Скачать ДСТУ Б В.2.7-4-93. В'яжуче гіпсове із фосфогіпсу. Технічні умови
Строительные материалы
ВЯЖУЩЕЕ ГИПСОВОЕ ИЗ ФОСФОГИПСА
Технические условия
Building materials
GYPSUM BINDER FROM PHOSPHOGYPS
Specifications
--------------------------------------------------
Чинний від 1994-01-01
----------
1 ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ
Цей стандарт розповсюджується на гіпсове в'яжуче, яке
одержується шляхом термічної обробки сировини з відходів ви-
робництва фосфорної кислоти (фосфогіпсу-дигідрату) до одер-
жання напівгідрату сульфату кальцію (далі - в'яжуче) та викорис-
товується для виготовлення будівельних виробів широкого асор-
тименту та при виконанні будівельних робіт.
Вимоги даного стандарту є обов'язковими. Стандарт при-
датний для цілей сертифікації.
Приклад умовного позначення при замовленні:
"ГВФ-0,7 ДСТУ Б В.2.7-4-93".
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цьому стандарті наведено посилання на такі стандарти:
--------------------------------------------------------------
|
ГОСТ 310.4-81 |Цементы. Методы определения предела
|прочности при изгибе и сжатии
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 1770-74 |Посуда мерная лабораторная
|стеклянная. Цилиндры, мензурки
|колбы, пробирки. Технические условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 2226-88 |Мешки бумажные. Технические условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 2874-82 |Вода питьевая. Гигиенические
|требования и контроль за качеством
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 6613-86 |Сетки проволочные тканые с
|квадратными ячейками. Технические
|условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 14192-77 |Маркировка грузов
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 24104-88 |Весы лабораторные общего назначения
|и образцовые. Общие технические
|условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 26871-86 |Материалы вяжущие гипсовые.
|Правила приемки. Упаковка,
|маркировка, транспортирование и
|хранение
--------------------------------------------------------------
ДСТУ Б В.2.7-1-93 |Будівельні матеріали. Фосфогіпс
|рядовий. Технічні умови
--------------------------------------------------------------
ДСТУ Б В.2.7-2-93 |Будівельні матеріали. Фосфогіпс
|кондиційний для виробництва
|гіпсового в'жучого та штучного
|гіпсового каменя. Технічні умови
3 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
3.1 В'яжуче повинно виготовлятися відповідно до вимог
цього стандарту за технологічними регламентами, що затверджені
в установленому порядку.
3.2 Для виробництва в'яжучого застосовують сировину, яка
відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-2.
3.3 В залежності від границі міцності при стисненні роз-
різняють такі марки гіпсового в'яжучого: ГВФ-0,7; ГВФ-1,2;
ГВФ-2; ГВФ-3; ГВФ-4; ГВФ-5; ГВФ-6; ГВФ-7;
3.4 Мінімальна границя міцності кожної марки в'яжучого
повинна відповідати значенням, наведеним у таблиці 1.
Таблиця 1
----------------------------------------------------------
| | Границя міцності зразків-балочок |
| | розмірами 40 мм х 40 мм х 160 мм у |
| Марка в'яжучого | віці 2 год, не менше |
| |--------------------------------------|
| | при стиску, | при вигині, |
| | МПа (кгс/см2) | МПа (кгс/см2) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-0,7 | 0,7(7) | 0,7(7) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-1,2 | 1,2(12) | 1,0(10) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-2 | 2,0(20) | 1,2(12) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-3 | 3,0(30) | 1,8(18) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-4 | 4,0(40) | 2,0(20) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-5 | 5,0(50) | 2,5(25) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-6 | 6,0(60) | 3,0(30) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-7 | 7,0(70) | 3,5(35) |
----------------------------------------------------------
3.5 Максимальний залишок на ситі з розмірами отворів у
світлі 0,2 мм - не більше 2 %.
3.6 Початок тужавіння гіпсового тіста стандартної конси-
стенції повинен наставати не раніше 2 хвилин, а кінець тужавіння
- не пізніше 30 хвилин від початку замішування.
3.7 У в'яжучому не допускаються сторонні домішки, які
можуть вплинути на його фізико-механічні і санітарно-гігієнічні
властивості, крім тих, що обумовлені технологічними регламен-
тами процесів нейтралізації фосфогіпсу та одержання в'яжучого.
3.8 Допускається введення добавок, що не погіршують
властивостей в'яжучого.
3.9 Маркування і пакування в'яжучого повинні проводи-
тись за ГОСТ 26871 з урахуванням вимог ГОСТ 14192 і нане-
сенням маніпуляційного знака N 3 - "Беречь от влаги".
4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО
СЕРЕДОВИЩА
4.1 Вимоги безпеки при виробництві в'яжучого аналогічні
вимогам при виробництві фосфогіпсу рядового і встановлюються
ДСТУ Б В.2.7-1.
5 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
5.1 Приймання в'яжучого здійснюється на підставі даних
виробничого (операційного) контролю та приймально-здавальних
(типових) випробувань.
5.2 Приймання в'яжучого провадять партіями.
Розмір партії встановлюється у залежності від річної потуж-
ності підприємства в такій кількості:
500 т - при річній потужності понад 150 тис.т;
200 т - при річній потужності від 50 до 150 тис.т;
65 т - при річній потужності до 50 тис.т.
При поставці в суднах розмір партії встановлюють за узгод-
женням виготовлювача і cпоживача.
5.3 Підприємство-виготовлювач повинно супроводжувати
кожну відвантажену партію документом, встановленої форми, в
якому вказується:
найменування і адреса підприємства-виготовлювача;
номер і дата видачі документа;
найменування і адреса одержувача;
найменування продукції, її кількість;
номер партії і дата відвантаження;
марка в'яжучого за п.3.4;
позначення цього стандарту;
відповідність вихідної сировини діючим стандартам.
5.4 Приймально-здавальні випробування включають випро-
бування кожної партії в'яжучого по таких показниках якості:
границі міцності при стиску та вигині зразків у віці
двох годин;
строки тужавіння;
максимальний залишок на ситі 02.
5.5 При одержанні незадовільних результатів хоча б по од-
ному з показників по ньому проводять повторну перевірку на
подвійній пробі, яка взята з тієї ж партії.
При незадовільних результатах повторних випробувань пар-
тія в'жучого прийманню не підлягає.
5.6 Споживач має право проводити контрольну перевірку
відповідності властивостей в'яжучого вимогам даного стандарту
методами випробувань, що в ньому передбачені.
5.7 При виявлені невідповідності міцності в'жучого при
стиску та вигині марці, що вказана у документі про якість, вона
повинна бути замінена у відповідності із фактичною міцністю.
6. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ
6.1 Вибір і підготовка проб
6.1.1 Суть методу відбору полягає у підготовці усередненої
проби для випробувань.
6.1.2 Від кожної партії в'яжучого, що підлягає випробуван-
ню, відбирають пробу масою від 10 до 15 кг. На підприємстві-
заготовлювачі при поточному контролі окремі проби належить
відбирати переважно з потоку матеріалу перед його пакуванням
або відвантаженням навалом. При поставці в'яжучого без паку-
вання пробу відбирають безпосередньо із транспортних засобів
рівними частинами в чотирьох місцях. При поставці в'яжучого,
спакованого у мішки, проби масою від 1,0 до 1,5 кг відбирають
з 10 мішків із середини кожного.
6.1.3 Відібрану пробу ретельно перемішують, потім кварту-
ванням з неї відбирають для випробування кінцеву пробу масою
від 5 до 7 кг, яку поділяють на дві рівні частини і зберігають у
закритих посудинах.
6.1.4 Одну з кінцевих проб використовують для випробу-
вання, другу зберігають як арбітражну при температурі
(293 +_ 3)К (20 +_ 3) oС).
6.1.5 Маркування посудин з пробами, а також протокол
відбору проб повинні включати: найменування підприємства-ви-
готовлювача або його товарний знак, умовне позначення в'я-
жучого, номер партії, дату відвантаження, місце і дату відбору
проби.
6.2 Визначення максимального залишку на ситі
6.2.1 Суть методу полягає у визначенні маси в'яжучого, що
залишилось при просіванні через сито з отворами розміром у
світлі 0,2 мм.
6.2.2 Для визначення максимального залишку застосо-
вують:
сушильну шафу;
ваги технічні з похибкою зважування не більше 0,05г;
сито з отворами розміром у світлі 0,2 мм за ГОСТ
6613;
термометр зі шкалою до 373 К (100 oС);
установку для механічного просіювання.
6.2.3 Пробу в'яжучого масою 50 г, зважену з похибкою не
більше 0,1 г та попередньо висушену в сушильній шафі протягом
1 години при температурі (323 +_ 5) К (50 +_ 5) oС), висипають
на сито і просіюють вручну або на механічній установці.
Просіювання вважають закінченим, якщо крізь сито протя-
гом хвилини при ручному просіюванні проходить не більше 0,05г
в'яжучого.
Максимальний залишок окремої проби визначають у від-
сотках з похибкою не більше 0,1% як відношення маси, що за-
лишилась на ситі, до маси первинної проби. За величину макси-
мального залишку приймають середнє арифметичне результатів
двох випробувань.
6.2.4 При арбітражних випробуваннях за основу приймають
ручне просіювання.
6.3 Визначення термінів тужавіння гіпсового тіста стан-
дартної консистенції (нормальної густоти)
6.3.1 Стандартна консистенція (нормальна густота) харак-
теризується діаметром розпливу гіпсового тіста, що витікає з ци-
ліндра при його підніманні. Діаметр розпливу повинен дорів-
нювати (180 +_ 5) мм. Кількість води є основним критерієм визна-
чення властивостей в'яжучого: часу тужавіння і границі міцності.
6.3.2 Для визначення стандартної консистенції застосо-
вують:
чашку з корозостійкого матеріалу місткістю понад
500 см3;
ручну мішалку, що має більше трьох петель (рисунок 1);
скло діаметром більше 240 мм;
на скло наносять декілька концентричних кіл
діаметром від 150 до 220 мм через кожні 10 мм, а
кола діаметром від 170 до 190 мм - через 5 мм;
кола можна нанести на аркуш білого паперу і
помістити його між двома листами скла;
циліндр із нержавіючого металу з полірованою
внутрішньою поверхнею (рисунок 2);
лінійка завдовжки 250 мм з ціною поділки 1 мм;
ваги з похибкою зважування не більше 1 г;
секундомір;
питна вода за ГОСТ 2874.
6.3.3 У чисту чашку, попередньо протерту тканиною, вливають
воду, маса якої залежить від властивостей в'яжучого. Потім
у воду протягом 2-5 сек засипають від 250 до 350 г в'яжучого. Масу
перемішують ручною мішалкою протягом 30 сек, починаючи відлік часу
від початку засипання в'яжучого у воду. Після закінчення перемішу-
вання циліндр, що встановлений у центрі скла, заповнюють гіпсовим
тістом, залишки якого зрізають лінійкою. Циліндр і скло попередньо
протирають тканиною. Через 45 сек, рахуючи від початку засипання
в'яжучого у воду, або через 15 сек після закінчення перемішування
циліндр дуже швидко піднімають вертикально на висоту від 15 до
20 см і відводять убік. Діаметр розпливу заміряють безпосередньо
після підняття циліндра лінійкою у двох взаємно перпендикулярних
напрямках з похибкою не більше 5 мм і обчислюють середнє ариф-
метичне значення. Якщо діаметр розпливу тіста не відповідає (180 +_
+_ 5) мм, випробування повторюють зі зміненою масою води.
6.3.4 Для визначення строків тужавіння використовують гіп-
сове тісто стандартної консистенції. Суть методу полягає
у визначенні часу від початку контакту в'яжучого з водою до
початку і закінчення тужавіння тіста.
6.3.5 Для визначення тужавіння використовують:
секундомір;
конічне кільце із корозостійкого матеріалу (рисунок 3);
прилад Віка з масою рухомої частини (300 +_ 2) г.
Розміри голки наведені на рисунку 4. Голка повинна
бути виготовлена з твердого нержавіючого сталевого
дроту з полірованою поверхнею і не повинна мати
викривлень;
поліровану пластинку із корозостійкого матеріалу
розміром не менше 100 мм х 100 мм.
6.3.6 Перед початком випробування перевіряють, чи вільно
опускається стержень приладу Віка, а також нульове положення ру-
хомої частини.
Кільце, що попередньо протерли і помастили мінеральним
мастилом та встановили на поліровану пластинку, заповнюють
тістом. Для видалення повітря, що потрапило в тісто, кільце з
пластинкою 5 разів струшують, підіймаючи та опускаючи один з
боків пластинки приблизно на 10 мм. Після цього надлишки тіста
зрізають лінійкою і заповнену форму на пластинці встановлюють на
основу приладу Віка.
Рухому частинку приладу з голкою встановлюють у таке
положення, при якому кінець голки доторкається поверхні гіпсо-
вого тіста, а потім голку вільно опускають в кільце з тістом.
Занурення виконуюють один раз кожні 30 сек.
Після кожного занурення голку ретельно витирають, а
пластинку разом із кільцем пересувають таким чином, щоб голка
при новому зануренні потрапила в інше місце поверхні тіста.
Початок тужавіння визначають числом хвилин, що минули
від моменту додавання в'яжучого до води, до моменту, коли віль-
но опущена голка після занурення в тісто перший раз не дійшла
до поверхні пластинки, а закінчення тужавіння - коли вільно
опущена голка занурюється на глибину не більше 1 мм. Час
початку і закінчення тужавіння визначають числом хвилин.
6.4 Визначення границі міцності на розтягання при вигині
6.4.1 Суть методу полягає у визначенні мінімальних наван-
тажень, що руйнують зразок.
6.4.2 Для проведення випробувань зразок установлюють на
опори таким чином, щоб ті грані, які були горизонтальними при
виготовленні, знаходились у вертикальному положенні. Схема розмі-
щення зразка на опорних валиках наведена на рисунку 5.
Розрахунок границі міцності Rвиг виконують за формулою:
Rвиг = 0,0234 х F, МПа
(=0,234 х F кгс/см2),
де F - руйнівне навантаження в МПа або кгс/см2.
Границю міцності при вигині обчислюють як середнє
арифметичне результатів трьох випробувань.
6.5 Визначення границі міцності при стиску
6.5.1 Суть методу полягає у визначенні мінімальних наван-
тажень, що руйнують зразок.
6.5.2 Для проведення випробувань використовують:
чашку, виготовлену з корозостійкого матеріалу;
лінійку завдовжки 250 мм;
ручну мішалку (рисунок 1);
мірний циліндр місткістю 1 л за ГОСТ 1770;
ваги за ГОСТ 24104 з похибкою зважування не біль-
ше 1 г;
форму з корозостійкого матеріалу для виготов-
лення зразків-балочок розмірами 40мм х 40мм х
160мм (рисунок 6);
Поздовжня і поперечна стінка форми повинні бути від-
шліфовані згори і знизу і щільно лежати на основі. Кут між
боками і дном форми повинен складати (90 +_ 0,5)o . Габарити
форм слід перевіряти не рідше одного разу на шість місяців.
Якщо габарити форм відхиляються від номінальних розмірів
більше як на 0,5 мм по довжині і на 0,2 мм по ширині і
висоті, то форми необхідно замінити. Дозволяється застосо-
вувати:
форми для зразків-балочок за ГОСТ 310.4;
прилад для визначення міцності при стиску, що
складається з двох металевих шлифованих пластин
(рисунок 7) твердістю за Роквеллом HRCэ, не
менше 56. Викривлення пластин не повинно переви-
щувати 0,05 мм;
прес для визначення границі міцності зразків при
стиску з граничними навантаженнями від 100 до 200 кH
6.5.3 Визначення міцності зразків, що виготовлені з гіп-
сового тіста стандартної консистенції, проводять через дві години
після контакту в'яжучого з водою.
6.5.4 Для виготовлення зразків беруть пробу в'яжучого
масою від 1,0 до 1,6 кг. В'яжуче протягом 5-20 сек засипають у
чашку з водою, яку взяли у кількості, необхідній для одержання
тіста стандартної консистенції. Після засипання в'яжучого суміш
інтенсивно перемішують ручною мішалкою протягом 60 сек до
одержання однорідного тіста, яким заливають форму. Попередньо
внутрішню поверхню металевих форм злегка змащують міне-
ральним мастилом середньої в'язкості.
Відсіки форми заповнюють одночасно, для чого чашку з
гіпсовим тістом рівномірно просувають над формою. Для вида-
лення затягнутого повітря після заливки форму струшують 5
разів, для чого її підіймають за торцевий бік на висоту від 8 до
10 мм і відпускають. Після настання початку тужавіння залишки
гіпсового тіста знімають лінійкою, пересуваючи її по верхніх гра-
нях форми перпендикулярно до поверхні зразків. Через (15 +_ 5)
хвилин після закінчення тужавіння зразки витягують з форми,
маркують і зберігають у приміщенні для випробувань.
6.5.5 Одержані після випробувань на вигин шість поло-
винок балочок відразу випробовують на стиск. Зразки поміщають
між двома пластинками таким чином, щоб бічні грані, які при
виготовленні прилягали до повздовжніх стінок форм, знаходились
на площинах пластин, а упори пластин щільно прилягали до
торцевої рівної стінки зразків (рисунок 8).
Зразок разом з пластинами стискають на пресі. Час від
початку рівномірного навантаження зразка до його руйнування
повинен бути від 5 до 30 сек, середня швидкість нарощування
навантаження при випробуванні має бути (1 +_ 0,5) МПа за
секунду.
Границю міцності при стиску одного зразка визначають як
частку відділення величини руйнівного навантаження на робочу
площу пластин, яка дорівнює 25 см2.
Границю міцності при стиску обчислюють як середнє арифметичне
результатів шести випробувань без найбільшого і найменшого резуль-
татів.
7 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
7.1 В'яжуче транспортується без пакування у спеціалізо-
ваних вагонах-цементовозах або вагонах-мінераловозах для пере-
везення мінеральних добрив, у залізничних цистернах для пере-
везення сипких матеріалів, в автоцементовозах або упаковане у
мішки за ГОСТ 2226.
За згодою зі споживачем допускаються інші види паку-
вання.
7.2 Допускається за згодою із споживачем перевезення без
пакування у критих вагонах з дотриманням заходів, що запо-
бігають розсипанню матеріалу крізь нещільності і конструктивні
зазори транспортних засобів.
7.3 При навантаженні, траспортуванні і зберіганні в'яжуче
повинно бути захищене від впливу і забруднення сторонніми
домішками.
8. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
8.1 Підприємство-виготовлювач повинно гарантувати від-
повідність властивостей гіпсового в'жучого вимогам цього стан-
дарту при додержанні умов транспортування і зберігання.
Гарантійний строк зберігання в'яжучого - два місяці від
дня відвантаження споживачу.
При більш тривалому зберіганні в'яжуче повинно бути
перевірене на відповідність показників вимогам даного стандарту.
- 15 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
УДК 691.55
Ключові слова: фосфогіпс, гіпсове в'яжуче, напівгідрат сульфату
кальцію.
ДСТУ Б В.2.7-4-93
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ
--------------------------------------------
Строительные материали
ВЯЖУЩЕЕ ГИПСОВОЕ
ИЗ ФОСФОГИПСА
Технические условия
Издание официальное
Министерство Украины
по делам строительства и архитектуры
Киев
- 2 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
ПРЕДИСЛОВИЕ
1 РАЗРАБОТАН
Украинским научно-исследовательским и
проектно-конструкторским институтом строительных
материалов и изделий (В.И.Сай, к.т.н.; А.Е.Алексенко,
к.т.н.; А.І. Миняйленко, О.Н.Нульман, В.В.Руденко;
Е.Т.Коваль; Ю.Д.Иванова)
Институтом общей и неорганической химии АН Украины
(А.С.Костенко, к.х.н.; И.В.Рудий, к.х.н.; Л.М.Рудковськая)
2 ВНЕСЕН
Управлением государственных нормативов и стандартов
Минстройархитектуры Украины
3 УТВЕРЖДЕН И ВВЕДЕН В ДЕЙСТВИЕ
приказом Минстройархитектуры Украины от 16.08.93 N 139
4 ВВЕДЕН ВПЕРВЫЕ
Этот стандарт не может быть полностью или частично
воспроизводиться, тиражироваться и распространяться без
разрешения Минстройархитектуры Украины
- 3 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
СОДЕРЖАНИЕ
С.
1 Область применения ......................... 4
2 Нормативные ссылки ......................... 4
3 Технические требования ..................... 5
4 Требования безопасности и охраны окружающей
природной среды ............................ 7
5 Правила приемки ............................ 7
6 Методы испытаний ........................... 8
7 Транспортирование и хранение ............... 14
8 Гарантии изготовителя ...................... 14
- 4 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ
--------------------------------------------------
Будівельні матеріали
В'ЯЖУЧЕ ГІПСОВЕ ІЗ ФОСФОГІПСУ
Технічні умови
Строительные материалы
ВЯЖУЩЕЕ ГИПСОВОЕ ИЗ ФОСФОГИПСА
Технические условия
Building materials
GYPSUM BINDER FROM PHOSPHOGYPS
Specifications
--------------------------------------------------
Срок действия 1994-01-01
----------
1 ОБЛАСТЬ ПРИМЕНЕНИЯ
Настоящий стандарт распространяется на гипсовое вяжу-
щее полученное путем термической обработки сырья из отходов
производства фосфорной кислоты (фосфогипса-дигидрата) до по-
лучения полугидрата сульфата кальция (далее - вяжущее) и ис-
пользуемое для изготовления строительных изделий широкого ас-
сортимента и при производстве строительных работ.
Требования настоящего стандарта являются обязательны-
ми. Стандарт пригоден для целей сертификации.
Пример условного обозначения при заказе:
"ГВФ-0,7 ДСТУ Б В.2.7.-4-93".
2 НОРМАТИВНЫЕ ССЫЛКИ
В настоящем стандарте приведены ссылки на следующие
стандарты:
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 310.4-81 |Цементы. Методы определения предела
|прочности при изгибе и сжатия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 1770-74 |Посуда мерная лабораторная
|стеклянная. Цилиндры, мензурки
|колбы, пробирки. Технические условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 2226-88 |Мешки бумажные. Технические условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 2874-82 |Вода питьевая. Гигиенические
|требования и контроль за качеством
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 6613-86 |Сетки проволочные тканые с
|квадратными ячейками. Технические
|условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 14192-77 |Маркировка грузов
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 24104-88 |Весы лабораторные общего назначения
|и образцовые. Общие технические
|условия
--------------------------------------------------------------
ГОСТ 26871-86 |Материалы вяжущие гипсовые.
|Правила приемки. Упаковка,
|маркировка, транспортирование и
|хранение
--------------------------------------------------------------
ДСТУ Б В.2.7-1-93 |Будівельні матеріали. Фосфогіпс
|рядовий. Технічні умови
--------------------------------------------------------------
ДСТУ Б В.2.7-2-93 |Будівельні матеріали. Фосфогіпс
|кондиційний для виробництва
|гіпсового в'жучого та штучного
|гіпсового каменя. Технічні умови
3 ТЕХНИЧЕСКИЕ ТРЕБОВАНИЯ
3.1 Вяжущее должно изготавливаться в соответствии с тре-
бованиями настоящего стандарта по технологическим регламен-
там, утвержденным в установленном порядке.
3.2 Для производства вяжущего применяют сырье, соответ-
ствующее требованиям ДСТУ Б В.2.7-2.
3.3 В зависимости от предела прочности на сжатие разли-
чают следующие марки гипсового вяжущего: ГВФ-0,7; ГВФ-1,2;
ГВФ-2; ГВФ-3; ГВФ-4; ГВФ-5; ГВФ-6; ГВФ-7;
3.4 Минимальный предел прочности каждой марки вяжу-
щего должен соответствовать значениям, приведенным в таблице 1.
Таблица 1
----------------------------------------------------------
| | Предел прочности образцов-балочек |
| | размерами 40 мм х 40 мм х 160 мм в |
| Марка вяжущего | возрасте 2 ч, не менее |
| |--------------------------------------|
| | при сжатии | при изгибе |
| | МПа (кгс/см2) | МПа (кгс/см2) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-0,7 | 0,7(7) | 0,7(7) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-1,2 | 1,2(12) | 1,0(10) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-2 | 2,0(20) | 1,2(12) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-3 | 3,0(30) | 1,8(18) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-4 | 4,0(40) | 2,0(20) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-5 | 5,0(50) | 2,5(25) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-6 | 6,0(60) | 3,0(30) |
|--------------------------------------------------------|
| ГВФ-7 | 7,0(70) | 3,5(35) |
----------------------------------------------------------
3.5 Максимальный остаток на сите с размерами ячеек в
свету 0,2 мм - не более 2 %.
3.6 Начало схватывания гипсового теста стандартной
консистенции должно наступать не ранее 2 мин, а конец схваты-
вания - не познее 30 мин от начала затворения.
3.7 В вяжущем не допускаются посторонние примеси, вли-
яющие на его физико-механические и санитарно-гигиенические
свойства, кроме тех, которые обусловлены технологическими рег-
ламентами процессов нейтрализации фосфогипса и получения вя-
жущего.
3.8 Допускается введение добавок, не ухудшающих свойств
вяжущего.
3.9 Маркировка и упаковка вяжущего должны произво-
диться по ГОСТ 26871 с учетом требований ГОСТ 14192 и на-
несением манипуляционного знака N 3 - "Беречь от влаги".
4. ТРЕБОВАНИЯ БЕЗОПАСНОСТИ и ОХРАНЫ
ОКРУЖАЮЩЕЙ ПРИРОДНОЙ СРЕДЫ
4.1 Требования безопасности при производстве вяжущего
аналогичны требованиям при производстве фосфогипса рядового
и устанавливаются ДСТУ Б В.2.7-1.
5 ПРАВИЛА ПРИЕМКИ
5.1 Приемка вяжущего осуществляется на основании дан-
ных производственного операционного контроля и приемо-сда-
точных (типовых) испытаний.
5.2 Приемку вяжущего производят партиями.
Размер партии устанавливают в зависимости от годовой
мощности предприятия в следующем количестве:
500 т - при годовой мощности свыше 150 тыс.т;
200 т - при годовой мощности от 50 до 150 тыс.т;
65 т - при годовой мощности до 50 тыс.т.
При поставке в судах размер партии устанавливают по сог-
ласованию изготовителя с потребителем.
5.3 Предприятие-изготовитель должно сопровождать каж-
дую отгруженную партию документом установленной формы, в
котором указывается:
наименование и адрес предприятия-изготовителя;
номер и дата выдачи документа;
наименование и адрес получателя;
наименование продукции, ее количество;
номер партии и дата отгрузки;
марка вяжущего по п.3.4;
обозначение настоящего стандарта;
соответствие исходного сырья действующим
стандартам.
5.4 Приемо-сдаточные испытания включают испытания
каждой партии вяжущего со следующими показателями качества:
предел прочности при сжатии и изгибе образцов в
возрасте 2 часов;
сроки схватывания;
максимальный остаток на сите 02.
5.5 При получении неудовлетворительных результатов хотя
бы по одному из показателей по нему проводят повторную про-
верку на удвоенной пробе, взятой от той же партии.
При неудовлетворительных результатах повторных испыта-
ний партия вяжущего приемке не подлежит.
5.6 Потребитель имеет право производить контрольную
проверку соответствия свойств вяжущего требованиям настоящего
стандарта методами испытаний, предусмотренными в нем.
5.7 При обнаружении несоответствия прочности вяжущего
на изгиб или сжатие марке, указанной в документе о качестве,
она должна быть изменена в соответствии с фактической проч-
ностью.
6. МЕТОДЫ ИСПЫТАНИЙ
6.1 Отбор и подготовка проб
6.1.1 Сущность метода отбора заключается в подготовке
усредненной пробы для испытаний.
6.1.2 От каждой партии вяжущего, подлежащего испыта-
нию, отбирают пробу массой от 10 до 15 кг. На предприятии-
изготовителе при текущем контроле отдельные пробы следует
отбирать преимущественно из потока материала перед его упа-
ковкой или отгрузкой навалом. При поставке вяжущего без упа-
ковки пробу отбирают непосредственно из транспортных средств
равными частями в четырех местах. При поставке вяжущего, упа-
кованного в мешки, пробы массой от 1,0 до 1,5 кг отбирают из
10 мешков из середины каждого.
6.1.3 Отобранную пробу тщательно перемешивают, затем
квартованием из нее отбирают для испытания конечную пробу
массой от 5 до 7 кг, которую разделяют на две равные части и
хранят в закрытых сосудах.
6.1.4 Одну из конечных проб используют для испытания,
вторую хранят как арбитражную при температуре (293 +_ 3)К
(20 +_ 3) oС).
6.1.5 Маркировка сосудов с пробами, а также протокол
отбора проб должны включать: наименование предприятия-изго-
товителя или его товарный знак, условное обозначение вяжущего,
номер партии, дату отгрузки, место и дату отбора пробы.
6.2 Определение максимального остатка на сите
6.2.1 Сущность метода заключается в определении массы
вяжущего, оставшегося при просеивании на сите с ячейками раз-
мером в свету 0,2 мм.
6.2.2 Для определения максимального остатка применяют:
сушильный шкаф;
весы технические с погрешностью взвешивания не
более 0,05 г;
сито с ячейками размером в свету 0,2 мм по
ГОСТ 6613;
термометр со шкалой до 373 К (100 oС);
установку для механического просеивания.
6.2.3 Пробу вяжущего массой 50 г, взвешенную с погреш-
ностью не более 0,1 г и предварительно высушенную в сушиль-
ном шкафу в течение 1 ч при температуре (323 +_ 5) К (50 +_ 5)
oС),
высыпают на сито и просеивают вручную или на механической
установке.
Просеивание считают законченным, если сквозь сито в те-
чение 1 мин при ручном просеивании проходит не более 0,05г
вяжущего.
Максимальный остаток отдельной пробы определяют в
процентах с погрешностью не более 0,1% как отношение массы,
оставшейся на сите, к массе первоначальной пробы. За величину
максимального остатка принимают среднее арифметическое ре-
зультатов двух испытаний.
6.2.4 При арбитражных испытаниях за основу принимают
ручное просеивание.
6.3 Определение сроков схватывания гипсового теста стан-
дартной консистенции (нормальной густоты).
6.3.1 Стандартная консистенция (нормальная густота) ха-
рактеризуется диаметром расплыва гипсового теста, вытекающего
из цилиндра при его поднятии. Диаметр расплыва должен быть
равен (180 +_ 5) мм. Количество воды является основным критерием
определения свойств вяжущего: времени схватывания и предела
прочности.
6.3.2 Для определения стандартной консистенции приме-
няют:
чашку из коррозионностойкого материала
вместимостью более 500 см3;
ручную мешалку, имеющую более трех петель (рисунок 1);
стекло диаметром более 240 мм;
на стекло наносят ряд концентрических окружностей
диаметром от 150 до 220 мм через каждые 10 мм, а
окружности диаметром от 170 до 190 мм - через 5 мм;
окружности можно нанести на лист белой бумаги и
поместить его между двумя листами стекла;
цилиндр из нержавеющего металла с полированной
внутренней поверхностью (рисунок 2);
линейку длиной 250 мм с ценой деления 1 мм;
весы с погрешностью взвешивания не более 1г;
секундомер;
питьевую воду по ГОСТ 2874.
6.3.3 У чистую чашку, предварительно протертую тканью,
вливают воду, масса которой зависит от свойств вяжущего. Затем в
воду в течение 2-5 сек всыпают от 250 до 350 г вяжущего.
Массу перемешивают ручной мешалкой в течение 30 сек, начиная от-
счет времени от начала всыпания вяжущего в воду. После окончания
перемешивания цилиндр, установленный в центре стекла, заполняют
гипсовым тестом излишки которого срезают линейкой.
Цилиндр и стекло предварительно протирают тканью. Через 45 сек,
считая от начала засыпания вяжущего в воду, или через 15 сек пос-
ле окончания перемешивания цилиндр очень быстро поднимают вертика-
льно на высоту от 15 до 20 см и отводят в сторону. Диаметр расплыва
измеряют непосредственно после поднятия цилиндра линейкой
в двух взаимно перпендикулярных направлениях с погрешностью
не более 5 мм и вычисляют среднее арифметическое значение.
Если диаметр расплыва теста не соответствует (180 +_ 5)мм, ис-
пытание повторяют с измененной массой воды.
6.3.4 Для определения сроков схватывания используют гип-
совое тесто стандартной консистенции. Сущность метода состоит
в определении времени от начала контакта вяжущего с водой до
начала и конца схватывания теста.
6.3.5 Для определения схватывания применяют:
секундомер;
коническое кольцо из коррозионностойкого
материала (рисунок 3);
прибор Вика с массой подвижной части (300 +_ 2)г.
Размеры иглы приведены на рисунке 4. Игла должна
быть изготовлена из твердой нержавеющей стальной
проволоки с полированной поверхностью и не должна
иметь искривлений;
полированную пластинку из коррозионностойкого мате-
риала размером не менее 100 мм х 100 мм.
6.3.6 Перед началом испытания проверяют, свободно ли
опускается стержень прибора Вика, а также нулевое положение
подвижной части.
Кольцо, предварительно протертое и смазанное минераль-
ным маслом и установленное на полированную пластинку, за-
полняют тестом. Для удаления попавшего в тесто воздуха кольцо
с пластинкой 5 раз встряхивают путем поднятия и опускания
одной из сторон пластинки примерно на 10 мм. После этого
излишки теста срезают линейкой и заполненную форму на плас-
тинке устанавливают на основание прибора Вика.
Подвижную часть прибора с иглой устанавливают в такое
положение, при котором конец иглы касается поверхности гип-
сового теста, а затем иглу свободно опускают в кольцо с тестом.
Погружение производят один раз каждые 30 сек. После каждого
погружения иглу тщательно вытирают, а пластинку вместе с коль-
цом передвигают так, чтобы игла при новом погружении попа-
дала в другое место поверхности теста.
Начало схватывания определяют числом минут, истекших
от момента добавления вяжущего к воде до момента, когда сво-
бодно опущенная игла после погружения в тесто первый раз
не доходит до поверхности пластинки, а конец схватывания-ко-
гда свободно опущенная игла погружается на глубину не более
1 мм. Время начала и конца схватывания выражают числом минут.
6.4 Определение предела прочности на растяжение при изгибе
6.4.1 Сущность метода заключается в определении минима-
льных нагрузок, разрушающих образец.
6.4.2 При проведении испытаний образец устанавливают
на опоры таким образом, чтобы те грани, которые были горизон-
тальными при изготовлении, находились в вертикальном положе-
нии. Схема расположения образцов на опорных валиках приведена
на рисунке 5.
Расчет предела прочности Rизг производят по формуле:
Rизг.= 0,0234 х F, МПа
(=0,234 х F кгс/см2),
где F - разрушающая нагрузка в МПа или кгс/см2.
Предел прочности при изгибе вычисляют как среднее
арифметическое результатов трех испытаний.
6.5 Определение прочности на сжатие.
6.5.1 Сущность метода заключается в определении мини-
мальных нагрузок, разрушающих образец.
6.5.2 Для проведения испытаний применяют:
чашку, изготовленную из коррозионностойкого
материала;
линейку длиной 250 мм;
ручную мешалку (рисунок 1);
мерный цилиндр вместимостью 1 л по ГОСТ 1770;
весы по ГОСТ 24104 с погрешностью взвешивания
не более 1 г;
форму из коррозионностойкого материала для
изготовлени образцов-балочек размерами 40 мм х
40 мм х 160 мм (рисунок 6).
Продольная и поперечная стенки форми должны быть от-
шлифованы вверху и снизу и плотно лежать на основании. Угол
между сторонами и дном формы должен составлять (90 +_ 0,5)o .
Габариты форм следует проверять не реже одного раза в шесть
месяцев. Если габариты форм отклоняются от номинальных
размеров более чем на 0,5 мм по длине и на 0,2 мм по ширине
и высоте, то формы нужно заменить.
Разрешается применять:
формы для образцов-балочек по ГОСТ 310.4;
прибор для определения прочности на сжатие,
состоящий из двух металлических шлифован-
ных пластин (рисунок 7) твердостью по Рок-
веллу HRCэ, не менее 56. Искривление пластин
не должно превышать 0,05 мм;
пресс для определения предела прочности образцов
при сжатии с предельной нагрузкой от 100 до 200 КН.
6.5.3 Определение прочности образцов, изготовленных из
гипсового теста стандартной консистенции, производят через 2
ч после контакта вяжущего с водой.
6.5.4 Для изготовления образцов берут пробу вяжущего
массой от 1,0 до 1,6 кг. Вяжущее в течение 5-20 сек засыпают
в чашку с водой, взятой в количестве, необходимом для по-
лучения теста стандартной консистенции. После засыпания вя-
жущего смесь интенсивно перемешивают ручной мешалкой в те-
чение 60 сек до получения однородного теста, которым заливают
форму. Предварительно внутреннюю поверхность металлических
форм слегка смазывают минеральным маслом средней вязкости.
Отсеки формы наполняют одновременно, для чего чашку
с гипсовым тестом равномерно продвигают над формой. Для уда-
ления вовлеченного воздуха после заливки форму встряхивают 5
раз, для чего ее поднимают за торцевую сторону на высоту от 8
до 10 мм и опускают. После наступления начала схватывания
излишки гипсового теста снимают линейкой, передвигая ее по
верхним граням формы перпендикулярно к поверхности образ-
цов. Через (15 +_ 5) мин после конца схватывания образцы извле-
кают из формы, маркируют и хранят в помещении для испы-
таний.
6.5.5 Полученные после испытания на изгиб шесть полови-
нок балочек сразу же подвергают испытанию на сжатие. Образцы
помещают между двумя пластинами таким образом, чтобы боко-
вые грани, которые при изготовлении прилегали к продольным
стенкам форм, находились на плоскостях пластин, а упоры плас-
тин плотно прилегали к торцевой гладкой стенке образца
(рисунок 8).
Образец вместе с пластинами подвергают сжатию
на прессе. Время от начала равномерного нагружения образца до
его разрушения должно составлять от 5 до 30 сек, средняя ско-
рость нарастания нагрузки при испытании должны быть (1 +_ 0,5)
МПа в секунду.
Предел прочности на сжатие одного образца определяют как час-
тное от деления величины разрушающей нагрузки на рабочую площадь
пластины, равную 25 см2. Предел прочности на сжатие вычисляют
как среднее арифметическое результатов шести испытаний без наи-
большего и наименьшего результатов.
7 ТРАНСПОРТИРОВАНИЕ И ХРАНЕНИЕ
7.1 Вяжущее транспортируется без упаковки в специализи-
рованных вагонах-цементовозах или вагонах-минераловозах для
перевозки минеральных удобрений, в железнодорожных цистер-
нах для перевозки сыпучих материалов, в автоцементовозах или
упакованными в мешки по ГОСТ 2226.
По согласованию с потребителем допускаются другие виды
упаковки.
7.2 Допускается по согласованию с потребителем перевозка
без упаковки в крытых вагонах с соблюдением мер, предупрежда-
ющих просыпь материала через неплотности и конструктивные
зазоры транспортных средств.
7.3 При погрузке, траспортировании и хранении вяжущее
должно быть защищено от воздействия влаги и загрязнения пос-
торонними примесями.
8. ГАРАНТИИ ИЗГОТОВИТЕЛЯ
8.1 Предприятие-изготовитель должно гарантировать соот-
ветствие свойств гипсового вжущего требованиям настоящего
стандарта при соблюдении условий транспортирования и хра-
нения.
Гарантийний срок хранения вяжущего - два месяца со дня
отгрузки потребителю.
При более длительном хранении вяжущее должно быть
проверено на соответствие показателей требованиям настоящего
стандарта.
УДК 691.55
Ключевые слова: фосфогипс, гипсовое вяжущее, полугидрат
сульфата кальция.
