.

Освітлені води після контролю їх якості слід спрямовувати:

-   чисті - на виробничі потреби, при відсутності споживача - на водоскид;

-   забруднені - до ставка-випарника або до загальних каналізаційних чи спеціальних (при полігоні
ТПВ) очисних споруд стічних вод.

3.15     Як правило, на відстані 1...2 м від водовідвідної канави розміщується огорожа території полі­гона ТПВ. По периметру на смузі шириною 5...8 м проектується садіння дерев, прокладаються інженерні комунікації (водопровід, каналізація), встановлюються щогли електроосвітлення. За відсутності
інженерних споруд на цій смузі відсипаються кавальєри ґрунту, який буде використаний для ізоляції ТПВ.

3.16Господарська зона проектується на перетині під'їзної дороги з межею полігона ТПВ, що
забезпечує можливість експлуатації зони на будь-якій стадії його заповнення. У господарській зоні
розміщуються адміністративні, побутові та виробничі будинки і споруди.

Проектування ділянки складування

3.17         На ділянці складування передбачається створення котловану або траншеї. Глибина котловану,
який риють у основі полігона ТПВ, залежить від рівня ґрунтових вод. Основа днища котловану повинна
бути на 2 м вище прогнозованого рівня ґрунтових вод.

Ґрунт, що виймається з котловану під час його будівництва, використовують для проміжної та остаточної ізоляції ТПВ.

3.18Розміщення ґрунту з котлованів першої черги проектують у кавальєрах по периметру полігона
ТПВ, з котлованів другої черги грунт подається на ізоляцію ТПВ на картах першої черги.

3.19 Днище котловану проектують, як правило, горизонтальним, що забезпечує розподіл фільтрату по всій площі основи полігона ТПВ, проте, за необхідності, воно може бути з невеликим ухилом для стоку фільтрату в місце його збирання. Залежно від рельєфу місцевості і черговості складування ТПВ ділянка розбивається на кілька котлованів. На ділянках з ухилом понад 0,5 % проектується каскад котлованів (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 - Рекомендоване розміщення котлованів у основі полігона ТПВ

1 - кавальєр ґрунту; 2 - поверхня ділянки до розроблення котловану; 3 - основа ділянки складування; 4 - дорога, РГВ - рівень ґрунтових вод

3.20Перепад верхнього і наступних проміжних котлованів, а також різниця відміток основ двох
суміжних котлованів не повинні перевищувати 1 м (за більшої різниці потрібен розрахунок на стійкість
дамб). За необхідності влаштування на поверхні проміжних дамб проектують тимчасову дорогу для
проїзду сміттєвозів. На ділянках, розміщуваних у ярах, каскад котлованів поділяється дамбами.

3.21    При проектуванні висотних полігонів ТПВ найбільш економічними є земельні ділянки, близькі за
формою до квадрата, і такі, що припускають максимальну висоту складування ТПВ. Закладання укосів
висотного полігона визначається розрахунками надійності залежно від фізико-механічних характеристик
ТПВ та ґрунтів кар'єрів, із яких будуть відсипатися огороджувальні споруди. По контуру підошви схилів
висотного полігона ТПВ слід передбачати лотки для збирання та відведення фільтрату.

Схематично розріз висотного полігона ТПВ подано на рис. 3.3.

Рисунок 3.3 - Рекомендована схема висотного полігона ТПВ

I  - лісова смуга; 2 - бічний зовнішній ізолювальний шар; 3 - проміжний ізолювальний шар; 4 - ТПВ, які укладаються
на робочій карті; 5 - тимчасова тупикова дорога; 6 - тимчасовий проїзд з твердим покриттям; 7 - тверді побутові
відходи; 8 - природна або штучна водонепроникна основа; 9 - насичені фільтратом відходи; РФ - рівень фільтрату,
РГВ - рівень ґрунтових вод; 10 - лоток для збирання та відведення фільтрату дощових і талих вод зі схилів;

11- обвалування фільтратозбірного лотка; 12 - нагірна канава для збирання та відведення незабрудненого поверх­невого стоку (дощових і талих вод)

3.22Дно і укоси котловану повинні мати протифільтраційні екрани з природних матеріалів із
коефіцієнтом фільтрації води не більшим 10^-9 м/с і товщиною не меншою 1,0 м.

3.23Якщо протифільтраційний екран з мінерального ґрунту не відповідає вимогам 3.22, застосовують штучний протифільтраційний екран, що має коефіцієнт фільтрації води не більший за 10^-9 м/с, строк
дії більший ніж 75 років, стійкий до можливих навантажень, ультрафіолетового випромінювання і пошкодження гризунами. Для захисту штучної гідроізоляції від механічних ушкоджень на її поверхню

насипають шар дрібного піску, подрібненого суглинку або дрібнозернистих промислових відходів (IVкласу небезпеки) з розміром зерна не більше 0,5 мм, завтовшки не менше 0,5 м. Матеріал штучної гідроізоляції має бути хімічно стійким до тривалого впливу фільтрату.

3.24Використання інших матеріалів для укладання протифільтраційних екранів допускається за
умови, що вони мають коефіцієнт фільтрації води не більш 10^-9 м/с.

3.25      Відведення земельної ділянки під складування ТПВ на території яру повинно включати його
верхів'я, що гарантує збирання і видалення стоку талих і дощових вод найпростішими методами. Ділянка
яру за довжиною розбивається, починаючи з верхів'я, на черги будівництва. Кожна черга будівництва зі
зниженого боку захищається від зсувів земляною дамбою. На рис. 3.4 показано багатокаскадну схему
складування ТПВ у яру.

Кожна дамба розраховується на екстремальні умови з урахуванням статичної стійкості утримуваних ТПВ, насичених водою.

Рисунок 3.4 - Рекомендована схема багатокаскадного високонавантаженого полігона ТПВ

а - план; б, в - розрізи; г - уступи зі зворотнім схилом

1 - нагірна канава; 2 - дорога; 3 - земляна дамба; 4 - самосплавна каналізація фільтрату; 5 - збірно-розбірний фільтратопровід; 6 - напірний фільтратопровід; 7 - насосна станція фільтрату; 8 - протифільтраційний екран; 9 - господарська зона; 10 - щогла електроосвітлення, 11 - огорожа;

А - перший каскад першої черги; Б - другий каскад першої черги; В - друга черга; Г - ділянка на перспективу

3.26Проект організації складування ТПВ у вироблених кар'єрах (глибоких котлованах) повинен
забезпечувати влаштування протифільтраційного екрана (згідно з 3.22 - 3.24), з'їзд і розвантаження
сміттєвозів на нижній відмітці з пошаровим заповненням кар'єру по висоті. Якщо на відведеній під полігон
ТПВ частині кар'єру з'їзду немає, то земельна ділянка під складування ТПВ у вироблених кар'єрах
(глибоких котлованах) повинна включати майданчик для влаштування з'їзду (пандуса) у виїмці поза
котлованом з ухилом 5 %. Конструкція майданчика повинна також передбачати можливість розроблення
ґрунту для ізоляції.

3.27Частина пандуса безпосередньо в межах кар'єру проектується в одному з варіантів: з улаштуванням насипу з ґрунту або відходів будівництва, у напівнасипу - напіввиїмці в укосі котловану.

3.28         Траншейна схема складування ТПВ застосовується для полігонів, що приймають не більше
120 тис м³/рік ТПВ. Траншейна схема складування ТПВ передбачає проектування на ділянці складування
траншей завглибшки 3...6 м і завширшки в верхній частині 6...12 м. Траншеї проектуються перпен­дикулярно до напрямку пануючих вітрів.

Ґрунт із траншей використовується для ізоляції ТПВ. У кліматичних зонах, де можливе утворення фільтрату, основа траншеї повинна бути не менше ніж на 0,5 м заглиблена в глинисті ґрунти, а дно і укіс мати надійний протифільтраційний екран (згідно з вимогами 3.22 - 3.24).

3.29Довжину однієї траншеї проектують так, щоб було забезпечене приймання ТПВ як у період
плюсових температур, так і у період мінусових температур, коли промерзають ґрунти.

3.30Закладання укосів траншеї повинно бути обґрунтоване з врахуванням фізико-механічних характеристик ґрунтів та влаштування на укосах екрана.

3.31    Розмір ділянки складування має забезпечувати приймання ТПВ із розміщенням їх у одному ярусі
протягом не менше п'яти років. Висотну траншейну схему проектують із улаштуванням траншей у 2-3
яруси по висоті. Відмітку основи траншей 2-го ярусу виконують на 2,5 м вище відмітки основи 1 -го ярусу.

Складування брикетованих ТПВ

3.32Сучасна технологія захоронения ТПВ передбачає їх попереднє брикетування. Брикети вироб­ляють на спеціальних пресах з питомим тиском не менше 20 кг/см².

3.33Підготовка основи полігона ТПВ для складування брикетованих ТПВ та інженерно-технічні
рішення з улаштування дренажу суттєво не відрізняються від звичайних. Розрахунки тиску складованих
брикетів на основу полігона ТПВ виконують за відомими методиками.

3.34На полігон ТПВ, призначений для приймання звичайних ТПВ, брикетовані відходи можуть бути
прийняті тільки за умови організації окремих карт, призначених для складування брикетів.

Приймання на одній карті звичайних і брикетованих ТПВ не дозволяється.

3.35    Днище котловану проектують горизонтальним, забезпечуючи планувальну відмітку по всій
площі основи полігона ТПВ. Враховуючи рельєф місцевості та черговість складування брикетів, ділянка
складування поділяється на ряд котлованів. Різниця у відмітках двох спільних котлованів по дну повинна
бути не менше 1 м.

3.36При проектуванні доріг, у тому числі тимчасових, слід враховувати проїзд по них великован­тажних автомобілів загальною масою 25...30 т.

Розміри майданчика під розвантаження мають бути достатніми для розміщення та маневрування не менше двох автопоїздів та двох розвантажувачів брикетів.

Ухил майданчика під розвантаження не повинен перевищувати 5 %.

3.37Укладання брикетів провадять механізованим способом за допомогою автомобільних кранів,
фронтальних телескопічних навантажувачів або гідравлічних екскаваторів-планувальників. Роботу ви­конують послідовно з пошаровим укладанням брикетів.

3.38Верхній шар брикетованих ТПВ покривають шаром грунту товщиною не менше 0,2 м.

На ізольовані таким способом брикети укладають плити для тимчасової дороги та майданчика розвантаження і продовжують укладати брикети наступного ярусу.

3.39Допускається розташування не більше трьох ярусів над поверхнею землі, щоб загальна їх
висота не перевищувала 17...18 м.

3.40Яруси слід розташовувати так, щоб між верхнім і нижнім рядом наступного ярусу був тран­спортний проїзд шириною не менше 5 м для влаштування дороги.

3.41    Для вибору розвантажувального засобу слід враховувати такі технічні характеристики: ванта­жопідйомність, довжину стріли, найбільший виліт гака.

3.42Визначення продуктивності та необхідної кількості розвантажувальної техніки для складування
брикетованих відходів наведено у додатку Г.

Продуктивність розвантажувального засобу повинна бути такою, щоб на розвантаження одного напівпричепа витрачалось не більше однієї години.

Господарська зона й інженерні споруди

3.43Господарська зона території полігона ТПВ складається із зон виробничого та адміністра-
тивно-побутового призначення, які розділяються смугою завширшки не менше 25 м.

3.44Рекомендований перелік об'єктів, які проектуються у господарській зоні, залежно від потуж­ності полігона ТПВ наведений у таблиці 3.2. Орієнтовний штатний розклад працівників полігонів ТПВ
наведений у додатку Д.

Таблиця 3.2 -  Рекомендований перелік основних об'єктів, які проектують у господарській зоні полігона ТПВ

3.45     Територія господарської зони повинна мати тверде покриття, освітлення і в'їзд з боку полігона
ТПВ.

3.46На полігонах ТПВ потужністю менше 120 тис. м³/рік, розрахованих на термін експлуатації до
15 років, за погодженням з органами санепідемнагляду і місцевими комунальними органами водо-­
постачання можливе забезпечення привізною водою.

3.47Для забезпечення вимог з охорони навколишнього природного середовища слід передбачати
роздільні системи збирання фільтрату та господарсько-побутових стічних вод.

3.48При проектуванні слід враховувати, що зволоження ТПВ провадиться в теплу пору року у
пожежонебезпечні періоди з метою запобігання самозагоряння ТПВ, зменшення пилоутворення, а також
у разі зниження ступеня ущільнення відходів. Витрата води на поливання приймається з розрахунку 10 л
на 1 м³ ТПВ.

У теплу пору року відстояні поверхневі води або фільтрат перекачують насосною станцією в збірно-розбірну систему трубопроводів, з якої забезпечується дощування або розливання води по поверхні робочих карт полігона ТПВ. На ділянку площею 1 га протягом 6 місяців за рік може витрачатися води до 30 м³/добу.

3.49На виїзді з полігона ТПВ повинна бути контрольно-дезинфікуюча зона, обладнана залізобетонним резервуаром довжиною 8 м, глибиною 0,3 м і шириною 3,5 м для дезинфекції коліс сміттєвозів.
Резервуар заповнюється дезінфікуючим розчином і тирсою.

3.50Витрати води на зовнішнє пожежогасіння становлять 10 л/с. Згідно зі СНиП 2.04.02 має бути
передбачено два резервуари або водойми для пожежогасіння.місткістю не менше ніж по 50 м³ кожний.

3.51    Вздовж периметра території полігона ТПВ проектується огорожа. В огорожі полігона ТПВ біля
виробничо-побутового будинку проектуються ворота або шлагбаум.

3.52Водовідвідні канави розраховуються на відведення зливових і талих вод з ділянок, розташованих
вище полігона ТПВ. Обсяг зливових і талих вод та параметри водовідвідних канав розраховуються за
чинними нормативними документами з урахуванням місцевих умов.

3.53    Зовнішнє освітлення за постійною схемою передбачається тільки для господарської зони, добові
карти освітлюються за тимчасовою схемою.

Мінімальна освітленість робочих (добових) карт - 5 лк.

3.54         Карткове складування припускає влаштування тимчасової дороги до групи карт. Параметри
тимчасових доріг приймають згідно зі СНиП 2.05.07.

3.55      Матеріалом для влаштування поліпшеного покриття тимчасових доріг служать залізобетонні
плити, некондиційні будівельні вироби, відходи будівництва, щебінь та інші інертні матеріали.

3.56Тимчасову дорогу слід проектувати на 2...2,5 м вище рівня експлуатованих карт для забезпечення обслуговування складування ТПВ по висоті в двох ярусах. Нижній ярус утворюється методом
"зштовхування" ТПВ під укіс висотою 2 м, верхній ярус - методом "насування" робочого прошарку
висотою 2 м знизу нагору. Основа під дорогу виконується з ущільнених побутових або будівельних
відходів. Із тимчасової дороги на карту передбачається з'їзд.

Санітарно-захисна зона і система моніторингу

3.57. Розмір санітарно-захисної зони наведений у 2.2.

3.58По периметру полігона ТПВ проектуються кавальєри ґрунту, необхідного для ізоляції при
закритті полігона ТПВ.

3.59Режим санітарно-захисної зони повинен відповідати ДСанПін 2.2.7.029. При проектуванні
полігонів ТПВ необхідно скласти "Санітарно-технічний паспорт полігона ТПВ", у якому відобразити
хімічний склад ґрунту, ґрунтових вод і атмосферного повітря в районі розміщення полігона, а також
фізико-хімічний склад відходів, які підлягають захоронению.

3.60У складі проекту полігона ТПВ розробляється спеціальний розділ із системи моніторингу, що
містить: контроль стану підземних і поверхневих водних об'єктів, атмосферного повітря, ґрунтів і рослин,
шумового навантаження в зоні можливого негативного впливу полігона ТПВ; систему управління
технологічними процесами на полігоні ТПВ, що забезпечує запобігання забрудненню підземних і
поверхневих водних об'єктів, атмосферного повітря, ґрунтів і рослин, шумовому навантаженню понад
припустимі межі.

3.61     До складу об'єктів та заходів моніторингу повинні бути включені системи контролю за станом
підземних і поверхневих вод, атмосферного повітря, грунту і рослин, шумового навантаження в зоні
можливого впливу полігона ТПВ, експлуатаційної надійності споруд, а також слід враховувати житлові
умови та стан здоров'я населення.

3.62Основою розроблення системи моніторингу повинні бути матеріали оцінки впливу на нав­колишнє природне середовище (ОВНС), що є обов'язковими у складі проектної документації полігона
ТПВ.

3.63     У проекті організації системи моніторингу повинні бути визначені види необхідного контролю,
кількість і місця розташування пунктів нагляду і режим нагляду.

3.64Для контролю за станом підземних вод проектуються контрольні свердловини, місця роз­ташування яких погоджується із гідрогеологічною службою та санітарно-епідеміологічними станціями.
Одна контрольна свердловина закладається вище полігона за потоком ґрунтових вод, а одна-дві - нижче
полігона. Свердловини проектуються на всю зону активного водообміну. За необхідністю нагляду за
кількома водоносними горизонтами слід створювати кущі свердловин.

Конструкція свердловин повинна забезпечувати захист підземних вод від випадкових забруднень, можливість водовідливу і відкачування, а також зручність відбирання проб води. Перелік показників, за якими проводяться аналізи, і періодичність відбирання проб обґрунтовують у проекті моніторингу полігонів ТПВ.

3.65   Вище місця розташування полігона ТПВ на поверхневих водоймищах і нижче, на водовідвід­них канавах, проектуються місця відбирання проб поверхневих вод.

3.66До споруд із відбирання проб ґрунтових і поверхневих вод проектують під'їзди для автотранспорту і передбачають можливість водовідливу або відкачування води перед відбиранням проб.

3.67У проекті організація системи моніторингу повинна включати постійне спостереження за станом
повітряного середовища.

3.68У кошторисі на будівництво полігона ТПВ передбачають витрати на спорудження усіх пунктів
нагляду, оснащення їх необхідним обладнанням для проведення моніторингу полігона ТПВ.

Умови організації робіт на полігоні ТПВ, які слід враховувати при проектуванні

3.69При розрахунках потужності полігона ТПВ слід враховувати, що на полігони ТПВ дозволяється
приймати тверді побутові відходи з житлової забудови, садово-паркове сміття, а також у разі потреби, за
окремими договорами - будівельні відходи, деякі види твердих інертних відходів і промислових відходів
IVкласу токсичності. Перелік таких відходів і умови їх приймання на полігон ТПВ наведено в додатку Ж.

3.70На полігони ТПВ заборонено приймати:

1)    тверді, рідкі, пастоподібні відходи радіоактивних речовин;

2)    відходи промислових підприємств:

-   з вологістю більше 85 %;

-   з вмістом токсичних речовин, важких металів (І-ІІ класів небезпеки);

-   вибухонебезпечні та самозаймисті речовини;

3)    трупи тварин, конфіскати боєнь м'ясокомбінатів;

4)відходи лікувальних закладів (хірургічних клінік, пологових будинків, інфекційних лікарень).

3.71   У проекті мають бути розроблені щорічні ситуаційні плани полігона ТПВ, тобто плани організації
робіт на картах на весь період експлуатації полігона ТПВ.

3.72У ситуаційному плані показують зміни у розташуванні тимчасових доріг для проїзду машин по
території полігона ТПВ, обсяги робіт та розміщення карт на поточний рік зі складування ТПВ та укладання
ізолювального шару ґрунту, стан робіт із системи очищення фільтрату тощо.

3.73   У складі проекту розроблюють санітарно-технічний паспорт полігона ТПВ, що містить основні
проектні дані полігона ТПВ та систему показників, які відображають його вплив на навколишнє сере­довище.

За матеріалами проекту власники та орендарі повинні розробити інструкцію з експлуатації полігона ТПВ, яка має бути погоджена з місцевими органами санітарного та екологічного нагляду.

Система збирання та утилізації біогазу полігонів ТПВ

3.74         При проектуванні полігонів ТПВ доцільно передбачати утилізацію біогазу, що утворюється при
анаеробному розкладанні органічної складової ТПВ.

Біогаз може використовуватись як паливо для енергетичних установок (котлоагрегати, промислові печі, стаціонарні двигуни-генератори) або для заправки в балони. Метод утилізації біогазу визначається під час розроблення технічного завдання на проектування системи збирання й утилізації біогазу для конкретного полігона ТПВ.

Примітка. Приблизний склад біогазу: метан - 40...60 %, діоксид вуглецю - 30...45 %, азот, сірководень, кисень, водень та інші гази - 5...10 %. Теплотворна здатність біогазу - 18...25 МДж/м³. Межі вибухонебезпеч-ності суміші біогазу з повітрям - 5...15 %.

3.75   Прогнозування кількості біогазу, що виділяється, варто робити з урахуванням складу і властивостей ТПВ, місткості і терміну експлуатації полігона ТПВ, схеми і максимальної висоти складування
ТПВ, гідрогеологічних умов ділянки складування ТПВ, рН водної витяжки з ТПВ.

3.76Розрахунок очікуваної кількості біогазу, що виділяється при анаеробному розкладанні 1 т ТПВ,
рекомендується виконувати за формулою:

V_р.б= Р_ТПВ×K_л.о ×(1-Z)·K_р,                                                   (3.2)

Де    V_р.б  -  розрахункова кількість біогазу, м³;

Р_ТПВ- загальна маса ТПВ, які складуються на полігоні, кг;

K_л.о  - вміст органіки, що легко розкладається, в 1 т відходів (К_по - 0,5...0,7);

Z- зольність органічної речовини (Z= 0,2...0,3);

К_р   - максимально можливий ступінь анаеробного розкладання органічної речовини за розрахун­ковий період (К_р = 0,4...0,5).

3.77         3 урахуванням непередбачених обставин питомий об'єм біогазу, що можна зібрати з 1 т твердих
побутових відходів за весь період експлуатації системи збирання біогазу, визначається за формулою:

V¢_p.б= V_p.б· К_с ×К,                                                                                                            (3.3)

де   V¢_p.б  - об'єм біогазу, що можна зібрати з 1 т ТПВ, м³;

К_с   - коефіцієнт ефективності системи збору біогазу (К_с= 0,5);

К    - коефіцієнт поправки на непередбачені обставини (К = 0,65...0,70).

Під час розрахунків слід приймати такі величини:

-   вагова кількість біогазу, одержуваного при анаеробному розкладанні, - 1 г біогазу з 1 г розкладеної
беззольної речовини ТПВ;

-    об'ємна маса біогазу - 1 кг/м³;

-    теплотворна здатність біогазу - 5 000 ккал/м³ (~21 МДж/м³).

3.78         До проекту системи збирання біогазу, як правило, входять:

-    свердловини;

-    газозбірні пункти з трубопроводами біогазу від свердловин;

-    проміжні і магістральний газопроводи;

-   дегазаційна установка для вилучення біогазу зі свердловин (переважно - водокільцеві вакуумні
насоси);

-    вузол підготування біогазу до утилізації (осушення та очищення);

-    накопичувальна місткість біогазу (газгольдер);

-  свіча для спалювання біогазу (в аварійних ситуаціях або за наявності надлишку).
Проект системи збирання біогазу виконують відповідно до технічного завдання.

3.793 урахуванням розпланування території полігона ТПВ на черги, що забезпечують приймання
ТПВ протягом 3-5 років кожна, провадиться трасування газопроводів із визначенням місць улаштування
свердловин, оптимального розташування газозбірних пунктів, загального магістрального газопроводу,
порядку підключення груп свердловин.

3.80Гідравлічний розрахунок газопроводів слід робити, приймаючи ламінарний режим руху біогазу
і швидкість руху по газопроводу в межах 0,5...1 м/с.

3.81    Проектування і будівництво системи збирання біогазу здійснюють за одним із варіантів:

-    одночасно зі складуванням ТПВ;

-    після заповнення робочої карти, завершивши формування газоносного шару.

3.82         За першим варіантом у основі робочої карти монтують колодязі зі збірних залізобетонних кілець
діаметром 0,7...1 м. Нарощування колодязів ведуть у міру заповнення ТПВ робочої карти. У кільцях
роблять пропили або перфораційні отвори.

Всередині колодязів встановлюють перфоровані труби (пластмасові або азбестоцементні) діаметром 100...120 мм. Простір між внутрішніми стінками колодязя та перфорованими трубами засипають щебенем фракцій 40...70 мм.

Відстань між колодязями приймають 30...40 м для вільного маневрування сміттєвозів.

3.83    До колодязів через кожні 2 м за висотою, як правило, підводять 3-4 горизонтальні дрени довжина
кожної з яких становить 10...15 м. Горизонтальні дрени виконують із перфорованих пластмасових труб
діаметром 50...60 мм, покладених на щебеневу основу (щебінь фракції 20...40 мм).

3.84Заповнення робочої карти провадиться шарами, із пересипанням (грунтом, глиною) через кожні
2 м за висотою до завершення формування газоносного шару загальною висотою 8...10 м. Після цього
верхня частина ТПВ ізолюється шаром глини товщиною 1 м.

3.85За другим варіантом для збирання біогазу на полігоні ТПВ після заповнення карти до проектної
відмітки й влаштування покрівлі, буровим способом споруджують свердловини з кроком 30...40 м.

Свердловину бурять до основи полігона ТПВ. Для буріння використовують установки обертального буріння з діаметром бура 200...300 мм.

3.86 Для облаштування газових свердловин рекомендується використовувати перфоровані полімерні труби діаметром 100...150 мм. Перфорація труб провадиться свердлом діаметром 18 мм по колу через 60°, відстань між отворами 50 мм. Верхня частина труби довжиною 1,5...2 м повинна бути суцільною, без перфорації.

Нижня частина свердловини висотою до 0,5 м засипається щебенем фракцій 40...70 мм. Простір між трубою і стінкою свердловини засипається щебенем фракцій 20...40 мм.

Верхня частина свердловини заливається бетоном на глибину 0,8...1 м. На поверхню виводиться неперфорована частина труби заввишки 0,7...0,8 м. Оголовки свердловини захищають від механічних ушкоджень залізобетонними кільцями діаметром 1...1,5 м (рис. 3.5).

Рисунок 3.5 - Поздовжній розріз рекомендованого улаштування вертикальної газозбірної свердловини

1 - залізобетонний колодязь; 2 - люк, 3 - кришка люка; 4 - відвідна труба; 5 - покрівля; 6 - збірна труба; 7 - сифон з отворами для зливання води; 8 - шар ТПВ; 9 - фільтр; 10 - фільтрова колона

3.87         Газозбірні свердловини з'єднують горизонтальними полімерними трубопроводами діаметром
50...80 мм, по яких біогаз надходить у камери первинного збирання (газозбірні пункти), розташовані
на поверхні полігона ТПВ, які об'єднують по 8-12 свердловин. Труби прокладають із невеликим ухилом
(3 %) до газозбірних пунктів для стікання сконденсованої вологи біогазу, у нижніх точках газопроводу
встановлюють конденсатозбірники.

Трубопроводи від газозбірних пунктів об'єднують у магістральний трубопровід, по якому біогаз надходить до дегазаційної установки, розміщеної в господарській зоні полігону ТПВ.

3.88Проміжні і магістральні газопроводи доцільно прокладати на шарі твердих побутових відходів, з
часу укладання яких минуло щонайменше 6 місяців. Труби вкладають на металеві (швелер № 14 - 20)
або залізобетонні (бордюрний камінь) підкладки довжиною 40...50 см із кроком 2,5...3м.

3.89Прокладати газопроводи на поверхні полігона ТПВ необхідно у футлярах або обсипці з тепло­ізоляційних матеріалів.

3.90 Для обладнання газових свердловин і транспортування біогазу, як правило, застосовують труби з
поліетилену низького тиску з маркіруванням "газ", типу "С". З'єднання труб виконуються зварюванням.
Рознімні з'єднання поліетиленових труб зі сталевими трубами, компенсаторами і запірною арматурою
виконуються на переходах під фланець.

3.91      Труби повинні бути випробувані гідравлічним тиском не нижче 0,6 МПа або мати запис у
сертифікаті про гарантовану величину гідравлічного тиску, що відповідає вимогам стандартів або тех­нічних умов на труби. З'єднувальні частини і деталі повинні бути заводського виготовлення і відповідати
вимогам державного стандарту.

3.92Для ущільнення фланцевих з'єднань варто застосовувати прокладки з пароніту (марки ПМВ)
завтовшки 4 мм або гуми олієбензостійкої завтовшки 3...5 мм.

3.93У газозбірних пунктах установлюють запірно-регулюючу арматуру і передбачають відбірні
устрої на трубопроводах від свердловин для контролю хімічного складу біогазу. При виборі запірної
арматури слід враховувати умови її експлуатації за тиском і температурою (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3 - Рекомендований вибір запірної арматури

3.94  Вентилі, крани, засувки поворотні повинні бути призначені для газового середовища.
Конструкція регуляторів тиску біогазу повинна задовольняти таким вимогам:

-   зона пропорційності не повинна перевищувати 20 % верхньої межі настроювання вихідного тиску
для комбінованих регуляторів;

-   зона нечутливості не повинна становити більше 2,5 % верхньої межі настроювання вихідного тиску;

-   постійна часу (час перехідного процесу регулювання при різких змінах витрати газу або вихідного
тиску) не повинна перевищувати 60 с.

3.95Для виготовлення гнутих і зварюваних компенсаторів варто використовувати труби, рівноцінні
прийнятим для відповідного газопроводу. Застосування сальникових компенсаторів на газопроводах не
допускається.

3.96Скидання надлишкової води, що утворюється в циркуляційній системі водокільцевого вакуум-
насоса дегазаційної установки, і періодично замінної циркуляційної води дегазаційної установки, а також
видалення конденсату з конденсатозбірників і вологовідділювача повинно здійснюватися в систему
збирання і відведення фільтрату полігона ТПВ.

3.97Для дегазації (очищення від розчиненого метану) рідини, що скидається, рекомендується зас­тосовувати місткість із гідрозатвором і відводом на свічу газу, що виділяється.

3.98Залежно від варіанта використання біогаз повинен піддаватися тому чи іншому ступеню
сушіння й очищення. Вузол підготування біогазу в загальному випадку може мати:

-   осаджувач краплинної вологи (вологовідділювач);

-   блок осушувача-очисника (адсорбери);

-   накопичувальну місткість біогазу (газгольдер).

Для енергетичної установки, де спалюється біогаз (котлоагрегати, промислові печі), блок осушу­вача-очисника біогазу може не передбачатися.

3.99При використанні біогазу як моторного палива для стаціонарних двигунів-генераторів необхідним є більш високий ступінь його осушення й очищення.

3.100       Через підвищену вибухонебезпечність систем збирання і транспортування біогазу полігонів
ТПВ до них ставляться особливі вимоги.

3.101Приміщення, в яких працюють установки збирання і транспортування біогазу полігонів ТПВ, слід відносити до категорії А (НАПБ Б.07.005).

3.102Електроустаткування приводів і інших елементів даної системи згідно з вимогами до вибу-
хонебезпечності ДНАОП 0.00-1.32:

клас 1

-   колодязі оголовків свердловин,

-   газозбірні пункти,

-   камери керування газгольдерами,

-   помешкання, де встановлені дегазаційні установки, вологовіддільники і газоочисне устаткування,

-   газорегуляторні установки

клас 2

-   дегазаційні установки, розміщені під навісом,

-   газгольдери.

3.103       Для забезпечення роботи системи збирання й утилізації біогазу слід передбачити контроль
таких технологічних параметрів:

-   тиску в трубопроводах біогазу;

-   температури біогазу та оборотної води дегазаційної установки;

-   витрати біогазу;

-   вмісту в біогазі метану, діоксиду вуглецю, сірководню і кисню.

Крім того, слід встановити в приміщеннях сигналізатори довибухонебезпечних концентрацій метану.

3.104       На щит технологічного контролю необхідно вивести світлозвукову сигналізацію, яка попередить про утворення небезпечних концентрацій кисню в трубопроводі біогазу і концентрацій метану в
приміщеннях.

Система збирання і знезараження фільтрату

3.105При проектуванні полігона ТПВ слід передбачати заходи, спрямовані на зменшення кількості
фільтрату: тимчасові протифільтраційні завіси, дамби, а також передбачати такі схеми складування ТПВ,
при яких забезпечується мінімальне надходження води з незаповненої площі карт ТПВ

3.106Для збирання і відведення фільтрату з майданчиків складування ТПВ проектують дренажну
систему, яка складається з шарового дренажу (галька або щебінь) та дренажних труб. Матеріали, які
використовують для улаштування шарового дренажу і дренажних труб, повинні бути хімічно і біологічно
стійкими і підбиратися так, щоб хімічно-фізичні властивості фільтрату та механічна дія ТПВ не приводили б до відмови в роботі системи.

3.107Для улаштування водовідвідного шару повинні застосовуватися промиті матеріали. Перевагу
слід віддавати матеріалам округленої форми з розміром часток 16...32 мм. Вміст карбонату кальцію у
матеріалі водовідвідного шару не повинен перевищувати 20 % від загальної ваги матеріалу.

3.108Для відведення фільтрату використовують труби, поверхня яких на 2/3 має бути перфорованою
або мати прорізи. Діаметр труб має бути не менше 300 мм. Труби слід укладати на поверхні гідро-
ізолювального шару так, щоб фільтрат відводився зі всієї основи полігона ТПВ. Несуча здатність труб
повинна визначатися спеціальним розрахунком.

Розрахунок дренажної системи провадиться згідно зі СНиП 2.01.28.

Дренажна система повинна бути запроектована так, щоб забезпечити можливість контролю і про­мивання її під час експлуатації.

3.109       Кількість фільтрату, що утворюється на полігоні ТПВ, залежить від багатьох факторів і може
бути визначена з рівняння водного балансу полігона ТПВ.

Для попередніх розрахунків середньорічний об'єм фільтрату  можна визначити за формулою:

,                                  (3.4)

де     - середньорічний об'єм атмосферних осадів;

 - середньорічний об'єм поверхневих стоків;

 - середньорічний об'єм вологи, що випаровується з поверхні ТПВ;

 - середньорічний об'єм вологи, що випаровується з поверхні контрольно-регулюючих ставків, ставків-випарників;

 - середньорічний об'єм вологи, що використовується для додаткового зволоження відходів;

 - середньорічний об'єм вологи, що фільтрується крізь захисний екран основи полігона ТПВ.

3.110Фільтрат, що утворюється на полігоні, збирається в контрольні ставки, а потім направляється
на очистку. До стадії очистки фільтрату має бути передбачена його груба сепарація, седиментація,
розподіл фаз.

3.111     Метод чи спосіб очистки та знешкодження фільтрату визначається на основі проведення
попереднього аналізу його властивостей за такими параметрами:

-    кількість фільтрату;

-    кислотність (рН);

-    електропровідність;
- ХПК, БПК₅;

-   концентрація аміаку, нітратів, нітритів, фенолу, хлоридів, сульфатів, ціанідів, у т.ч. що легко
вивільнюються;

-   вміст загального азоту, фосфатів;

-   концентрація важких металів;

-   вміст вуглеводнів, особливо тих, що вміщують хлор тощо.

3.112Слід перевіряти токсичність осадів, що утворюються в процесі очищення фільтрату. Якщо клас
токсичності не вище III, осади можна захоронювати на полігоні ТПВ, при вищому класі токсичності осади
слід вивозити та захоронювати на полігоні токсичних відходів.

3.113Скидання фільтрату у міську водовідвідну мережу допускається тільки у випадку, коли об'єм і
склад фільтрату відповідають вимогам "Правил приймання стічних вод підприємств в комунальні та
відомчі системи каналізації міст і селищ України" за погодженням з місцевими установами санепідем-
служби.

3.114Система збирання та видалення фільтрату повинна функціонувати від початку роботи полігона
ТПВ, а також після його закриття.

Рекультивація земель після закриття полігона ТПВ

3.115Рекультивація земель після закриття полігона ТПВ проводиться згідно з розробленим проектом.

3.116Рекультивація провадиться після завершення стабілізації закритого полігона ТПВ - процесу
зміцнення звалищного ґрунту, досягнення ним постійного стійкого стану. Строки процесу стабілізації
наведені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Рекомендовані строки стабілізації закритих полігонів ТПВ для різних кліматичних зон України

3.117Проектом рекультивації земель після закриття полігона ТПВ має бути передбачений один із
наступних напрямків: сільськогосподарський, лісогосподарський, будівельний.

3.118Будівельний напрямок здійснюється тільки після вивезення всього звалищного ґрунту і проведення відповідних санітарно-епідемічних досліджень.

3.119       Обов'язковою документацією проекту рекультивації земель після закриття полігона ТПВ є:

-   вихідний план полігона ТПВ на початок рекультивації;

-   генплан полігона ТПВ після рекультивації;

-   вертикальне планування;

-   схема переміщення звалищного ґрунту;

-   технологія проведення рекультивації;

-   пояснювальна записка, в якій подано характеристику звалищного ґрунту на всю глибину; ґрунтів і
порід, що завозяться для рекультивації; матеріалів і технічних виробів; застосовуваних у системі дегазації;

-   якісний і кількісний добір асортименту рослин і добрив;

-   кошториси на проведення робіт.

3.120       Основними вихідними даними для виконання проекту рекультивації є:

-   рік закриття полігона ТПВ;

-   рік відкриття полігона ТПВ; вид відходів (побутові, промислові, будівельні), що складувалися
на полігоні ТПВ;

-   відстань від полігона ТПВ до найближчих містобудівних об'єктів, км;

-   загальна площа відчуження, га;

-   площа, зайнята безпосередньо відходами, га;

-   загальний об'єм накопичення відходів, тис. м³;

-   об'єм надходження відходів по роках експлуатації, тис. м³;

-   висота шару відходів, у т.ч. над рівнем землі, м;

-   верхній шар ізолюючого матеріалу (ґрунт, шлак, будівельні відходи тощо);

-   товщина верхнього шару ізоляції, м;

-   місцевість, на якій розташований полігон ТПВ (ліс, поле, яр, кар'єр);

-   відомча належність прилеглих земель;

-   передбачене використання даної території надалі;

-   відстань від місця навантаження рослинного ґрунту до закритого полігона ТПВ, км;

-   самозаростання полігона ТПВ, %;

-   вид рослин, чагарників, дерев;

-   густота травостою, %;

-   вік дерев, роки.

3.121    Рекультивація земель після закриття полігона ТПВ провадиться в два етапи: технічний і
біологічний.

3.122До процесів технічного етапу рекультивації відноситься стабілізація, виположування і терасу­вання, спорудження системи дегазації, створення рекультиваційного багатофункціонального покриття,
передача ділянки для проведення біологічного етапу рекультивації.

Перелік устаткування, що використовується при проведенні технічного етапу, наведено в додатку Е.

3.123       Нормативний кут укосу встановлюється залежно від цільового використання і має такі зна­чення:

-   для оброблювання сільськогосподарських культур, у т.ч. у рільництві - не більше 2...3°;

-   для луків і пасовищ - не більше 5...7°;

-   для садів - не більше 11°;

-   для посадки лісу (чагарників і дерев) - не більше 18°.

3.124Щоб уникнути шкідливого впливу біогазу полігонів ТПВ на навколишнє природне середовище,
вихід газу з поверхні полігона і розповсюдження його на прилеглій до полігона території необхідно
блокувати або зменшити до мінімуму.

3.125Для збирання біогазу за системою пасивної дегазації проектується газовий дренаж, який
складається з піщаної постелі, перфорованих дренажних труб діаметром 125...150 мм у обсипці з гравію
або щебеню. Дренажний шар зверху перекривається слабопроникним покриттям товщиною 0,5 м із
зв'язаних грунтів з коефіцієнтом фільтрації не більше 10^-9 м/с.

3.126Для збільшення площі, з якої збирається біогаз, рекомендується застосовувати комбінацію з
вертикальних та горизонтальних дренажних елементів. Горизонтальні дренажні елементи, з'єднані з
дренажним шаром з гравію або щебеню, можуть виконувати функцію радіальної дегазації.

3.127Біогаз, що збирається за допомогою проміжних і магістральних трубопроводів, слід вико­ристовувати в енергетичних цілях. При неможливості такого використання за умови відповідного тех-
ніко-економічного обґрунтування біогаз повинен спалюватися тільки на спеціальній високотемпературній факельній установці.

3.128Захисний екран поверхні полігону ТПВ влаштовується для збирання і відведення поверхневої
(чистої) води і зменшення кількості фільтрату, збирання і утилізації біогазу.

3.129  Захисний (постійний) екран поверхні полігона ТПВ влаштовується після його закриття і
закінчення осідання тіла полігона ТПВ, тобто досягнення ним стабільного стану.

3.130  Захисний екран влаштовується зверху технологічного екрана, який був влаштований при
експлуатації полігона ТПВ і, як правило, складається з таких шарів (рис. 3.6):

- рекультиваційний шар завтовшки не менше 1 м, що має шар родючого ґрунту завтовшки 30...50 см (табл. 3.5);

-   дренажний шар завтовшки не менше 30 см;

-   захисний дрібнопіщаний шар завтовшки не менше 20 см;

-   шар синтетичної гідроізоляції завтовшки не менше 3 мм, стійкий до хімічної і біологічної агресії та
до ушкодження гризунами;

-   мінеральний гідроізоляційний шар, що складається не менше ніж з двох шарів ущільненої глини,
загальної товщиною 1 м. (Загальний коефіцієнт фільтрації гідроізоляційних шарів (синтетичного та
мінерального) повинен бути не більше 10^-9 м/с);

-   вирівнювальний шар і газовий дренаж загальною товщиною не менше 0,5 м.

Таблиця 3.5 - Рекомендоване улаштування верхнього рекультиваційного шару

Для збирання і відведення біогазу по вирівнювальному шару передбачають шар, який здійснює спеціальну функцію газового дренажу. Мінімальна товщина газового дренажу, виконуваного з природ­них мінеральних матеріалів, має бути не менше 30 см. Вміст карбонату кальцію у матеріалі газового дренажу повинен бути не більше 10 % (за масою).

3.131     Родючі землі завозяться автотранспортом на закриті полігони ТПВ з місць тимчасового скла­дування ґрунту або інших можливих місць їхнього утворення. Планування поверхні до нормативного
ухилу провадиться бульдозером.

3.132Після закінчення технічного етапу рекультивації ділянка передається для проведення біоло­гічного етапу рекультивації земель, зайнятих під полігон ТПВ. Цей етап триває 4 роки і включає такі
роботи: добір асортименту багаторічних трав, підготування грунту, сівбу і догляд за посівами.

3.133Через 4 роки після сівби трав територія рекультивованих земель полігона ТПВ передається
відповідному відомству для наступного цільового використання у сільськогосподарському, лісогос­подарському або інших напрямах.

Рисунок 3.6 - Принципова схема рекомендованої конструкції захисного екрана поверхні полігона ТПВ

1 - рекультиваційний шар; 2 - дренажний шар; 3 - захисний шар; 4 - синтетична гідроізоляція; 5 - мінеральний гідроізоляційний шар; 6 - вирівнювальний шар, газовий дренаж; 7 - захоронені ТПВ. Ця схема може коригуватися для конкретного полігона залежно від норм осадів.

Охорона праці, протипожежні заходи

3.134Проектом передбачають заходи з пожежної безпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001.

3.135Проектом передбачають проведення комплексу запобіжних заходів проти розповсюдження
неприємних запахів (дезодорація), інфекційних мікроорганізмів (дезінфекція), шкідливих комах (дезін­секція) та гризунів (дератизація).

3.136Проектом передбачають можливість освітлення ділянок розвантаження ТПВ (за умови про­ведення робіт у темний час доби), достатню для забезпечення нормальних умов виконання роботи
(освітлення не менше 5 люксів).

3.137Полігони ТПВ повинні бути забезпечені первинними засобами гасіння пожежі з розрахунку:
на 5 000 м² - один пожежний щит (стенд). Комплектацію щита слід приймати згідно з НАПБ А.01.001.

ДОДАТОК А(обов'язковий)

ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Відходи- будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відходи сфер споживання- промисловий продукт, непридатний для подальшого використання (споживання).

Тверді побутові відходи (ТПВ) - тверді відходи сфер споживання, які утворюються в процесі життєдіяльності людини у житлових будинках, закладах соцкультпобуту, громадських, навчальних, лікувальних, торговельних та інших закладах (харчові відходи, макулатура, скло, метали, пластмаси, полімерні матеріали тощо).

Небезпечні відходи- відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні влас­тивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного сере­довища і здоров'я людини, та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Поводження з твердими побутовими відходами- дії, спрямовані на запобігання утворенню ТПВ, їх збирання, транспортування, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронения, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Збирання твердих побутових відходів- діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розмі­щенням ТПВ у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою їх подальшої утилізації чи видалення.

Зберігання твердих побутових відходів- тимчасове розміщення ТПВ у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).

Перероблення (оброблення) твердих побутових відходів- здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей ТПВ, з метою підготовки їх до екологічно безпечного транспортування, утилізації чи видалення.

Перевезення твердих побутових відходів- транспортування ТПВ від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення.

Утилізація твердих побутових відходів- використання ТПВ як вторинних матеріальних чи енер­гетичних ресурсів.

Знешкодження твердих побутових відходів- зменшення чи усунення небезпечності ТПВ шляхом механічного, фізико-хімічного, термічного чи біологічного оброблення.

Захоронения твердих побутових відходів- остаточне розміщення ТПВ при їх видаленні у спеці­ально відведених місцях чи на об'єктах так, щоб довгостроковий шкідливий вплив ТПВ на навколишнє середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Об'єкти поводження з твердими побутовими відходами- місця чи об'єкти що використовуються для збирання, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронения ТПВ.

Спеціально відведені місця чи об'єкти- місця чи об'єкти (місця розміщення ТПВ, комплекси, споруди, у тому числі - полігони тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення ТПВ, чи здійснення інших операцій з ТПВ.

Рекультивація - роботи із зняття, складування, збереження та нанесення родючого шару грунту на порушені землі після закриття або ліквідації об'єктів поводження з ТПВ.

Біогаз- суміш газів, що утворюється при анаеробному розкладанні органічної складової ТПВ.

Фільтрат- рідка фаза, що утворюється на полігоні при захороненні ТПВ з вологістю більше 55 % та внаслідок атмосферних опадів, обсяг яких перевищує кількість вологи, що випаровується з поверхні полігона.

ДОДАТОК Б (довідковий)

ПЕРЕЛІК НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ, НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ В ЦИХ НОРМАХ

1.    ДБН А.2.2-3-2004 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної доку­ментації для будівництва

2.    ДБН А 2.2-1-2003 Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при
проектуванні, будівництві підприємств, будинків, споруд.

3.    ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень

4.    ДБН В 1.1-7-2002 Пожежна безпека об'єктів будівництва

5.    СНиП 2.01.28-85 Полигоны по обезвреживанию и захоронению токсичных промышленных отходов. Основные положения по проектированию

6.    Пособие по проектированию полигонов по обезвреживанию и захоронению токсичных промыш­ленных отходов (к СНиП 2.01.28-85)

7.    СНиП 2.06.01-86 Гидротехнические сооружения. Основные положения проектирования.

8.    СНиП ІІ-7-81 Строительство в сейсмических районах

9.    СНиП 2.05.07-91. Промышленный транспорт

10.   СНиП ІІІ-4-80* Техника безопасности в строительстве

11.   СНиП 2.04.02-84* Водоснабжение. Наружные сети и сооружения

12.    Санитарные правила устройства и содержания полигонов для твердых бытовых отходов
№ 2811-83. Затверджено МОЗ СРСР від 16.05.1983 р.

13.    ДСанПіН 2.2.7.029-99 Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та виз­начення їх класу небезпеки для здоров'я населення

14.    Водний Кодекс України

15.    НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) Определение категорий помещений и зданий по взрывопо-
жарной и пожарной опасности

16.    НАПБ А.01.001-95 Правила пожежної безпеки в Україні

17.    НАПБ Б.02.005-94 Типове положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з
пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України

18.    Правила устройства электроустановок (ПУЭ). М, Энергоатомиздат, 1986

19.    ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних уста­новок. - К.: Укрархбудінформ, 2001

20.    Инструкция по проектированию и эксплуатации полигонов для твердых бытовых отходов.
/Минжилкомхоз РСФСР. АКХ им. К.Д. Памфилова. - М: Стройиздат., 1983 - 39 с.

ДОДАТОК В

(обов'язковий)

ЗОНИ ЗВОЛОЖЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

I- зона надлишкового зволоження, К_зв > 1.2;

II- зона з достатнім зволоженням, К_зв 1,0...1,2

III  - зона нестійкого зволоження, К_зв 0,75...1,2

IV- зона недостатнього зволоження, К_зв 0,5...0,75

V- посушлива зона, К_зв < 0,5

ДОДАТОК Г (рекомендований)

РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ У ЗАСОБАХ МЕХАНІЗАЦІЇ

Г.1 Проектом необхідно передбачити забезпечення полігона ТПВ засобами механізації:

Г.2 Потреба у засобах механізації визначається залежно від обсягу прийнятих ТПВ на добу, про­дуктивності машин і тривалості робочого часу.

Г.3 При розрахунку необхідної кількості машин для полігона ТПВ необхідно враховувати:

-   тривалість зміни

-   час на підготовчі та заключні операції:

у літній період

у зимовий період

коефіцієнт випуску машин

коефіцієнт використання машин за часом

коефіцієнт змінності

ширина перекриття полос ущільнення

швидкість при роботі на полігоні ТПВ бульдозера, котка-ущільнювача

кількість проходів бульдозера для розрівнювання та ущільнення ТПВ

кількість проходів котка-ущільнювача для роздрібнення крупних фракцій

та ущільнення ТПВ

кількість проходів для розрівняння ізолюючого шару ґрунту

щільність ТПВ при ущільненні шару ТПВ висотою 0,5 м:

при двократному проході бульдозера

при чотирикратному

при чотирикратному проході котка КМ-305

8 або 11,5 год;

60 хв,

90 хв;

0,65;

0,7-0,75;

1,0;

0,2 м;

до 3 км/год;

3;

3;

2;

570...670 кг/м³;

670...800 кг/м³,

850...900 кг/м³.

Залежно від конкретних умов в зазначені цифри можуть бути внесені корективи.

Г.4 Потреба в бульдозерах на виконання технологічних операцій з ущільнення ТПВ на карті виз­начається за формулою

,                                                               (Г.1)

де

L_рк   - довжина робочої карти, м;

b_рк   - ширина робочої карти разом з укосами, м;

   - щільність ТПВ після трьох проїздів бульдозера, кг/м³;

V_б    - експлуатаційна швидкість бульдозера, м/год;

K_в    - коефіцієнт використання бульдозера (зміна) за часом;

   - ширина ущільнюваної смуги за один проїзд бульдозера, м

  - товщина шару ТПВ, що формується за один проїзд бульдозера, м;

Т     - тривалість робочої зміни, год;

Р     - щільність ТПВ, що надходять на полігон ТПВ, кг/м³.

Г.5 Експлуатаційна продуктивність котка-ущільнювача визначається за формулою

 ,                                                         (Г.2)

де    Q   - обсяг ТПВ, що підлягають ущільненню, м³;

Q= b_yL_yd,                                                                  (Г.3)

b_y   - ширина ділянки ущільнення, м;

L_y     - довжина ділянки ущільнення, м;

d     - товщина шару ТПВ, що підлягає ущільненню, м;

N_np  - необхідна кількість проходів котка-ущільнювача;

V_к   - швидкість котка на першій передачі, м/год;

К_м    - коефіцієнт втрати продуктивності на маневрування, К_м = 0,9;

К_в    - коефіцієнт використання котка за часом, К_в = 0,7.

Г.6 Експлуатаційна продуктивність екскаваторів визначається за формулою

П_е= 60 q_к ×n_ц ×K_н ×K_в .                                                         (Г.4)

де    q_к    - місткість ковша, м³,

n_ц    - кількість циклів за хвилину

,                                                                       (Г.5)

Т_ц  - тривалість робочого циклу (сума витрат часу на завантаження, розвантаження та два

повороти), с;

К_н   - коефіцієнт наповнення ковша;

К_в   - коефіцієнт використання екскаватора за часом.

Г.7 Необхідна кількість скреперів або самоскидів для забезпечення безперервної роботи одного екскаватора визначається за формулою

,                                                                (Г.6)

де    t_p  - час розвантаження ґрунту із транспортного засобу, хв;

D- відстань від кар'єру або місця розташування грунту до місця розвантаження на полігоні ТПВ, км;

V_c- транспортна швидкість скрепера (або самоскида), км/год;

t_н  - час навантаження ґрунту до скрепера, хв;

t_о  - час припинення роботи екскаватора при заміні скреперів, які надходять під навантаження, хв.

Г.8 Експлуатаційна продуктивність поливально-мийних машин при поливанні доріг

,                                           (Г.7)

Де   V_пм- робоча швидкість руху поливально-мийної машини, км/год;

Т    - тривалість робочої зміни, год;

b_noл- ширина поверхні поливання, м

К_в   - коефіцієнт використання поливально-мийної машини на лінії;

К_пер - коефіцієнт перекриття смуги, що поливається;

t_з    - час, витрачений на заправляння цистерни водою, год;

  - час поливання при одному заправлянні цистерни водою, год

,                                                        (Г.8)

де    t_н     - час наповнення цистерни водою, год;

D_cep- середня відстань до пункту заправляння водою, км;

 ,                                                      (Г.9)

де    q_n    - місткість цистерни, л;

g     - питома витрата води при поливанні покриття, л/м².

Г.9 Продуктивність розвантажувальної техніки для укладання брикетованих відходів розраховується за формулою

 ,                                               (Г.10)

де   М    - маса брикета, т,

h     - висота підйому, м,

V_б    - швидкість підіймання брикета, м/хв,

t_пов  - тривалість повороту, хв,

t_зах   - тривалість захвату, хв,

t_роз  - тривалість розвантаження та укладання, хв.

Г.10 Необхідна кількість засобів для розвантаження та укладання брикетів ТПВ визначається за формулою

,                                                     (Г.11)

де    U    - добова продуктивність полігона ТПВ, т/добу;

К_в  - коефіцієнт використання техніки за часом, К_в = 0,8...0,85;

Т    - тривалість робочої зміни, год;

П_тех - продуктивність техніки, т/год.

ДОДАТОК Д

(рекомендований)

ОРІЄНТОВНИЙ ШТАТНИЙ РОЗКЛАД

ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІГОНІВ ТПВ

ДОДАТОК Е (рекомендований)

ОСНОВНЕ ТЕХНОЛОГІЧНЕ УСТАТКУВАННЯ, ВИКОРИСТОВУВАНЕ ПРИ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ ПІСЛЯ ЗАКРИТТЯ ПОЛІГОНА ТПВ

ДОДАТОК Ж (обов'язковий)

Таблиця 1 - Перелік промислових відходів IVкласу небезпеки, які приймаються на полігони ТПВ без обмеження і використовуються як ізолювальний матеріал

Таблиця 2 - Перелік промислових відходів IIІ та IVкласів небезпеки, які приймаються на полігони ТПВ з обмеженням і складуються разом (нормативи на 1000 м³ ТПВ)

Таблиця 3 - Перелік промислових відходів IIIта IVкласів небезпеки, які приймаються на полігони ТПВ з обмеженням і складуються разом (нормативи на 1000 м³ ТПВ) з додержанням особливих умов

С.

1.    ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ............................................................................................................... 1

2.    РОЗМІЩЕННЯ ПОЛІГОНІВ ТПВ................................................................................................ . 2

3.    ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІГОНІВ ТПВ.............................................................................................. 4

Склад проекту.................................................................................................................................. 4

Інженерні дослідження території полігона ТПВ............................................................................ 4

Розрахунок місткості полігона ТПВ............................................................................................... 4

Схема полігона ТПВ........................................................................................................................ 5

Проектування ділянки складування................................................................................................ 6

Складування брикетованих ТПВ.................................................................................................... 9

Господарська зона й інженерні споруди....................................................................................... 10

Санітарно-захисна зона і система моніторингу............................................................................ 11

Умови організації робіт на полігоні ТПВ, які слід враховувати при проектуванні.................... 12

Система збирання та утилізації біогазу полігонів ТПВ................................................................ 12

Система збирання і знезараження фільтрату................................................................................ 16

Рекультивація земель після закриття полігону ТПВ.................................................................... 17

Охорона праці, протипожежні заходи.......................................................................................... 20

Додаток А

Терміни та визначення понять....................................................................................................... 21

Додаток Б

Перелік нормативних документів, на які є посилання в цих Нормах......................................... 22

Додаток В

Зони зволоження території України.......................................................................................... . 23

Додаток Г

Розрахунок потреби у засобах механізації.................................................................................. 24

Додаток Д

Орієнтовний штатний розклад працівників полігонів ТПВ......................................................... 27

Додаток Е

Основне технологічне устаткування, використовуване при рекультивації земель після закриття
полігона ТПВ................................................................................................................................. 28

Додаток Ж:

Таблиця 1 - Перелік промислових відходів IVкласу небезпеки, які приймаються

на полігони ТПВ без обмеження і використовуються як ізолювальний матеріал.................... 29

Таблиця 2 - Перелік промислових відходів IIIта IVкласів небезпеки, які приймаються на полігони ТПВ з обмеженням і складуються разом

(нормативи на 1000 м³ ТПВ)........................................................................................................ 29

Таблиця 3 - Перелік промислових відходів IIIта IVкласів небезпеки, які приймаються

на полігони ТПВ з обмеженням і складуються разом

(нормативи на 1000 м³ ТПВ) з додержанням особливих умов................................................... 30

ГОСУДАРСТВЕННЫЕ СТРОИТЕЛЬНЫЕ НОРМЫ УКРАИНЫ

Проектирование

ПОЛИГОНЫ ТВЕРДЫХ

БЫТОВЫХ ОТХОДОВ

Основные положения проектирования

ДБН В.2.4-2-2005

Официальное издание

Государственный комитет Украины по строительству и архитектуре

Киев 2005

РАЗРАБОТАНО:

ВНЕСЕНО

И ПОДГОТОВЛЕНО

К УТВЕРЖДЕНИЮ:

СОГЛАСОВАНО:

УТВЕРЖДЕНО:

Украинским государственным головным научно-исследовательским производственным институтом           инженерно-технических и экологических изысканий (УКРНИИНТИЗ) Госстроя Украины, ЗАО                               "УкркоммунНИИпрогресс" Госжилкомунхоза Украины           (руководители разработки: канд техн. наук Чунихин В.Г,

инж. Соколов В.А., канд. техн. наук Абрамович И.А.;

ответственные исполнители: канд. геол.-мин. наук

Абрамов И.Б., инж. Бондарь И.Л.; исполнители: канд. техн. наук Ютина А.С., инж. Титов А.И.)

При участии:

Управления государственной экологической экспертизы и

научно-технической деятельности Минприроды Украины

(инж. Калиновский СВ., инж. Матвеева Е.Ф., инж.

Побоченко Л.И.);

КП "КрымГИИНТИЗ" (инж. Ткаченко Н.П.);

Украинской ассоциации автопредприятий санитарной

очистки (канд. техн. наук Петухов И.С.)

Управлением научно-технической политики и информационных технологий в строительстве, Отделом промышленной застройки и проблем ЧАЭС Госстроя Украины

Министерством экологии и природных ресурсов Украины (письмо № 5474/22-5 от 21.05.2003 г.); Министерством здравоохранения Украины (письмо № 05.01-13-19/291 от 27.06.2003 г.); Госнадзорохрантруда Украины (письмо № 06-6а/2213 от 05.05.2003 г.); Государственным департаментом пожарной безопасности МЧС Украины (письмо № 17/3/2354 от 29.07.2003 г.); Госжилкоммунхозом Украины (письмо № 7/2-654 от 18.11.2003 г.)

Приказом Госстроя Украины от 17.06.2005 г. № 101

с введением в действие с 1 января 2006 года

С момента введения в действие этих Норм на территории Украины прекращает действие в части проектирования "Инструкция по проектированию и эксплуатации полигонов твердых бытовых отходов", разработанная Академией коммунального хозяйства им. К.Д.Памфилова и утвержденная Министерством жилищно-коммунального хозяйства РСФСР 21.08.1981 г.

Право собственности на этот документ принадлежит государству. Воспроизводить, тира­жировать и распространять этот документ полностью или частично на любых носителях информации без официального разрешения Государственного комитета Украины по строи­тельству и архитектуре запрещено. Относительно урегулирования прав собственности обра­щаться в Государственный комитет Украины по строительству и архитектуре.

Официальный издатель нормативных документов в области строительства

и промышленности строительных материалов Госстроя Украины

ГП "Укрархбудинформ"

© Госстрой Украины, 2005

ГОСУДАРСТВЕННЫЕ СТРОИТЕЛЬНЫЕ НОРМЫ УКРАИНЫ

Проектирование                                                                              ДБН В.2.4-2-2005

ПОЛИГОНЫ ТВЕРДЫХ БЫТОВЫХ ОТХОДОВ

Основные положения проектирования                                    Вводятся впервые

Дата введения 2006-01-01

Эти Нормы распространяются на проектирование нового строительства, реконструкцию, техни­ческое переоснащение и рекультивацию полигонов твердых бытовых отходов (далее - полигонов ТБО).

Эти Нормы не распространяются на проектирование полигонов захоронения токсичных, радио­активных, сельскохозяйственного производства, специализированных учреждений и других промыш­ленных отходов.

Состав, порядок разработки, согласования и утверждения проектной документации полигона ТБО должны соответствовать требованиям ДБН А.2.2-3.

Нормы являются обязательными для применения органами государственного управления и надзора, заказчиками (инвесторами), проектными организациями, подрядчиками, другими юридическими и физи­ческими лицами - субъектами предпринимательской деятельности в строительстве независимо от форм собственности.

Основные термины и определения понятий приведены в приложении А.

Перечень нормативных документов, на которые сделаны ссылки в этих Нормах, приведен в при­ложении Б.

1. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

1.1   Полигоны ТБО являются инженерными специализированными сооружениями, предназначен­ными для захоронения твердых бытовых отходов.

1.2   Полигоны ТБО должны обеспечивать санитарное и эпидемическое благополучие населения,
экологическую безопасность окружающей природной среды, предотвращать развитие опасных геоло­гических процессов и явлений.

1.3   Размеры и мощность полигона ТБО должны определяться потребностью в складировании твер­дых бытовых отходов с учетом экологических требований и санитарных норм, количества населения,
расчетного срока эксплуатации, годовой нормы накопления ТБО.

1.4   На полигоны ТБО принимаются твердые бытовые отходы из жилых домов и общественных
зданий, учреждений, предприятий торговли и общественного питания, а также уличный, садово-парко­вый, строительный мусор и другие виды твердых инертных отходов при соответствующем обосновании,
а также промышленные отходы III-IVклассов опасности в соответствии с приложением Е с разрешения
местных органов санитарно-эпидемиологической и экологической служб и пожарной инспекции.

Промышленные отходы IVкласса опасности могут использоваться на полигоне твердых бытовых отходов как изолирующий материал.

1.5   Приему на полигон ТБО не подлежат отходы, которые могут быть вторичным сырьем (при
возможности утилизации); отходы, содержащие токсические, отравляющие и агрессивные по отношению
к сооружениям полигона ТБО вещества.

1.6   Как правило, складированию  на полигонах ТБО подлежит только та часть твердых бытовых
отходов, которая не может быть утилизирована.

1.7   Рекомендуется при полигонах ТБО предусматривать специальные сооружения для извлечения
ресурсно-ценных компонентов ТБО в соответствии с действующим законодательством.

1.8   При полигонах ТБО, где проводится складирование брикетов ТБО, рекомендуется предусмотреть
площадку для создания технологических линий по производству брикетов.

1.9   Полигоны ТБО, где происходит одновременное складирование как обычных, так и брикетиро­ванных ТБО, должны иметь отдельные участки их складирования.

1.10Полигоны ТБО необходимо проектировать на основе инженерных и экологических изысканий.

1.11При проектировании полигонов ТБО должны быть предусмотрены:

-   решения, обеспечивающие эксплуатационную надежность, экономичность, минимальное отчуждение земельных и других природных ресурсов и обязательное возвращение временно отчужденных земель для дальнейшего хозяйственного использования;

-   разработка материалов оценки воздействия на окружающую среду в соответствии с ДБН А.2.2-1;

-   инженерные мероприятия, обеспечивающие устойчивость полигона как сооружения, его долговечность и безопасность окружающей среды;

-   требования безопасности жизни и здоровья человека.

1.12   Гидротехнические сооружения (дамбы, водоотводы и т.п.) или их элементы в составе полигонов
ТБО следует относить к классу капитальных сооружений с учетом последствий в случае аварии - в
соответствии со СНиП 2.06.01.

1.13   Проектом должна быть предусмотрена рекультивация земель после закрытия полигона ТБО.

1.14   При разработке рекультивированных или других полигонов ТБО как техногенных месторож­дений (или с другой целью) проектная документация для складирования переработанных отходов должна
соответствовать этим Нормам и согласовываться в соответствии с действующим законодательством.

1.15   На всех этапах выбора площадки под размещение полигона ТБО, его проектирования и строи­тельства необходимо руководствоваться действующим законодательством.

2. РАЗМЕЩЕНИЕ ПОЛИГОНОВ ТБО

2.1    Участок для размещения полигона ТБО должен выбираться по территориальному принципу в
соответствии  со схемой санитарной очистки города или региона и проекта районной планировки или
генерального плана населенного пункта.

2.2Полигоны ТБО размещают:

1)   на землях несельскохозяйственного назначения, непригодных для сельского хозяйства, ухудшен­ного качества, не занятых зелеными насаждениями (особенно лесами 1-й группы);

2)на участках, где есть возможность осуществления мероприятий и внедрения инженерных решений,
исключающих загрязнение окружающей природной среды, развитие опасных геологических процессов
или других негативных процессов и явлений;

3)   на участках, прилегающих к городским территориям, если они не включены в жилую застройку в
соответствии с генеральным планом развития города на ближайшие 25 лет, а также под перспективную
застройку;

4)на участках, характеризующихся природной защищенностью подземных вод от загрязнения;

5)   за границами зон возможного влияния на водозаборы, поверхностные воды, заповедники, курорты
и т.д.;

6)    с учетом розы ветров относительно жилой застройки, зон отдыха и других мест массового
пребывания населения за границами санитарно-защитной зоны;

7)    за границами городов;

8)    на расстоянии, не менее:

-   15 км от аэропортов;

-   3 км от границы курортного города, открытых водоемов хозяйственного назначения, объектов,
используемых в культурно-оздоровительных целях, заповедников, мест отдыха перелетных птиц, мор­ского побережья;

-   1 км от границы городов;

-   0,5 км от жилой и общественной застройки (санитарно-защитная зона);

-   0,2 км от сельскохозяйственных угодий и от автомобильных и железнодорожных путей общей сети;

-   0,05 км от границы леса и лесопосадок, не предназначенных для использования в рекреационных
целях.

Расстояния от указанных выше объектов могут корректироваться по данным моделирования или расчетов влияния полигона ТБО на окружающую среду, с обязательным согласованием с местными органами экологического контроля и учреждениями государственной санитарно-эпидемиологической службы.

2.3 Размещение полигонов ТБО не допускается:

-   на площадях залегания полезных ископаемых и территориях с горными выработками без согла­сования с органами государственного горного надзора;

-   в опасных зонах отвалов породы различных шахт или обогатительных фабрик;

-   в зонах активного карста;

-   в зонах развития тектонических разломов, оползней, селевых потоков, снежных лавин, подтопления
и иных опасных геологических процессов, а также на территориях сезонного затопления;

-   в заболоченных местах;

-   в зонах пополнения и выхода на поверхность подземных вод;

-   в зонах формирования и использования минеральных вод;

-   на территориях зон I, IIпояса санитарной охраны водозаборов питьевых и минеральных вод;

-   в охранных зонах водоемов;

-   в зонах санитарной охраны курортов и заповедников;

-  на землях, занятых или предназначенных под занятие лесами, лесопарками, иными зелеными
насаждениями, которые выполняют защитные функции и являются местами массового отдыха населения.

2.4Размещение полигонов ТБО допускается:

-   на просадочных грунтах при условии полного устранения просадочных свойств грунтов;

-   на потенциально подтопляемых территориях при условии сооружения дренажа путем устройства
противофильтрационного экрана в соответствии с п. 2.6 в основании и на склонах полигона и обеззаражи­вания вод в случае аварийной ситуации;

-   в зоне IIIпояса санитарной охраны водозаборов при наличии у них природной защищенности
(присутствие в литологическом разрезе достаточно мощных и выдержанных водоупорных пород) с
устройством в чаше полигона надежного противофильтрационного экрана (коэффициент фильтрации
воды не более 10^-9 м/с);

-   в сейсмических районах при соблюдении соответствующих нормативных требований СНиП II-7;

-   на участках, удаленных от тектонических разломов и активных зон геодинамической напря­женности, которые выявляются с помощью инженерных изысканий.

2.5     Грунтовые воды на участке размещения полигонов ТБО должны находиться на глубине не менее
2 м от его основания.

2.6Противофильтрационным экраном полигонов ТБО считается экран, который имеет в соответ­ствии с европейскими стандартами коэффициент фильтрации воды не более 10^-9 м/с.

2.7Полигоны ТБО в зависимости от особенностей расположения в рельефе делятся на:

-   равнинные (расположенные на относительно ровной поверхности с уклоном рельефа до 5 %);

-   склоновые (расположенные на склонах рельефа с уклоном местности более 5 %);

-   водораздельные (расположенные на водораздельных пространствах);

-   овражно-балочные (расположенные в природных понижениях рельефа, балках и оврагах);

-   котлованные или карьерные (расположенные в искусственных выемках или карьерах после добычи
строительных материалов или полезных ископаемых);

-   горные (расположенные в горной местности);

-   смешанные (например, карьерно-склоновые и др.).

2.8     В зависимости от особенностей размещения полигонов ТБО в рельефе выполняют: комплекс
инженерных, экологических и санитарно-гигиенических  изысканий, оценку воздействия на окружающую среду, включая среду жизнедеятельности человека, разработку конструктивных и технологических
проектных решений, обоснование мероприятий по уменьшению или ликвидации негативного влияния
на окружающую среду и развитие опасных геологических процессов и явлений, а также обеспечения
эксплуатационной надежности полигонов ТБО.

2.9По типу увлажнения территории, определяемого как отношение суммы годовых осадков к влаге,
которая испаряется с поверхности суши (К_ув), и показанных в приложении В, полигоны ТБО относят к зоне:

I- избыточного увлажнения,        К_ув > 1,2;

II- достаточного увлажнения,        К_ув     1,0...1,2;

III- нестойкого увлажнения,        К_ув     0,75...1,2;

IV- недостаточного увлажнения, К_ув   0,5...0,75;

V- засушливой,                            К_ув < 0,5.

2.10В зависимости от типа увлажнения территории, на которой размещаются полигоны ТБО,
рассчитывается объем образования фильтрата, определяются методы борьбы с его накоплением, размер
секций накопителей фильтрата, продолжительность их наполнения и особенности состава работ, ука­занных в 2.8.

2.11      Отвод земельного участка под размещение полигонов ТБО, составление акта выбора и отвода
осуществляются согласно действующему законодательству и соответствующим нормативным документам.

3. ПРОЕКТИРОВАНИЕ ПОЛИГОНОВ ТБО

Состав проекта

3.1Проект полигона ТБО в соответствии с ДБН А 2.2-3 должен состоять из таких разделов:

3.1.1     Общая пояснительная записка

3.1.2Технологический раздел: расчет емкости, технологическая схема с учетом очередности строи­тельства, продольный и поперечный технологические разрезы, режим эксплуатации, расчет потребности в
эксплуатационном персонале, машинах и механизмах, рекомендации по рекультивации участка после
закрытия полигона ТБО

3.1.3Генеральный план участка: вертикальная планировка, благоустройство, дороги, специальные
гидротехнические сооружения (водоотводные нагорные канавы, дамбы, водоупорные основания и т.п.)

3.1.4Архитектурно-строительный раздел

3.1.5Санитарно-технический раздел

3.1.6Электротехнический раздел

3.1.7Основные технико-экономические показатели

3.1.8Сводная смета

3.1.9Оценка влияния на окружающую среду (ОВОС)

3.1.10Санитарно-защитная зона и система мониторинга

3.1.11      Санитарно-технический паспорт полигона ТБО.

Инженерные исследования территории полигона ТБО

3.2  На участке территории, выделенной под полигон ТБО, должны быть выполнены комплексные
инженерные изыскания, которые включают топогеодезическую съемку, геологические, гидрогеологи­ческие, гидрологические, экологические и санитарно-гигиенические исследования.

3.3  Для проектирования полигона ТБО необходимо иметь план всего участка в масштабе 1:500-т-1:2000
в зависимости от степени сложности рельефа и план участка хозяйственной зоны в масштабе 1:500.
Ситуационный план составляется в масштабе 1:5000-1:25000 в зависимости от размера ожидаемой зоны
влияния на окружающую среду и степени ее отображения.

3.4Инженерные исследования выполняются, как правило, в два этапа. На первом этапе - с целью
обоснования выбора участка размещения полигона ТБО по вариантам, на втором - с целью получения
исходных данных для разработки необходимой проектной документации. Состав и объем инженерных
исследований устанавливается техническим заданием.

Расчет емкости полигона ТБО

3.5Проектная емкость полигона ТБО рассчитывается с целью обоснования размеров участка скла­дирования ТБО. Размер земельного участка, который отводится под складирование ТБО, определяется в
зависимости от:

-   срока эксплуатации полигона ТБО;

-   численности населения обслуживаемого района, с учетом перспективы его роста;

-   нормы накопления ТБО и их плотности;

-   объема всех других отходов, которые складируются вместе с ТБО (уличный и строительный мусор,
некоторые промышленные отходы, которые разрешается складировать вместе с ТБО и другие);

-   геометрической формы участка и допустимой высоты складирования отходов;

-   метода, принимаемого для уплотнения отходов при складировании;

-    направления дальнейшего использования земельного участка после закрытия и рекультивации полигона ТБО.

3.6С учетом производительности применяемых на полигонах ТБО машин и механизмов уста­навливается следующая классификация сооружений в зависимости от годового объема принятых ТБО
(в тыс. м³/год): до 50, 51-100, 101-500, 501-1000, более 1000.

Расчет потребности в средствах механизации (отечественного производства) для полигона ТБО приведен в приложении Г.

3.7           Площадь участка складирования ТБО ориентировочно определяется делением проектной емкости
полигона ТБО (м³) на среднюю высоту складирования отходов (м) с учетом их уплотнения, средней
численности обслуживаемого населения и условий эксплуатации полигона в течение не менее 15-20 лет.
Рекомендуемые площади участка складирования ТБО в зависимости от средней численности населения
приведены в табл. 3.1.

Таблица 3.1 - Рекомендуемая площадь участка складирования ТБО, га

Срок эксплуатации - 15 лет

3.8 Полигоны ТБО, имеющие общую высоту (для полигонов ТБО в котлованах и оврагах - глубину) свыше 20 м и нагрузку на используемую площадь свыше 10 т/м² (или 100 тыс. т/га), относятся к катего­рии высоконагруженных полигонов ТБО. Площадь участка (F) для высоконагруженного полигона ТБО (при предварительных расчетах) можно вычислить по эмпирической формуле:

,                                                                (3.1)

где N   - средняя численность населения, которое будет обслуживаться в течение расчетного срока эксплуатации, тыс.чел.;

Т     - расчетный срок эксплуатации полигона ТБО, лет.

3.9           Проектирование полигона ТБО осуществляется на основе плана отведенного земельного участка и
принятой технологии складирования. Фактическая емкость полигона ТБО определяется на основе техно­логических планов и разрезов.

Схема полигона ТБО

3.10Основными элементами полигона ТБО (рис. 3.1) являются: подъездная дорога, участок скла­дирования ТБО, хозяйственная зона, инженерные сооружения и коммуникации.

3.11     Подъездная дорога соединяет автомобильную дорогу общего пользования с участком скла­дирования ТБО. Подъездную дорогу рассчитывают на двухстороннее движение. Категория и основные
параметры подъездной дороги определяются   в соответствии с расчетной интенсивностью движения
(автомобилей/сутки).

3.12Основное сооружение полигона ТБО - участок складирования ТБО. Он занимает, как правило,
до 85...95 % общей площади полигона ТБО (в зависимости от объема принимаемых ТБО).

Участок складирования разбивают на очереди эксплуатации с учетом обеспечения приема отходов на каждой очереди на протяжении 3-5 лет. В составе первой очереди выделяют пусковой комплекс на первые 1-2 года.

Рисунок 3.1 - Рекомендуемая схема размещения основных сооружений полигона ТБО

а - при соотношении длины и ширины полигона ТБО менее 1:2; б - то же при соотношении более 1:3; 1 - подъездная дорога; 2 - хозяйственная зона; 3 - нагорная канава; 4 - ограждение; 5 - зеленая зона; 6 - грунт для изолирующих слоев; 7 - площадки складирования ТБО; I, IIи III- очереди эксплуатации.

Складирование отходов на первой, второй и, если позволяет площадь участка, на третьей очереди ведется на высоту в 2-3 яруса (высота яруса принимается равной 2,0...2,5 м).

3.13    Следующая очередь эксплуатации осуществляется путем увеличения уровня засыпки ТБО до
проектной отметки с дальнейшим складированием слоями высотой 2,0-2,5 м. Разбивка участка склади­рования на очереди выполняется с учетом рельефа местности и годового количества складируемых ТБО.

3.14Территория полигона ТБО, в том числе участок складирования и хозяйственная зона, должна
быть защищена от затопления ливневыми и талыми водами с выше расположенных земельных массивов
(участков). Для обеспечения предотвращения попадания стоков ливневых и талых вод, а также фильтрата
с территории полигона во внешние водоотводящие сооружения проектируется комплекс гидротехни­ческих сооружений. Хозяйственная зона, обвалования, зеленые насаждения, инженерные коммуникации занимают, как правило, 5...15 % общей площади полигона ТБО.

Поверхностные (ливневые и талые) воды с территории полигона собирают в секционный конт­рольно-регулирующий пруд. Емкость каждой секции следует рассчитывать на объем максимального суточного дождя, повторяющегося раз в 10 лет.

Осветленные воды после контроля их качества следует направлять:

-   чистые - на производственные нужды, при отсутствии потребителя - на водосброс;

-    загрязненные - в пруд-испаритель или в общие канализационные или специальные (при поли­гоне ТБО) очистные сооружения сточных вод.

3.15Как правило, на расстоянии 1.. .2 м от водоотводной канавы размещается ограждение территории
полигона ТБО. По периметру на полосе шириной 5...8 м проектируется посадка деревьев, прокладываются
инженерные коммуникации (водопровод, канализация), устанавливаются мачты электроосвещения. При
отсутствии инженерных сооружений на этой полосе отсыпаются кавальеры грунта, который будет ис­пользован для изоляции ТБО.

3.16         Хозяйственная зона проектируется на пересечении подъездной дороги с границей полигона ТБО,
что обеспечивает возможность эксплуатации зоны на любой стадии его заполнения. В хозяйственной зоне
размещаются административные, бытовые и производственные здания и сооружения.

Проектирование участка складирования

3.17         На участке складирования предусматривается создание котлована или траншеи. Глубина кот­лована, который роют в основании полигона ТБО, зависит от уровня грунтовых вод. Основание днища
котлована должно быть на 2 м выше прогнозируемого уровня грунтовых вод.

Грунт, извлекаемый при строительстве из котлована, используется для промежуточной и окон­чательной изоляции ТБО.

3.18Размещение грунта из котлованов первой очереди проектируется в кавальерах по периметру
полигона ТБО, из котлованов второй очереди грунт поступает на изоляцию ТБО на картах первой очереди.

3.19Днище котлована проектируется, как правило, горизонтальным, что обеспечивает распределение
фильтрата по всей площади основания полигона ТБО, однако при необходимости оно может быть с не­
большим уклоном для стока фильтрата к месту его сбора. В зависимости от рельефа местности и
очередности складирования ТБО участок разбивается на несколько котлованов. На участках с уклоном
свыше 0,5 % проектируется каскад котлованов (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 - Рекомендуемое размещение котлованов в основании полигона ТБО

1 - кавальер грунта; 2 - поверхность участка для разработки котлована; 3 - основание участка складирования; 4 - дорога, УГВ - уровень грунтовых вод

3.20Перепад верхнего и следующих промежуточных котлованов, а также разность отметок осно­ваний двух смежных котлованов не должны превышать 1 м (при большей разности необходим расчет на
устойчивость дамб). При необходимости устройства на поверхности промежуточных дамб проектируется
временная дорога для проезда мусоровозов. На участках, размещаемых в оврагах, каскад котлованов
разделяется дамбами.

3.21      При проектировании высотных полигонов ТБО наиболее экономичными являются земельные
участки, близкие по форме к квадрату, и предполагающие максимальную высоту складирования ТБО.
Заложение откосов высотного полигона определяется расчетами надежности в зависимости от физико-
механических характеристик ТБО и грунтов карьеров, из которых будут отсыпаться ограждающие
сооружения. По контуру подошвы склонов высотного полигона ТБО следует предусмотреть лотки для
сбора и отвода фильтрата.

Схематически разрез высотного полигона ТБО представлен на рис. 3.3.

3.22Дно и откосы котлована должны иметь противофильтрационные экраны из природных мате­риалов с коэффициентом фильтрации воды не более 10^-9 м/с и толщиной не менее 1,0 м.

3.23      Если противофильтрационный экран из минерального грунта не отвечает требованиям 3.22,
применяется искусственный противофильтрационный экран, имеющий коэффициент фильтрации води не
более 10^-9 м/с, срок службы более 75 лет, стойкий к возможным нагрузкам, ультрафиолетовому излучению
и повреждению грызунами. Для защиты искусственной гидроизоляции от механических повреждений на
ее поверхность насыпают слой мелкого песка, измельченного суглинка или мелкозернистых промыш­ленных отходов (IVкласса опасности) с размером зерна не более 0,5 мм, мощностью не менее 0,5 м.
Материал искусственной гидроизоляции должен быть химически стойким к длительному воздействию
фильтрата.

Рисунок 3.3 - Рекомендуемая схема высотного полигона ТБО

1 - лесная полоса; 2 - боковой внешний изолирующий слой; 3 - промежуточный изолирующий слой; 4 - ТБО, укладываемые на рабочей карте; 5 - временная тупиковая дорога; 6 - временный проезд с твердым покрытием; 7 - твердые бытовые отходы; 8 - естественное или искусственное водонепроницаемое основание; 9 - насыщенные фильтратом отходы; УФ - уровень фильтрата, УГВ - уровень грунтовых вод; 10 - лоток для сбора и отвода фильтрата дождевых и талых вод со склонов; 11 - обваловка фильтратосборного лотка; 12 - нагорная канава для сбора и отвода незагрязненного поверхностного стока (дождевых и талых вод)

3.24Использование других материалов для укладки противофильтрационного экранов допускается
при условии, если они имеют коэффициент фильтрации воды не более 10^-9 м/с.

3.25     Отвод земельного участка под складирование ТБО на территории оврага должен включать его
верховья, что гарантирует сбор и удаление стока талых и дождевых вод самыми простыми методами.

Участок оврага по длине разбивается, начиная с верховья, на очереди строительства. Каждая очередь строительства с пониженной стороны защищается от оползней земляной дамбой. На рис. 3.4 показано многокаскадную схему складирования ТБО в овраге.

Рисунок 3.4 Рекомендуемая схема многокаскадного высоконагруженного полигона ТБО

а - план; б, в - разрезы; г - уступы с обратным уклоном

1 - нагорная канава; 2 - дорога; 3 - земляная дамба; 4 - самосплавная  канализация фильтрата; 5 - сборно-разборный фильтратопровод; 6 - напорный фильтратопровод; 7 - насосная станция фильтрата; 8 - противо-фильтрационный экран; 9 - хозяйственная зона; 10 - мачта электроосвещения, 11 - ограждение

А - первый каскад  первой очереди;   Б - второй каскад первой очереди; В - вторая очередь; Г - участок на перспективу

Каждая дамба рассчитывается на экстремальные условия с учетом статической стойкости удер­живаемых ТБО, насыщенных водой.

3.26Проект организации складирования ТБО в выработанных карьерах (глубоких котлованах) должен обеспечивать устройство противофильтрационного экрана (в соответствии с 3.22 - 3.24), съезд и
разгрузку мусоровозов на нижней отметке с послойным заполнением карьера по высоте. Если на отве­денной под полигон ТБО части карьера съезда нет, то земельный участок под складирование ТБО в
выработанных карьерах (глубоких котлованах) должен включать площадку для устройства съезда (пан­дуса) в выемке за котлованом с уклоном 5 %. Конструкция площадки должна также предусматривать
возможность разработки грунта для изоляции.

3.27Часть пандуса непосредственно в пределах карьера проектируется по одному из вариантов: с уст­ройством насыпи из грунта или отходов строительства, в полунасыпи - полувыемке в откосе котлована.

3.28Траншейная схема складирования ТБО применяется для полигонов, принимающих не более
120 тыс м³/год ТБО. Траншейная схема складирования ТБО предусматривает проектирование на участке
складирования траншей глубиной 3...6 м и шириной в верхней части 6...12 м. Траншеи проектируются
перпендикулярно к направлению господствующих ветров.

Грунт из траншей используется для изоляции ТБО. В климатических зонах, где возможно образование фильтрата, основание траншеи должно быть не менее чем на 0,5 м углублено в глинистые грунты, а дно и откос иметь надежный противофильтрационный экран (согласно требованиям 3.22 - 3.24).

3.29Длина одной траншеи должна проектироваться так, чтобы был обеспечен прием ТБО как в период
плюсовых температур, так и в период минусовых температур, когда промерзают грунты.

3.30Заложение откосов траншеи должно быть обосновано с учетом физико-механических характеристик грунтов и устройства на откосах экрана.

3.31   Размер участка складирования должен обеспечивать прием ТБО с размещением их в одном ярусе
в течение не менее 5 лет. Высотная траншейная схема проектируется с устройством траншей в 2-3 яруса по
высоте. Отметка основания траншей 2-го яруса выполняется на 2,5 м выше отметки основания 1-го яруса.

Складирование брикетированных ТБО

3.32Современная технология захоронения ТБО предусматривает их предварительное брикетиро­вание. Брикеты изготавливают на специальных прессах с удельным давлением не менее 20 кг/см².

3.33    Подготовка основания полигона ТБО для складирования брикетированных ТБО и инженерно-
технические решения по устройству дренажа существенно не отличаются от обычных. Расчеты давления
складируемых брикетов на основание полигона ТБО выполняются по известным методикам.

3.34На полигон ТБО, предназначенный для приема обычных ТБО, брикетированные отходы могут
быть приняты только при условии организации отдельных карт, предназначенных для складирования
брикетов.

Прием на одной карте обычных и брикетированных ТБО не разрешается.

3.35    Днище котлована проектируется горизонтальным, обеспечивая планировочную отметку по всей
площади основания полигона ТБО. Учитывая рельеф местности и очередность складирования брикетов,
участок складирования разделяется на ряд котлованов. Разность в отметках двух общих котлованов по дну
должна быть не менее 1 м.

3.36При проектировании дорог, в том числе временных, следует учитывать проезд по ним боль­шегрузных автомобилей общей массой до 25...30 т.

Размеры площадки под разгрузку должны быть достаточными для размещения и маневрирования не менее двух автопоездов и двух разгрузчиков брикетов.

Уклон площадки под разгрузку не должен превышать 5 %.

3.37Укладывание брикетов проводится механизированным способом с помощью автомобильных
кранов, фронтальных телескопических погрузчиков или гидравлических экскаваторов-планировщиков.
Работа выполняется последовательно с послойной укладкой брикетов.

3.38Верхний слой брикетированных ТБО покрывается слоем грунта толщиной не менее 0,2 м.

На изолированные таким образом брикеты укладывают плиты для временной дороги и площадки разгрузки и продолжают укладывать брикеты следующего яруса.

3.39Допускается расположение не больше трех ярусов над поверхностью земли, чтобы общая их
высота не превышала 17...18 м.

3.40Ярусы следует располагать таким образом, чтобы между верхним и нижним рядом следующего
яруса был транспортный проезд шириной не менее 5 м для устройства дороги.

3.41    Для выбора разгрузочного средства следует учитывать такие технические   характеристики:
грузоподъемность, длину стрелы, наибольший вылет крюка.

3.42Определение производительности и необходимого количества разгрузочной техники для скла­дирования брикетированных отходов приведено в приложении Г.

Производительность разгрузочного средства должна быть такой, чтобы на разгрузку одного полу­прицепа расходовалось не более одного часа.

Хозяйственная зона и инженерные сооружения

3.43Хозяйственная зона территории полигона ТБО состоит из зон производственного и админист­ративно-бытового назначения, которые разделяются полосой шириной не менее 25 м.

3.44Рекомендуемый перечень объектов, которые проектируются в хозяйственной зоне, в зависи­мости от мощности полигона ТБО приведен в табл. 3.2. Ориентировочное штатное расписание работ­ников полигонов ТБО приведено в приложении Д.

Таблица 3.2 - Рекомендуемый перечень основных объектов, проектируемых в хозяйственной зоне полигона ТБО

3.45Территория хозяйственной зоны должна иметь твердое покрытие, освещение и въезд со стороны
полигона ТБО.

3.46На полигонах ТБО мощностью менее 120 тыс м³/год, рассчитанных на срок эксплуатации до
15 лет, по согласованию с органами санэпиднадзора и местными коммунальными органами водоснаб­жения возможно обеспечение привозной водой.

3.47Для обеспечения требований по охране окружающей природной среды следует предусматривать
раздельные системы сбора фильтрата и хозбытовых сточных вод.

3.48         При проектировании следует учитывать, что увлажнение ТБО проводится в теплое время года
в пожароопасные периоды с целью предотвращения самовозгорания ТБО, уменьшения пылеобразова-
ния, а также в случае снижения степени уплотнения отходов. Расход воды на полив принимается из
расчета 10 л на 1 м³ ТБО.

В теплое время года отстоянные поверхностные воды или фильтрат перекачиваются насосной станцией в сборно-разборную систему трубопроводов, из которой обеспечивается дождевание или разлив воды по поверхности рабочих карт полигона ТБО. На участок площадью 1 га в течение 6 месяцев в году может расходоваться воды до 30 м³/сутки.

3.49На выезде из полигона ТБО должна быть контрольно-дезинфицирующая зона, оборудованная
железобетонным резервуаром длиной 8 м, глубиной 0,3 м и шириной 3,5 м для дезинфекции колес
мусоровозов. Резервуар заполняется дезинфицирующим раствором и опилками.

3.50Расход воды на внешнее пожаротушение составляет 10 л/с. Согласно СНиП 2.04.02 должно быть
предусмотрено два резервуара или водоема для пожаротушения емкостью не менее чем по 50 м³ каждый.

3.51    Вдоль периметра территории полигона ТБО проектируется ограждение. В ограждении полигона
ТБО возле производственно-бытового здания проектируются ворота или шлагбаум.

3.52Водоотводные канавы рассчитываются на отвод ливневых и талых вод с участков, распо­ложенных выше полигона ТБО. Объем ливневых и талых вод и параметры водоотводных канав рас­считываются по действующим нормативным документам с учетом местных условий.

3.53    Внешнее освещение по постоянной схеме предусматривается только для хозяйственной зоны,
суточные карты освещаются по временной схеме.

Минимальная освещенность рабочих (суточных) карт - 5 лк.

3.54Карточное складирование предполагает устройство временной дороги к группе карт. Параметры
временных дорог принимают согласно СНиП 2.05.07.

3.55    Материалом для устройства улучшенного покрытия временных дорог служат железобетонные
плиты, некондиционные строительные изделия, отходы строительства, щебень и прочие инертные мате­риалы.

3.56Временную дорогу следует проектировать на 2...2,5 м выше уровня эксплуатируемых карт для
обеспечения обслуживания складирования ТБО по высоте в двух ярусах. Нижний ярус образуется ме­тодом "сталкивания" ТБО под откос высотой 2 м, верхний ярус - методом "надвига" рабочей прослойки
высотой 2 м снизу вверх. Основание под дорогу выполняется из уплотненных бытовых или строительных
отходов. С временной дороги на карту предусматривается съезд.

Санитарно-защитная зона и система мониторинга

3.57Размер санитарно-защитной зоны приведен в 2.2.

3.58По периметру полигона ТБО проектируются кавальеры грунта, необходимого для изоляции
при закрытии полигона ТБО.

3.59Режим санитарно-защитной зоны должен соответствовать ДСанПіН 2.2.7.029. При проекти­ровании полигонов ТБО необходимо составить "Санитарно-технический паспорт полигона ТБО", в
котором отобразить химический состав почвы, грунтовых вод и атмосферного воздуха в районе раз­мещения полигона, а также физико-химический состав отходов, которые подлежат захоронению.

3.60В составе проекта полигона ТБО разрабатывается специальный раздел по системе мониторинга,
включающий: контроль состояния подземных и поверхностных водных объектов, атмосферного воздуха,
почвы и растений, шумовой нагрузки в зоне возможного отрицательного влияния полигона ТБО; сис­тему управления технологическими процессами на полигоне ТБО, обеспечивающую предотвращение
загрязнения подземных и поверхностных водных объектов, атмосферного воздуха, почвы и растений,
шумовой нагрузки свыше допустимых пределов.

3.61    В состав объектов и мероприятий мониторинга должны быть включены системы контроля
состояния подземных и поверхностных вод, атмосферного воздуха, почвы и растений, шумовой нагрузки в
зоне возможного влияния полигона ТБО, эксплуатационной надежности сооружений, а также следует
учитывать жилищные условия и состояние здоровья населения.

3.62Основой разработки системы мониторинга должны быть материалы оценки влияния на окру­жающую природную среду (ОВОС), являющиеся обязательными   в составе проектной документации
полигона ТБО

3.63    В проекте организации системы мониторинга должны быть определены виды необходимого
контроля, количество и месторасположение пунктов надзора и режим надзора.

3.64Для контроля состояния подземных вод проектируются контрольные скважины, месторас­положение которых согласовывается с гидрогеологической службой и санитарно-эпидемиологическими
станциями. Одна контрольная скважина закладывается выше полигона по потоку грунтовых вод, а одна -
две - ниже полигона. Скважины проектируются на всю зону активного водообмена. При необходимости
надзора за несколькими водоносными горизонтами следует создавать кусты скважин.

Конструкция скважин должна обеспечивать защиту подземных вод от случайных загрязнений, возможность водоотлива и откачивания, а также удобство отбора проб воды. Перечень показателей, по которым проводят анализы, и периодичность отбора проб обосновывают в проекте мониторинга поли­гонов ТБО.

3.65    Выше месторасположения полигона ТБО на поверхностных водоемах и ниже, на водоотводных
канавах, проектируются места отбора проб поверхностных вод.

3.66К сооружениям по отбору проб грунтовых и поверхностных вод проектируются подъезды для
автотранспорта и предусматривается возможность водоотлива или откачки воды перед отбором проб.

3.67В проекте организация системы мониторинга должна включать постоянное наблюдение за
состоянием воздушной среды.

3.68В смете на строительство полигона ТБО предусматриваются затраты на сооружение всех пунк­тов надзора, оснащение их необходимым оборудованием для проведения мониторинга полигона ТБО.

Условия организации работ на полигоне ТБО, которые следует учитывать при проектировании

3.69При расчетах мощности полигона ТБО следует учитывать, что на полигоны ТБО разрешается
принимать твердые бытовые отходы из жилой застройки, садово-парковый мусор, а также в случае необ­ходимости, по отдельным договорам - строительные отходы, некоторые виды твердых инертных отходов
и промышленных отходов IVкласса токсичности. Перечень таких отходов и условия их приемки на
полигон ТБО приведен в приложении Ж.

3.70На полигоны ТБО запрещено принимать:

1)   твердые, жидкие, пастообразные отходы радиоактивных веществ;

2)   отходы промышленных предприятий:

-    с влажностью более 85 %;

-    содержащие токсичные вещества, тяжелые металлы (І-ІІ классов опасности);

-    взрывоопасные и самовозгорающиеся вещества;

3)   трупы животных, конфискаты боен мясокомбинатов;

4)отходы лечебных учреждений (хирургических клиник, родильных домов, инфекционных больниц).

3.71    В проекте должны быть разработаны ежегодные ситуационные планы полигона ТБО, то есть
планы организации работ на картах на весь период эксплуатации полигона ТБО.

3.72В ситуационном плане показывают изменения в расположении временных дорог для проезда
машин по территории полигона ТБО, объемы работ и размещение карт на текущий год по складированию
ТБО и укладке изолирующего слоя грунта, состояние работ по системе очистки фильтрата и т.п.

3.73    В составе проекта разрабатывается санитарно-технический паспорт полигона ТБО, содержащий
основные проектные данные полигона ТБО и систему показателей, отображающих его воздействие на
окружающую среду.

По материалам проекта собственники и арендаторы должны разработать инструкцию по эксплуа­тации полигона ТБО, которая должна быть согласована с местными органами санитарного и экологи­ческого надзора.

Система сбора и утилизации биогаза полигонов ТБО

3.74         При проектировании полигонов ТБО целесообразно предусматривать утилизацию биогаза,
образующегося при анаэробном разложении органической составляющей ТБО.

Биогаз может использоваться в качестве топлива для энергетических установок (котлоагрегаты, промышленные печи, стационарные двигатели-генераторы) или для заправки в баллоны. Метод ути­лизации биогаза определяется при разработке технического задания на проектирование системы сбора и утилизации биогаза для конкретного полигона ТБО.

Примечание. Примерный состав биогаза: метан - 40...60 %, диоксид углерода - 30...45 %, азот, сероводород, кислород, водород и пр. газы - 5...10 %. Теплотворная способность биогаза - 18...25 МДж/м³. Пределы взрыво­опасное смеси биогаза с воздухом - 5...15 %.

3.75Прогнозирование количества выделяющегося биогаза целесообразно проводить с учетом сос­тава и свойств ТБО, емкости и срока эксплуатации полигона ТБО, схемы и максимальной высоты скла­дирования ТБО, гидрогеологических условий участка складирования ТБО, рН водной вытяжки из ТБО.

3.76Расчет ожидаемого количества биогаза, выделяющегося при анаэробном разложении 1 т ТБО,
рекомендуется выполнять по формуле:

V_р.б= Р_ТБО×K_л.о ×(1-Z) K_р,                                                          (3.2)

где  V_р.б - расчетное количество биогаза, м³;

Р_ТБО - общая маса ТБО, складируемых на полигоне, кг;

K_л.о  - содержание легкоразлагаемой органики в 1 т отходов (K_л.о = 0,5...0,7);

Z    - зольность органического вещества (Z= 0,2...0,3);

К_р   - максимально возможная степень анаэробного разложения органического вещества за расчет­ный период (К_р = 0,4...0,5).

3.77         С учетом непредвиденных обстоятельств удельный объем биогаза, который можно собрать из 1 т
твердых бытовых отходов за весь период эксплуатации системы сбора биогаза, определяется по фор­муле:

V¢_p.б= V_p.бК_с ×К,                                                                                                            (3.3)

где  V¢_p.б  - объем биогаза, который можно собрать из 1 т ТПВ, м³;

К_с   - коэффициент эффективности системы сбора биогаза (К_с = 0,5);

К    - коэффициент поправки на непредвиденные обстоятельства (К = 0,65.. .0,70).

При расчетах надлежит принимать такие величины:

-   весовое количество биогаза, получаемого при анаэробном разложении, - 1 г биогаза с 1 г разло­женного беззольного вещества ТБО;

-    объемная масса биогаза - 1 кг/м³,

-    теплотворная способность биогаза - 5000 ккал/м³ (~21 МДж/м³).

3.78         В проект системы сбора биогаза, как правило, входят:

-    скважины;

-    газосборные пункты с трубопроводами биогаза от скважин;

-    промежуточные и магистральный газопроводы;

-   дегазационная установка для извлечения биогаза из скважин (преимущественно - водокольцевые
вакуумные насосы);

-    узел подготовки биогаза к утилизации (осушка и очистка);

-    накопительная емкость биогаза (газгольдер);

-    свеча для сжигания биогаза (в аварийных ситуациях или при наличии излишка).

Проект системы сбора биогаза должен выполняться в соответствии с техническим заданием.

3.79С учетом распланировки территории полигона ТБО на очереди, обеспечивающие прием ТБО в
течение 3-5 лет каждая, проводится трассирование газопроводов с определением мест устройства сква­жин, оптимального расположения газосборных пунктов, общего магистрального газопровода, порядка
подключения групп скважин.

3.80Гидравлический расчет газопроводов следует выполнять, принимая ламинарный режим дви­жения биогаза и скорость движения по газопроводу в пределах 0,5...1 м/с.

3.81Проектирование и строительство системы сбора биогаза проводят по одному из вариантов:

-   одновременно со складированием ТБО;

-   после заполнения рабочей карты, по завершению формирования газоносного пласта.

3.82         По первому варианту в основе рабочей карты монтируют колодцы из сборных железобетон­ных колец диаметром 0,7... 1 м. Наращивание колодцев ведут по мере заполнения ТБО рабочей карты.
В кольцах производят пропилы или перфорированные отверстия.

Внутри колодцев устанавливают перфорированные трубы (пластмассовые или асбестоцементные) диаметром 100... 120 мм. Пространство между внутренними стенками колодца и перфорированными трубами засыпают щебнем фракций 40...70 мм.

Расстояние между колодцами принимают 30...40 м для свободного маневрирования мусоровозов.

3.83    К колодцам через каждые 2 м по высоте, как правило, подводят 3-4 горизонтальные дрены длина
каждой из которых составляет 10...15 м. Горизонтальные дрены выполняют из перфорированных пласт­массовых труб диаметром 50...60 мм, положенных на щебеночную основу (щебень фракции 20.. .40 мм).

3.84Заполнение рабочей карты проводится слоями, с пересыпкой (грунтом, глиной) через каждые 2 м
по высоте до завершения формирования газоносного слоя общей высотой 8...10 м. После этого верхняя
часть ТБО изолируется слоем глины толщиной 1 м.

3.85По второму варианту для сбора биогаза на полигоне ТБО после заполнения карты до проектной
отметки и устройства кровли, буровым способом сооружают скважины с шагом 30...40 м.

Скважину бурят до основы полигона ТБО. Для бурения используют установки вращательного бурения с диаметром бура 200...300 мм.

3.86         Для устройства газовых скважин рекомендуется использовать перфорированные полимерные
трубы диаметром 100...150 мм. Перфорация труб проводится сверлом диаметром 18 мм по кругу через 60°,
расстояние между отверстиями 50 мм. Верхняя часть трубы длиной 1,5...2 м должна быть сплошной, без
перфорации.

Нижнюю часть скважины высотой до 0,5 м засыпают щебнем фракций 40...70 мм. Пространство между трубой и стенкой скважины засыпают щебнем фракций 20...40 мм.

Верхняя часть буровой скважины заливается бетоном на глубину 0,8...1 м. На поверхность выво­дится неперфорированная часть трубы высотой 0,7...0,8 м. Оголовки скважины защищают от механи­ческих повреждений железобетонными кольцами диаметром 1...1,5 м (рис. 3.5).

3.87         Газосборные скважины соединяют горизонтальными полимерными трубопроводами диаметром
50...80 мм, по которым биогаз поступает в камеры первичного сбора (газосборные пункты), распо­ложенные на поверхности полигона ТБО, объединяющие по 8-12 скважин. Трубы прокладывают с
небольшим уклоном (3 %) к газосборным пунктам для стекания сконденсированной влаги биогаза, в
нижних точках газопровода устанавливают конденсатосборники.

Трубопроводы от газосборных пунктов объединяют в магистральный трубопровод, по которому биогаз поступает в дегазационную установку, размещенную в хозяйственной зоне полигона ТБО.

3.88Промежуточные и магистральные газопроводы целесообразно прокладывать на слое ТБО, со вре­мени захоронения которых истекло не менее 6 месяцев. Трубы укладывают на металлические (швеллер
№ 14...20) или железобетонные (бордюрный камень) подкладки длиной 40...50 см с шагом 2,5…3 м.

3.89Прокладывать газопроводы на поверхности полигона ТБО необходимо в футлярах или обсыпке
из теплоизоляционных материалов.

3.90Для оснащения газовых скважин и транспортирования биогаза, как правило, применяют трубы из
полиэтилена низкого давления с маркировкой "газ", типа "С". Соединение труб выполняются сваркой.
Разъемные соединения полиэтиленовых труб со стальными трубами, компенсаторами и запорной арматурой выполняются на переходах под фланец.

3.91    Трубы должны быть испытаны гидравлическим давлением не ниже 0,6 МПа или иметь запись в
сертификате о гарантированной величине гидравлического давления, соответствующей требованиям
стандартов или технических условий на трубы. Соединительные части и детали должны быть заводского
изготовления и отвечать требованиям госстандарта.

Рисунок 3.5 - Продольный разрез рекомендуемого устройства вертикальной газосборной скважины

1 - железобетонный колодец; 2 - люк, 3 - крышка люка; 4 - отводная труба; 5 - кровля; 6 - сборная труба; 7 - сифон с отверстиями для слива воды; 8 - слой ТБО; 9 - фильтр; 10 - фильтровая колонна

3.92Для уплотнения фланцевых соединений целесообразно применять прокладки из паронита
(марки ПМВ) толщиной 4 мм или резины маслобензостойкой толщиной 3...5 мм.

3.93      В газосборных пунктах устанавливают запорно-регулирующую арматуру и предусматривают
отборные устройства на трубопроводах от скважин для контроля химического состава биогаза. При
выборе запорной арматуры следует учитывать условия ее эксплуатации по давлению и температуре
(табл. 3.3).

Таблица 3.3 - Рекомендуемый выбор запорной арматуры

3.94 Вентили, краны, задвижки поворотные должны быть предназначены для газовой среды. Конст­рукция регуляторов давления биогаза должна удовлетворять таким требованиям;

-    зона пропорциональности не должна превышать 20 % верхнего предела настройки выходного
давления для комбинированных регуляторов;

-    зона нечувствительности не должна быть более 2,5 % верхнего предела настройки выходного
давления;

-    постоянная времени (время переходного, процесса регулирования при резких изменениях расхода
газа или выходного давления) не должна превышать 60 с.

3.95 Для изготовления гнутых и сварных компенсаторов следует использовать трубы, равноценные принятым для соответствующего газопровода. Применение сальниковых компенсаторов на газопроводах не допускается.

3.96Сброс избыточной воды, образовавшейся в циркуляционной системе водокольцевого вакуум-
насоса дегазационной установки, и периодически сменяемой циркуляционной воды дегазационной ус­тановки, а также удаление конденсата из конденсатосборников и влагоотделителя должно осуществляться
в систему сбора и отвода фильтрата полигона ТБО.

3.97Для дегазации (очистки от растворенного метана) сбрасываемой жидкости рекомендуется ис­пользовать емкость с гидрозатвором и отводом на свечу выделяющегося газа.

3.98     В зависимости от варианта использования биогаз должен подвергаться той или иной степени
осушки и очистки. Узел подготовки биогаза в общем случае может включать:

-    осадитель капельной влаги (влагоотделитель);

-    блок осушителя-очистителя (адсорберы);

-    накопительную емкость биогаза (газгольдер).

Для энергетической установки, сжигающей биогаз (котлоагрегаты, промышленные печи), блок осу­шителя-очистителя биогаза может не предусматриваться.

3.99         При использовании биогаза в качестве моторного топлива для стационарных двигатель-гене­раторов необходима более высокая степень его осушки и очистки.

3.100В связи с повышенной взрывоопасностью систем сбора и транспортирования биогаза поли­гонов ТБО к ним предъявляются особые требования.

3.101    Помещения, в которых работают установки сбора и транспортирования биогаза полигонов ТБО,
следует относить к категории А (НАПБ Б.07.005).

3.102Электрооборудование приводов и других элементов данной системы согласно требованиям к
взрывобезопасности ДНАОП 0.00-1.32:

класс 1

-    колодцы оголовков скважин,
- газосборные пункты,

-    камеры управления газгольдерами,

-  помещение, где установлены дегазационные установки, влагоотделители и газоочистное обору­дование,

-   газорегуляторные установки
класс 2

-   дегазационные установки, размещенные под навесом,

-   газгольдеры.

3.103Для обеспечения работы системы сбора и утилизации биогаза следует предусмотреть контроль
таких технологических параметров:

-   давления в трубопроводах биогаза;

-   температуры биогаза и оборотной воды дегазационной установки;

-   расхода биогаза;

-   содержания в биогазе метана, диоксида углерода, сероводорода и кислорода.

Кроме того, следует установить в помещениях сигнализаторы довзрывоопасных концентраций метана.

3.104       На щит технологического контроля необходимо вывести светозвуковую сигнализацию, пре­дупреждающую об образовании опасных концентраций кислорода в трубопроводе биогаза и концен­траций метана в помещениях.

Система сбора и обеззараживания фильтрата

3.105       При проектировании полигона ТБО следует предусматривать мероприятия, направленные на
уменьшение количества фильтрата: временные противофильтрационные   завесы, дамбы, а также пре­дусматривать такие схемы складирования ТБО, при которых обеспечивается минимальное поступление
воды с незаполненной площади карт ТБО.

3.106Для сбора и отвода фильтрата с площадок складирования ТБО проектируется дренажная
система, состоящая из послойного дренажа (галька или щебень) и дренажных труб. Материалы, ис-

пользуемые для устройства послойного дренажа и дренажных труб, должны быть химически и био­логически стойкими и должны подбираться таким образом, чтобы химико-физические свойства фильтрата и механическое действие ТБО не приводили бы к отказу в работе системы.

3.107Для устройства водоотводного слоя должны применяться промытые материалы. Преимущество
следует отдавать материалам округленной формы с размером частиц 16...32 мм. Содержание карбоната
кальция в материале водоотводного слоя не должно превышать 20 % от общего веса материала.

3.108Для отвода фильтрата используются трубы, поверхность которых на 2/3 должна быть пер­форированной или иметь прорезы. Диаметр труб должен быть не меньше 300 мм. Трубы следует укла­дывать на поверхности гидроизолирующего слоя таким образом, чтобы фильтрат отводился со всего
основания полигона ТБО. Несущая способность труб должна определяться специальным расчетом.

Расчет дренажной системы проводится согласно СНиП 2.01.28.

Дренажная система должна быть запроектирована таким образом, чтобы обеспечить возможность контроля и промывания ее во время эксплуатации.

3. 109 Количество фильтрата, образующегося на полигоне ТБО, зависит от многих факторов и может быть определено из уравнения водного баланса полигона ТБО.

Для предварительных расчетов среднегодовой объем фильтрата W£ можно определить по формуле:

,                                    (3.4)

где    - среднегодовой объем атмосферных осадков;

 - среднегодовой объем поверхностных стоков;

 - среднегодовой объем влаги, испаряющейся с поверхности ТБО;

 - среднегодовой объем влаги, испаряющейся с поверхности контрольно-регулирующих прудов, прудов-испарителей;

 - среднегодовой объем влаги, используемой для дополнительного увлажнения отходов;

 - среднегодовой объем влаги, фильтрующейся сквозь защитный экран основания полигона ТБО.

3.110Фильтрат, образующийся на полигоне ТБО, собирается в контрольные пруды, а затем нап­равляется на очистку. До стадии очистки фильтрата должна быть предусмотрена его грубая сепарация,
седиментация, разделение фаз.

3.111    Метод или способ очистки и обезвреживания фильтрата выбирается на основе проведения
предварительного анализа его свойств по таким параметрам:

-    количество фильтрата;

-    кислотность (рН);

-    электропроводность;
- ХПК, БПК₅;

-    концентрация аммиака, нитратов, нитритов, фенола, хлоридов, сульфатов, цианидов, в т.ч. легко
выделяющихся;

-    содержание общего азота, фосфатов;

-    концентрация тяжелых металлов;

-    содержание углеводородов, в особенности содержащих хлор и т.п.

3.112Следует проверять токсичность осадков, образующихся в процессе очистки фильтрата. Если
класс их токсичности не выше III, осадки могут захороняться на полигоне ТБО, при высшем классе
токсичности осадки следует вывозить и захоронять на полигоне токсичных отходов.

3.113    Сброс фильтрата в городскую водоотводящую сеть допускается только в том случае, если объем
и состав фильтрата соответствуют требованиям "Правил приймання стічних вод підприємств в комунальні
та відомчі системи каналізації міст і селищ України" при согласовании с местными учреждениями
санепид службы.

3.114Система сбора и удаления фильтрата должна функционировать с начала работы полигона ТБО,
а также после его закрытия.

Рекультивация земель после закрытия полигона ТБО

3. 115 Рекультивация земель после закрытия полигона ТБО производится в соответствии с разра­ботанным проектом.

3. 116 Рекультивация проводится после завершения стабилизации закрытого полигона ТБО -процесса укрепления свалочного грунта, достижения им постоянного устойчивого состояния. Сроки процесса стабилизации приведены в таблице 3.4.

Таблица 3.4 - Рекомендуемые сроки стабилизации закрытых полигонов ТБО для различных климатических зон

3.117Проектом рекультивации земель после закрытия полигона ТБО должно быть предусмотрено
одно из следующих направлений: сельскохозяйственное, лесохозяйственное, строительное.

3.118Строительное направление осуществляется только после вывоза всего свалочного грунта и
проведения соответствующих санитарно-эпидемических исследований.

3.119Обязательной документацией проекта рекультивации земель после закрытия полигона ТБО
является:

-   исходный план полигона ТБО на начало рекультивации;

-   генплан полигона ТБО после рекультивации;

-   вертикальная планировка;

-   схема перемещения свалочного грунта;

-   технология проведения рекультивации;

-   пояснительная записка, в которой отражается характеристика свалочного грунта на всю глубину;
почв и пород, завозимых для рекультивации; материалов и технических изделий, применяемых в системе
дегазации;

-   качественный и количественный подбор ассортимента растений и удобрений;

-   сметы на проведение работ.

3.120       Основными исходными данными для выполнения проекта рекультивации являются:

-   год закрытия полигона ТБО;

-   год открытия полигона ТБО; вид отходов (бытовые, промышленные, строительные), складиро­ванные на полигоне ТБО;

-   расстояние от полигона ТБО до ближайших градостроительных объектов, км;

-   общая площадь отчуждения, га;

-   площадь, занятая непосредственно отходами, га;

-   общий объем накопления отходов, тыс. м³;

-   объем поступления отходов по годам эксплуатации, тыс. м³;

-   высота слоя отходов, в т.ч. над уровнем земли, м;

-   верхний слой изолирующего материала (грунт, шлак, строительные отходы и т.д.);

-   толщина верхнего слоя изоляции, м;

-   местность, где расположен полигон ТБО (лес, поле, овраг, карьер);

-   ведомственная принадлежность прилежащих земель;

-   предполагаемое использование данной территории в дальнейшем;

-   расстояние от места погрузки растительного грунта до закрытого полигона ТБО, км;

-   самозаростание полигона ТБО, %;

-   вид растений, кустов, деревьев;

-   густота травостоя, %;

-   возраст деревьев, лет.

3.121Рекультивация закрытого полигона ТБО проводится в два этапа: технический и биологический.

3.122       К процессам технического этапа рекультивации относятся стабилизация, выполаживание и
террасирование, сооружение системы дегазации, создание рекультивационного многофункционального
покрытия, передача участка для проведения биологического этапа рекультивации.

Перечень оборудования, используемого при проведении технического этапа, приведен в приложении Е.

3.123       Нормативный угол откоса устанавливается в зависимости от целевого использования и имеет
следующие значения:

-   для возделывания сельскохозяйственных культур, в т.ч. в полеводстве - не более 2...3°;

-   для лугов и пастбищ - не более 5...7°;

-   для садов - не более 11°;

-   для посадки леса (кустарников и деревьев) - не более 18°.

3.124Для предотвращения вредного влияния биогаза полигонов ТБО на окружающую природную
среду, выход газа с поверхности полигона и распространение его на прилегающей к полигону территории
необходимо блокировать или уменьшить до минимума.

3.125Для сбора биогаза по системе пассивной дегазации проектируется газовый дренаж, состоящий
из песчаной постели, перфорированных дренажных труб диаметром 125... 150 мм в обсыпке из гравия или
щебня. Дренажный слой сверху перекрывается малопроницаемым покрытием толщиной 0,5 м из свя­занных грунтов с коэффициентом фильтрации не более 10^-9 м/с.

3.126Для увеличения площади, с которой собирается биогаз, рекомендуется использовать ком­бинацию из вертикальных и горизонтальных дренажных элементов. Горизонтальные  дренажные эле­менты, соединенные с дренажным слоем из гравия или щебня, могут выполнять функцию радиальной
дегазации.

3.127Биогаз, собираемый с помощью промежуточных и магистральных трубопроводов, следует
использовать в энергетических целях. Из-за невозможности такого использования, при соответствую­щем технико-экономическом обосновании биогаз должен сжигаться только на специальной высокотем­пературной факельной установке.

3.128Защитный экран поверхности полигона ТБО устраивается для сбора и отвода поверхностной
(чистой) воды и уменьшения количества фильтрата, сбора и утилизации биогаза.

3.129Защитный (постоянный) экран поверхности полигона ТБО устраивается после его закрытия и
прекращения усадки тела полигона ТБО, т. е. достижения им стабильного состояния.

3.130Защитный экран устраивается поверх технологического экрана, который был сооружен при
эксплуатации полигона ТБО и, как правило, состоит из таких слоев (рис. 3.6):

-   рекультивационный слой толщиной не менее 1 м, имеющий слой плодородного грунта толщиной
30...50 см (табл. 3.5);

-   дренажный слой толщиной не менее 30 см;

-   защитный мелкопесчаный слой толщиной не менее 20 см;

-   слой синтетической гидроизоляции толщиной не менее 3 мм, устойчивый к химической и биологической агрессии, а также к повреждению грызунами;

-   минеральный гидроизоляционный слой, состоящий не менее чем из двух слоев уплотненной глины,
общей толщиной 1 м. (Общий коэффициент фильтрации гидроизоляционных слоев (синтетического и
минерального) должен быть не более 10^-9 м/с);

-   выравнивающий слой и газовый дренаж общей толщиной не менее 0,5 м.

Для сбора и отвода биогаза по выравнивающему слою должен быть предусмотрен слой, выпол­няющий специальную функцию газового дренажа. Минимальная толщина газового дренажа, выпол­няемого из природных минеральных материалов, должна быть не менее 30 см. Содержание карбоната кальция в материале газового дренажа должно быть не более 10 % (по массе).

Рис. 3.6 - Принципиальная схема рекомендуемой конструкции защитного экрана поверхности полигона ТБО

1 - рекультивационный слой; 2 - дренажный слой; 3 - защитный слой; 4 - синтетическая гидроизоляция; 5 - минеральный гидроизоляционный слой; 6 - выравнивающий слой, газовый дренаж; 7 - захороненные ТБО.

Данная схема может корректироваться для конкретного полигона в зависимости от норм осадков

Таблица 3.5 - Рекомендуемое устройство верхнего рекультивационного слоя

3.131    Плодородные земли завозятся автотранспортом на закрытые полигоны ТБО с мест временного
складирования грунта или других возможных мест их образования. Планировка поверхности до нор­мативного уклона проводится бульдозером.

3.132По окончании технического этапа рекультивации участок передается для проведения био­логического этапа рекультивации земель, занятых под полигон ТБО. Этот этап длится 4 года и включает
следующие работы: подбор ассортимента многолетних трав, подготовку почвы, посев и уход за посевами.

3.133    Через 4 года после посева трав территория рекультивированных земель полигона ТБО пере­
дается соответствующему ведомству для последующего целевого использования в сельскохозяйственном,
лесохозяйственном или других направлениях.

Охрана труда, противопожарные мероприятия

3.134В проекте предусматривают мероприятия по пожарной безопасности в соответствии с тре­бованиями НАПБ А.01.001.

3.135      Проектом предусматривают проведение комплекса предохранительных мероприятий против
распространения неприятных запахов (дезодорация), инфекционных микроорганизмов (дезинфекция),
вредных насекомых (дезинсекция) и грызунов (дератизация).

3.136Проектом предусматривают возможность освещения участков разгрузки ТБО (при условии
проведения работ в темное время суток), достаточную для обеспечения нормальных условий выпол­нения работы (освещение не менее 5 люксов).

3.137Полигоны ТБО должны быть обеспечены первичными средствами гашения пожара в расчете:
на 5 000 м² - один пожарный щит (стенд). Комплектацию щита следует  принимать в соответствии с
НАПБ А.01.001.

ПРИЛОЖЕНИЕ А

(обязательное)

ТЕРМИНЫ И ОПРЕДЕЛЕНИЯ ПОНЯТИЙ

Отходы- любые вещества, материалы и предметы, которые образуются в процессе человеческой деятельности и не имеют дальнейшего использования по месту образования или выявления и от которых их владелец избавляется, намерен или должен избавиться путем утилизации или удаления.

Отходы сфер потребления- промышленный продукт, непригодный для дальнейшего использо­вания (потребления).

Твердые бытовые отходы (ТБО)- твердые отходы сфер потребления, образующиеся в процессе жизнедеятельности человека в жилых домах, учреждениях соцкультбыта, общественных, учебных, ле­чебных, торговых и других учреждениях (пищевые отходы, макулатура, стекло, металлы, пластмассы, полимерные материалы и т.п.).

Опасные отходы- отходы, имеющие такие физические, химические, биологические или другие опасные свойства, которые создают или могут создать значительную опасность для окружающей при­родной среды и здоровья человека, и которые требуют специальных методов и средств обращения с ними.

Обращение с твердыми бытовыми отходами- действия, направленные на предотвращение образования ТБО, их сбор, перевозку, хранение, обработку, утилизацию, удаление, обезвреживание и захоронение, включая контроль за этими операциями и надзор за местами удаления.

Сбор твердых бытовых отходов- деятельность, связанная с изъятием, накоплением и размещением ТБО в специально отведенных местах или объектах, включая сортировку отходов с целью их дальнейшей утилизации либо удаления.

Хранение твердых бытовых отходов- временное размещение ТБО в специально отведенных местах или объектах (до их утилизации или удаления).

Переработка (обработка) твердых бытовых отходов- осуществление любых технологических операций, связанных с изменением физических, химических или биологических свойств ТБО, с целью подготовки их к экологически безопасному транспортированию, утилизации или удалению.

Перевозка твердых бытовых отходов- транспортирование ТБО от мест их образования или хранения к местам или объектам обработки, утилизации или удаления.

Утилизация твердых бытовых отходов- использование ТБО в качестве вторичных материаль­ных или энергетических ресурсов.

Обезвреживание твердых бытовых отходов- уменьшение или устранение опасности ТБО путем механической, физико-химической, термической или биологической обработки.

Захоронение твердых бытовых отходов- окончательное размещение ТБО при их удалении в специально отведенных местах ли на объектах так, чтобы долгосрочное вредное воздействие ТБО на окружающую среду и здоровье человека не превышало установленных нормативов.

Объекты обращения с твердыми бытовыми отходами- места или объекты, используемые для сбора, переработки, утилизации, удаления, обезвреживания и захоронения ТБО,

Специально отведенные места или объекты- места или объекты (места размещения ТБО, комп­лексы, сооружения в том числе - полигоны и т.п.), на использование которых получено разрешение специально уполномоченных органов на удаление ТБО или осуществление других операций с ТБО.

Рекультивация- работы по снятию, складированию, хранению и нанесению плодородного слоя почвы на нарушенные земли после закрытия либо ликвидации объектов обращения с ТБО.

Биогаз- смесь газов, образующаяся при анаэробном разложении органической составляющей ТБО.

Фильтрат- жидкая фаза, образующаяся на полигоне при захоронении ТБО влажностью более 55% и вследствие атмосферных осадков, объем которых превышает количество влаги, испаряющейся с по­верхности полигона.

ПРИЛОЖЕНИЕ Б

(справочное)

ПЕРЕЧЕНЬ НОРМАТИВНЫХ ДОКУМЕНТОВ, НА КОТОРЫЕ СДЕЛАНЫ ССЫЛКИ В ЭТИХ НОРМАХ

1.     ДБН А.2.2-3-2004 Состав, порядок разработки, согласования и утверждения проектной доку­ментации для строительства

2.     ДБН А 2.2-1-2003 Состав и содержание материалов оценки воздействий на окружающую среду
(ОВОС) при проектировании и строительстве предприятий, зданий и сооружений

3.     ДБН 360-92** Градостроительство. Планировка и застройка городских и сельских поселений

4.     ДБН В 1.1-7-2002 Пожарная безопасность объектов строительства

5.     СНиП 2.01.28-85 Полигоны по обезвреживанию и захоронению токсичных промышленных от­ходов. Основные положения по проектированию

6.     Пособие по проектированию полигонов по обезвреживанию и захоронению токсичных промыш­ленных отходов (к СНиП 2.01.28-85)

7.     СНиП 2.06.01-86 Гидротехнические сооружения. Основные положения проектирования

8.     СНиП П-7-81 Строительство в сейсмических районах

9.     СНиП 2.05.07-91 Промышленный транспорт

10.СНиП ІІІ-4-80 Техника безопасности в строительстве

11.СНиП 2.04.02-84* Водоснабжение. Наружные сети и сооружения

12.Санитарные правила устройства и содержания полигонов для твердых бытовых отходов
№ 2811-83, утверждены МОЗ СССР от 16.05.1983 р.

13.ДСанПіН 2.2.7.029-99 Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та виз­начення їх класу небезпеки для здоров'я населення

14.Водный Кодекс Украины

15.НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24-86) Определение категорий помещений и зданий по взрывопо-
жарной и пожарной опасности

16.НАПБ А.01.001-95 Правила пожарной безопасности в Украине

17.НАПБ Б.02.005-94 Типовое положение о специальной учебе, инструктаже и проверке знаний по
пожарной безопасности на предприятиях, в учреждениях и организациях Украины

18.Правила устройства электроустановок (ПУЭ). - М.: Энергоатомиздат, 1986

19.ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила устройства электроустановок. Электрооборудование специаль­ных установок. - К.: "Укрархбудінформ", 2001

20. Инструкция по проектированию и эксплуатации полигонов для твердых бытовых отходов /Минжилкомхоз РСФСР. АКХ им. К.Д. Памфилова. - М.: Стройиздат, 1983 - 39 с.

ПРИЛОЖЕНИЕ В (обязательное)

ЗОНЫ УВЛАЖНЕНИЯ ТЕРРИТОРИИ УКРАИНЫ

I- зона избыточного увлажнения, К_ув > 1.2;

II   -зона с достаточным увлажнением, К_ув 1,0...1,2

III  - зона нестойкого увлажнения, К_ув.0,75...1,2

IV- зона недостаточного увлажнения, /С_ув 0,5...0,75

V- засушливая зона, К_ув < 0,5

ПРИЛОЖЕНИЕ Г

(рекомендуемое)

РАСЧЕТ ПОТРЕБНОСТИ В СРЕДСТВАХ МЕХАНИЗАЦИИ

Г. 1 Проектом необходимо предусмотреть обеспечение полигона ТБО средствами механизации:

Г.2 Потребность в средствах механизации определяется в зависимости от объема принятых ТБО в сутки, производительности машин и продолжительности рабочего времени.

Г.3 При расчете необходимого количества машин для полигона ТБО необходимо учитывать:

-   продолжительность смены

-   время на подготовительные и заключительные операции:
в летний период

в зимний период

коэффициент выпуска машин

коэффициент использования машин по времени:

коэффициент сменности

ширина перекрытия полос уплотнения

скорость при работе на полигоне ТБО бульдозера, катка-уплотнителя

количество проходов бульдозера для разравнивания и уплотнения ТБО

количество проходов катка-уплотнителя для дробления крупных фракций

и уплотнения ТБО

количество проходов для разравнивания изолирующего слоя грунта

плотность ТБО при уплотнении слоя ТБО высотой 0,5 м:

при двухкратном проходе бульдозера

при четырехкратном

при четырехкратном проходе катка КМ-305

8 или11,5 ч;

60 мин,

90 мин;

0,65;

0,7-0,75;

1,0;

0,2 м;

до 3 км/ч;

3;

3;

2;

570...670 кг/м³;

670...800 кг/м³,

850...900 кг/м³.

В зависимости от конкретных условий в указанные данные могут быть внесены коррективы.

Г.4 Потребность в бульдозерах для выполнения технологических операций по уплотнению ТБО на карте определяется по формуле

,                                                                       (Г.1)

где L_pк   - длина рабочей карты, м;

b_рк   - ширина рабочей карты вместе с откосами, м;

Р_б³    - плотность ТБО после трех проездов бульдозера, кг/м³;

V₆  - эксплуатационная скорость бульдозера, м/ч;

К_и   - коэффициент использования бульдозера (за смену) по времени;

  - ширина полосы, которая уплотняется за один проезд бульдозера, м

- толщина слоя ТБО, который формируется за один проезд бульдозера, м;

Т    - продолжительность рабочей смены, ч;

Р    - плотность ТБО, которые поступают на полигон ТБО, кг/м³.

Г.5 Эксплуатационная производительность катка-уплотнителя определяется по формуле

 ,                                                         (Г.2)

где  Q    - объем ТБО, подлежащих уплотнению, м³;

      Q = b_y L_y d,                                                                   (Г.3)

b_y    - ширина участка уплотнения, м;

L_y     - длина участка уплотнения, м;

d     - толщина слоя ТБО, подлежащего уплотнению, м;

N_пр  - необходимое количество проходов катка-уплотнителя;

V_к    - скорость катка на первой передаче, м/ч;

К_м    - коэффициент потери производительности на маневрировании, К_м = 0,9;

К_и    - коэффициент использования катка по времени, К_и = 0,7.

Г.6 Эксплуатационная производительность экскаваторов определяется по формуле

П_е =60 q_кп_ц К_н К_и .                                                              (Г.4)

где  q_к    - емкость ковша, м³,

n_ц    - количество циклов в минуту

,                                                                               (Г.5)

Т_ц    - продолжительность рабочего цикла (сумма затрат времени на загрузку, разгрузку и два

поворота), с;

К_н  - коэффициент наполнения ковша;

К_и   - коэффициент использования экскаватора по времени.

Г.7 Необходимое количество скреперов или самосвалов для обеспечения непрерывной работы од­ного экскаватора определяется по формуле

,                                                                      (Г.6)

где   t_p    - время разгрузки грунта из транспортного средства, мин;

D    - расстояние от карьера или места расположения грунта до места разгрузки на полигоне ТБО,

км;

V_c   - транспортная скорость скрепера (или самосвала), км/ч;

t_n    - время погрузки грунта в скрепер, мин;

t_о    -время остановки работы экскаватора при замене скреперов, которые поступают под погрузку, мин.

Г.8 Эксплуатационная производительность поливо-моечных машин при поливе дорог

,                                                  (Г.7)

где   V_пm - рабочая скорость движения поливо-моечной машины, км/ч; Т     - продолжительность рабочей смены, ч;

b_пол  - ширина поверхности полива, м

К_и   - коэффициент использования машины на линии;

К_пер - коэффициент перекрытия поливаемой полосы;

t₃     - время, затраченное на заправку цистерны водой, ч;

   -время полива при одной заправке цистерны водой, ч

,                                                                      (Г.8)

где   t_н     - время наполнения цистерны водой, ч;

D_cp  - среднее расстояние до пункта заправки водой, км;

,                                                              (Г.9)

где  q_ц    - емкость цистерны, л;

g     - удельный расход воды при поливке покрытия, л/м².

Г.9 Производительность разгрузочной техники для укладки брикетированных отходов рассчиты­вается по формуле

,                                                        (Г.10)

где  М   - масса брикета, т,

h     - высота подъема, м,

V_b   - скорость подъема брикета, м/мин,

t_пов  - продолжительность поворота, мин,

t_зах  -продолжительность захвата, мин,

t_раз  - продолжительность разгрузки и укладки, мин.

Г.10 Необходимое количество средств для разгрузки и укладки брикетов ТБО определяется по формуле:

,                                                           (Г.11)

де    U    - суточная производительность полигона ТБО, т/сут;

К_и   - коэффициент использования техники по времени, К_и = 0,8...0,85;

Т     - продолжительность рабочей смены, ч;

П_тех - производительность техники, т/ч.

ПРИЛОЖЕНИЕ Д

(рекомендуемое)

ПРИМЕРНОЕ ШТАТНОЕ РАСПИСАНИЕ РАБОТНИКОВ ПОЛИГОНОВ ТБО

ПРИЛОЖЕНИЕ Е

(рекомендуемое)

ОСНОВНОЕ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЕ ОБОРУДОВАНИЕ, ИСПОЛЬЗУЕМОЕ ПРИ РЕКУЛЬТИВАЦИИ ЗЕМЕЛЬ ПОСЛЕ ЗАКРЫТИЯ ПОЛИГОНА ТБО

ПРИЛОЖЕНИЕ Ж

(обязательное)

Таблица 1 - Перечень промышленных отходов IV класса опасности, которые принимаются на полигоны ТБО без ограничения и используются как изолирующий материал

Таблица 2 -  Перечень промышленных отходов III и IV классов опасности, которые принимаются на полигоны ТБО с ограничением и складируются вместе (нормативы на 1000 м³ ТБО)

Таблица 3 - Перечень промышленных отходов III и IV классов опасности, которые принимаются на полигоны ТБО с ограничением и складируются вместе (нормативы на 1000 м³ ТБО) с соблюдением особых условий

СОДЕРЖАНИЕ

С.

1.    ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ............................................................................................................ 1

2.    РАЗМЕЩЕНИЕ ПОЛИГОНОВ ТБО........................................................................................ 2

3.    ПРОЕКТИРОВАНИЕ ПОЛИГОНОВ ТБО................................................................................ 4

Состав проекта.......................................................................................................................... 4

Инженерные исследования территории полигона ТБО.......................................................... 4

Расчет емкости полигона ТБО................................................................................................. 4

Схема полигона ТБО................................................................................................................ 5

Проектирование участка складирования................................................................................. 7

Складирование брикетированных ТБО................................................................................... 9

Хозяйственная зона и инженерные сооружения.................................................................... 10

Санитарно-защитная зона и система мониторинга............................................................... 11

Условия организации работ на полигоне ТБО, которые следует учитывать

при проектировании................................................................................................................ 12

Система сбора и утилизации биогаза полигонов ТБО.......................................................... 13

Система сбора и обеззараживания фильтрата....................................................................... 16

Рекультивация земель после закрытия полигона ТБО.......................................................... 18

Охрана труда, противопожарные мероприятия.................................................................... 21

Приложение А

Термины и определения понятий.......................................................................................... 22

Приложение Б
Перечень нормативных документов, на которые сделаны ссылки в этих Нормах............. 23

Приложение В

Зоны увлажнения территории Украины................................................................................. 24

Приложение Г

Расчет потребности в средствах механизации...................................................................... 25

Приложение Д

Примерное штатное расписание работников полигонов ТБО.............................................. 28

Приложение Е

Основное технологическое оборудование, используемое при рекультивации земель
после закрытия полигона ТБО............................................................................................... 29

Приложение Ж

Таблица 1 - Перечень промышленных отходов IV класса опасности, которые принимаются

на полигоны ТБО без ограничения и используются как изолирующий материал.............. 30

Таблица 2 - Перечень промышленных отходов III и IV классов опасности, которые принимаются на полигоны ТБО с ограничением и складируются вместе

(нормативы на 1000 м³ ТБО).................................................................................................. 30

Таблица 3- Перечень промышленных отходов III та IV классов опасности, которые

принимаются на полигоны ТБО с ограничением и складируются вместе

(нормативы на 1000 м³ ТБО) с соблюдением особых условий............................................ 31